04 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1942/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
позивача, законного представника - ОСОБА_1 ,
особи, яку представляє законний представник - ОСОБА_2 ,
представника відповідача Київського РВ у м. Полтаві УДМС у Полтавській області за довіреністю - Корецької Ю.О.,
представника відповідача УДМС у Полтавській області за довіреністю - Матірної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1942/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Київського районного відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби України в Полтавській області , Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30 травня 2019 року ОСОБА_1 в інтересах своєї доньки неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Київського районного відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі - Київський РВ УДМС) , Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі - УДМС в Полтавській обалсті), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі паспортної книжечки та зобов'язати Київський РВ УДМС оформити і видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 у паперовому вигляді у формі паспортної книжечки.
Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідачів, яка перешкоджає в реалізації особою права на отримання паспорта громадянина України у паперовому вигляді у формі паспортної книжечки, що не заборонено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Ухвалою від 12.06.2019 задоволено клопотання начальника УДМС в Полтавській області та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників на 02.07.2019. В частині переходу до розгляду справи за правилами загального провадження - клопотання залишено без задоволення.
21.06.2019 до суду від представника обох відповідачів, ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Мотивуючи свою позицію, представник стверджує, що на всі звернення неповнолітньої ОСОБА_2 були надані відповіді з роз'ясненнями, як того вимагає Закон України "Про звернення громадян", оскільки заявниця просила надати письмову відповідь відповідно до вищевказаного Закону. З урахуванням цих обставин представник відповідачів стверджує, що права позивача жодним чином порушено не було, так як відповіді надані на усі звернення.
Правом на подачу відзиву на позов позивач не скористалася.
У судовому засіданні позивач, її представник та неповнолітня позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
10.10.2018 до УДМС в Полтавській області особисто звернулася ОСОБА_2 із заявою від 10.10.2018, в якій просила начальника Управління Шостак С ОСОБА_4 . видати їй паспорт у вигляді "бумажної" книжечки без електронного носія. До заяви додала ксерокопію свідоцтва про народження (а.с. 15).
У відповідь на вказану заяву начальник УДМС в Полтавській області Шостак С.Б. своїм листом від 05.11.2018 повідомив, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Також зазначив, що для оформлення паспорта громадянина України заявниці слід особисто подати заяву-анкету до територіального підрозділу ДМС (уповноваженого суб'єкта) за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 18).
Керуючись роз'ясненнями, наданими начальником УДМС в Полтавській області, батько ОСОБА_2 ОСОБА_5 у грудні 2018 письмово звернувся до Київського РВ УДМС із заявою з цього ж приводу, на яку отримав відповідь від 29.12.2018 за підписом начальника Київського РВ УДМС Зорі Л.М., де вона повідомила про правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також роз'яснила, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється на підставі заяви, поданої особисто заявником (а.с. 19).
Як стверджує позивач, 26.12.2018 ОСОБА_2 звернулася особисто до Київського РВ УДМС із заявою від 26.12.2018 (без додатків), в якій просила надати їй заяву-анкету на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки. При цьому відповідь прохала надати письмово згідно із Законом України "Про звернення громадян" (а.с. 21).
Проте, доказів вручення вказаного листа відповідачеві (Київському РВ УДМС) позивач не надала.
22.01.2019 ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку повторно звернулася до Київського РВ УДМС із заявою від 22.01.2019 (без додатків), в якій просила надати їй заяву-анкету на отримання посвідчення особи без електронних носіїв. При цьому відповідь прохала надати письмово згідно із Законом України "Про звернення громадян" (а.с. 22).
У відповідь на вказану заяву начальник Київського РВ УДМС Зоря Л.М. своїм листом від 20.02.2019 повідомила, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VІ. При цьому зазначила, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302. Наостанок роз'яснила, що судове рішення (рішення Верховного Суду від 19.09.2018), на яке посилається заявниця, не може бути підставою для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи (а.с. 23).
Вважаючи, що Київським РВ УДМС допущено протиправну бездіяльність щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України від 18.01.2001 №2235-III "Про громадянство України" цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" визначено перелік документів, що підтверджують громадянство України, до яких відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII було затверджено, крім іншого, Положення про паспорт громадянина України (надалі - Положення №2503-XII).
Відповідно до пункту 3 Положення №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі - Закон №5492-VI), частиною 2 статті 14 якого передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України (ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI).
Приписами частини 1 статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета (ч. 2 ст. 14 Закону №5492-VI).
Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації (ч. 4 ст. 14 Закону №5492-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до пункту 91 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (надалі - Порядок №302), видача заявникові паспорта здійснюється територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для його оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта.
З огляду на вищезазначені правові норми суд зазначає, що положеннями Закону №5492-VI, приписами Порядку №302 та Положення №2503-ХІІ передбачено чіткий порядок, суб'єктний склад та перелік документів необхідних для оформлення паспорта громадянина України.
Так, відповідно до пп. 1 п. 7 Порядку №302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку - на підставі заяви - анкети, поданої нею особисто.
Згідно з пунктом 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Пунктом 14 Положення №2503-ХІІ передбачено, що за видачу паспорта справляється державне мито.
Тобто, чинними правилами закріплено не лише перелік необхідних для оформлення паспорта документів, а й процедуру, відповідно до якої вимагається особиста присутність, а не через представника чи з використанням засобів поштового зв'язку, під час звернення до територіального органу / підрозділу ДМС особи, яка має намір отримати паспорт.
Всупереч наведеному встановлені судовим розглядом обставини справи свідчать на користь висновку про те, що ОСОБА_2 , маючи намір реалізувати своє законне право на отримання паспорту у формі книжечки, визначеної чинним законодавством процедури не дотримала.
Так, 10.10.2018 вона звернулася із заявою до неналежного органу - УДМС в Полтавській області. Доказів надіслання або ж реєстрації заяви від 26.12.2018 у Київському РВ УДМС позивач не надала. Заява від 22.01.2019 була направлена до Київського РВ УДМС засобами поштового зв'язку.
До того ж, звертаючись до Київського РВ УДМС, ОСОБА_2 в обох випадках просила лише видати їй заяву-анкету на отримання паспорта, тоді як вимогу про видачу власне паспорта вона взагалі не заявляла.
Крім того, в усіх випадках ОСОБА_2 не надавала відповідачам усього комплекту документів, як того вимагає Порядок №302 та Положення №2503-ХІІ. Звертаючись до Київського РВ УДМС, відповідь вона просила надати в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
З наявних у справі письмових доказів суд встановив, що в порядку та у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян", відповідачами були надані відповіді на усі зареєстровані звернення позивачів.
Зі змісту вказаних відповідей слідує, що відповідачі в порядку роз'яснення вказували на чинні норми законодавства України, якими передбачена форма паспорта громадянина України, обов'язок громадянина отримати паспорт, підзаконний акт, який регулює порядок подання документів для оформлення паспорта громадянина України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки всі заяви ОСОБА_2 були подані у довільній формі та в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", такі звернення не можуть бути підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі й у вигляді книжечки.
Сама по собі незгода позивачів зі змістом цих відповідей не спростовує факту розгляду звернень позивача у встановленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідачів і задоволення позовних вимог про видачу паспорту, оскільки заявником не дотримано ні процедури звернення за паспортом, ні комплектності документів, нею навіть не сформульовано чіткого волевиявлення з приводу видачі паспорта чи іншого документа.
За таких обставин, на день звернення позивачів із заявами в порