справа №1.380.2019.001010
09 липня 2019 року
12 год. 16 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1 , представниці відповідача Артимич Н.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
установив:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області) про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 18.04.2014; визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31.01.2019 щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу за його заявою від 18.04.2014; зобов'язання відповідача на підставі заяви позивача від 18.04.2018 провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення за відповідною посадою позивача - 5328,00 грн. із встановленням йому з 01.04.2014 нового розміру пенсії за вислугою років у розмірі 5168,16 грн.; здійснення виплати заборгованості по пенсії за період з 01.04.2014 по 01.01.2018 у розмірі 84046,50 грн. до кінця 2019 року; виконання прийнятого судом рішення взяти на судовий контроль.
Позиція позивача наведена у позовній заяві (а.с. 4-8) та відповіді на відзив (а.с. 121-124), в яких позивач зазначив, що 18.04.2014 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.04.2014 на підставі наказів Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23.04.2013 № 183 та від 01.02.2014 № 60. Проте, відповідач за результатами розгляду відповідної заяви відмовив позивачу у перерахунку пенсії, що зумовило звернення останнього до суду. Позивач стверджує, що протягом 2017-2018 р.р оскаржував в судовому порядку дії та рішення відповідача щодо неналежного розгляду його заяви від 18.04.2014. 10.10.2018 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/1974/18 серед іншого було зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2014. Втім, за результатами розгляду відповідної заяви відповідач 31.01.2019 прийняв оскаржуване рішення про відмову у перерахунку пенсії. Позивач вважає, дії та рішення відповідача протиправними щодо розгляду його заяви від 18.04.2014, оскільки на переконання позивача відповідач на виконання рішення суду повинен був провести перерахунок пенсії у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення на підставі наказів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а не досліджувати питання наявності підстав для проведення перерахунку пенсії. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням норм чинного законодавства, без врахування висновків викладених у рішеннях Львівського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду. Просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.03.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві (а.с. 4-8), відповіді на відзив (а.с. 121-124) та додаткових поясненнях (а.с. 135-136), просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві за вх. № 10602 від 29.03.2019 (а.с. 18-24). Зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі № 813/1974/18, відповідач повторно розглянув заяву позивача від 18.04.2014 про перерахунок пенсії. За результатами розгляду відповідної заяви 31.01.2019 відповідач прийняв оскаржуване рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії, з підстав, що накази МНС України та ДСНС України є внутрішніми актами відповідних держаних органів, тому не можуть бути підставою для перерахунку пенсій колишніх військовослужбовців, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262. Посилається на Порядок № 45 та стверджує, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262 пенсій проводиться лише у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України. Відповідач звернув увагу суду, що вимоги позивача, що стосуються самостійного визначення останнім розміру пенсії не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо перерахунку пенсії. Просив відмовити у задоволені позову.
10 червня 2019 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення за вх. №20218, в яких позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система розпорядчої документації - «Вимоги до оформлення документів», оскільки прийняте у формі рішення, а не розпорядження. На переконання позивача, спірне рішення не оформлене належним чином, оскільки викладене не на бланку установи, без зазначення назви та реквізитів установи, реєстраційного номера, розпорядчої (резолютивної) частини та підпису керівника установи.
18 червня 2019 року від ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли заперечення на додаткові пояснення за вх. № 21148 (а.с. 143-146), в яких відповідач зазначив, що посилання позивача на вимоги ДСТУ 4163-2003 не заслуговують уваги, оскільки не містять затвердженої форми рішення, яке відповідач повинен приймати на виконання рішень судів. Зазначив, що спірне рішення прийнято відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі № 813/1974/18, а не щодо призначення або відмови в призначенні пенсії, як передбачено нормою ст. 49 Закону-2262, оскільки пенсія позивачу була призначена 01.01.2011. Вказує, що розпорядження та рішення на виконання судового рішення є різними за змістом та формою документами, тому оскаржуване рішення відповідач прийняв з дотримання норм чинного законодавства та відповідно до вимог оформлення документа. Відносно доводів позивача, що оскаржуване рішення не підписане керівником установи, відповідач зазначив, що на виконання рішення суду видається рішення, яке засвідчується підписом начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, його заступника та головного спеціаліста.
Суд заслухав пояснення позивача та представниці відповідача, дослідив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером МНС та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
18 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі наказів Державної служби України з надзвичайних ситуацій України від 23 квітня 2013 року № 183 та від 1 лютого 2014 року № 60 щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу органів управління у підрозділів служби цивільного захисту.
Предметом розгляду у даній справі є правомірність розгляду відповідної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що зумовило неодноразове звернення ОСОБА_1 до суду.
Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
За результатами розгляду справи 07.12.2017 Галицький районний суд м. Львова прийняв постанову у справі №461/12922/14-а, яку постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2018 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.04.2014 про перерахунок пенсії прийняти рішення про перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, виходячи із розміру грошового забезпечення на день прийняття зазначеного рішення, скасовано та в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 прийнято нову постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2014 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у постанові.
26.02.2018 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, роз'яснено резолютивну частину постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 461/12922/14-а та зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов'язане розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2014 року про перерахунок пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII, прийнявши відповідне рішення.
07.03.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 867/12676/17, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.04.2014 та прийнято рішення, в якому позивачу роз'яснено, що оскільки повідомлення з Пенсійного фонду України щодо змін у грошовому забезпеченні з числа військовослужбовців ДСНС на підставі наказу МНС України від 25.04.2012 № 719 та наказів ДСНС України від 23.04.2013 № 183 та від 01.02.2014 № 60 в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надходило, тому підстави для перерахунку відсутні.
Зазначена відмова стала підставою звернення ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та виплатити заборгованість по пенсії.
10 жовтня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд за результатами розгляду справи № 813/1974/18 прийняв рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.03.2018 щодо виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 867/12676/17 на користь ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2014; в іншій частині позову відмовлено.
На виконання відповідного рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 18.04.2014 про проведення перерахунку пенсії на підставі наказів Державної служби України з надзвичайних ситуацій України від 23 квітня 2013 року № 183 та від 1 лютого 2014 року № 60 щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу органів управління у підрозділів служби цивільного захисту.
За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 31.01.2019 прийняло оскаржуване рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 18.04.2014. Підставою для відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідач зазначив, що відповідно до Порядку № 45 та Закону № 2262 підставою для перерахунку пенсії є прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, проте накази МНС України та ДСНС України є внутрішніми актами відповідних держаних органів і не породжують таких наслідків, як перерахунок пенсії.
Позивач не погодився із таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його законні права, тому звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою від 18.04.2014) визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній праві, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Пунктом 1 Порядку № 45 встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що для перерахунку пенсій враховуються посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства приходить до висновку, що підставою для перерахунку пенсій військовим пенсіонерам є прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. За наявності підстав перерахунок пенсій здійснюється з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 № 1294 (далі Постанова № 1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів, посадових окладів і окладів за військовим (спеціальним) званням осіб рядового і начальницького складу, а також додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 5 Постанови № 1294 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право встановлювати, зокрема, посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами за аналогічними посадами.
Таким чином, Кабінет Міністрів України Постановою № 1294 делегував своє право керівникам державних органів, визначати розміри посадових окладів.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов хибного висновку, що наказ МНС України від 25.04.2012 № 719 та накази ДСНС України від 23.04.2013 № 183 та від 01.02.2014 № 60 не створюють підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки відповідні накази є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки змінюють розмір однієї зі складових грошового забезпечення зазначених осіб.
Дана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду України в цій категорії справ (постанови від 24 квітня 2012 року № 21-84а12, від 16 січня 2013 року № 21-416а12).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищенаведене, суд, з врахуванням позиції Верховного Суду України (на момент виникнення спірних правовідносин), дійшов висновку про наявність підстав для перерахунку ОСОБА_1 у 2014 році на підставі наказів МНС України та ДСНС пенсії, оскільки Кабінетом Міністрів України Постановою № 1294 було делеговано своє право керівникам державних органів, визначати розміри посадових окладів, що відповідно до Порядку № 45 у разі зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення є підставою для перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення застосовано законодавство, а саме Порядок № 45 в редакції, яка не була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім того, в оскаржуваному рішенні відповідач покликається на п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема щодо взаємодії державних органів для проведення перерахунку пенсії, тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалося судом, порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. (п. 2 Порядку № 45).
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (п. 3 Порядку № 45).
Отже, аналіз норм Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить про те, що Порядком встановлена наступна послідовність дій: відповідний орган державної влади повідомляє Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій; Пенсійний фонд України повідомляє Головні управління в областях про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку; Головні управління складають відповідні списки таких осіб та подають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії - органам, з яких особи були звільнені із служби.
Проте, суд вважає, що неналежне виконання державними органами законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами, оскільки держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на викладене, суд вважає, що неналежна взаємодія державних органів при виконанні покладених них повноважень не може ставитись в провину особі, у даному випадку ОСОБА_1 , оскільки всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Як наслідок покликання відповідача, що повідомлення з Пенсійного фонду України, щодо змін у грошовому забезпеченні з числа військовослужбовців ДСНС на підставі наказу МНС України від 25.04.2012 року № 719, та наказів ДСНС України від 23.04.2013 року № 183 та від 01.02.2014 № 60 в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надходило, а тому підстави для перерахунку пенсії позивача немає, суд не приймає до уваги.
При цьому, суд наголошує, що відповідач під час неодноразового розгляду заяви позивача від 18.04.2014 відмовляв останньому у здійсненні перерахунку пенсії з різних підстав.
Так, у рішенні від 05.05.2014 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 18 квітня 2014 року про проведення перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача, оскільки підставою для перерахунку пенсії є рішення Кабінету Міністрів України.
У рішенні від 07.03.2018, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 867/12676/17, відповідач зазначив, що повідомлення з Пенсійного фонду України, щодо змін у грошовому забезпеченні з числа військовослужбовців ДСНС на підставі наказу МНС України від 25.04.2012 року № 719, та наказів ДСНС України від 23.04.2013 року № 183 та від 01.02.2014 № 60 в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надходило, а тому підстави для перерахунку відсутні.
У рішенні від 31.01.2019, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі № 813/1974/18 та яке є предметом розгляду у цій справі, відповідач знову покликається на Порядок № 45 та зазначає, що накази МНС України та ДСНС України є внутрішніми актами відповідних держаних органів, тому підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.
Отже, з наведеного слідує, що відповідач неодноразово за результатами розгляду заяви позивача, відмовляє останньому у перерахунку з тих чи інших підстав, що свідчить про непередбачуваність дій відповідача, тому суд вважає зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Так, в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма Радіо Телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма Радіо Телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 18.04.2014 про перерахунок раніше призначеної пенсії.
При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви, відповідач в обов'язковому порядку повинен врахувати висновки цього судового рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 18.04.2014;
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31.01.2019 щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу за його заявою від 18.04.2014.
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 18.04.2014 про перерахунок раніше призначеної пенсії.
Що стосується вимог позивача зобов'язати відповідача на підставі заяви позивача від 18.04.2018 провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення за відповідною посадою позивача - 5328,00 грн. із встановленням йому з 01.04.2014 нового розміру пенсії за вислугою років у розмірі 5168,16 грн та здійснити виплату заборгованості по пенсії за період з 01.04.2014 по 01.01.2018 у розмірі 84046,50 грн. до кінця 2019 року, то суд вважає, що у випадку, коли суб'єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Водночас у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд не може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
Таким чином, вирішення вказаних вимог належить до дискреційних функцій відповідача і його вирішенню передує вжиття заходів та прийняття певних управлінських рішень.
З огляду на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження надані Конституцією України та Законами України органам Пенсійного фонду.
З огляду на вищенаведене, суд не може зобов'язати відповідача на підставі заяви позивача від 18.04.2018 провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення за відповідною посадою позивача - 5328,00 грн. із встановленням йому з 01.04.2014 нового розміру пенсії за вислугою років у розмірі 5168,16 грн та здійснити виплату заборгованості по пенсії за період з 01.04.2014 по 01.01.2018 у розмірі 84046,50 грн. до кінця 2019 року, тому у задоволені зазначених вимог слід відмовити.
Також, суд зазначає, що не приймає до уваги доводи позивача щодо невідповідності форми оскаржуваного рішення, оскільки оскаржуване рішення приймалося на виконання рішення суду, а не за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії.
Відносно доводів відповідача, що позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви від 18.04.2014, однак, просить скасувати рішення від 31.01.2019 прийняте головним управлінням за його заявою від 01.03.2018, то суд не приймає такі до уваги, оскільки це лише технічна описка позивача, яка позивачем у клопотанні від 02.04.2019 була виправлена.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, із змісту наведеної правової норми слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Водночас, суд зазначає, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
У зв'язку з наведеним та з врахуванням обставин даної справи, підстав зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення немає.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.04.2014 року
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 31.01.2019 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 18.04.2018.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2014 з урахуванням висновків суду.
5. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 12.07.2019.
Суддя Качур Р.П.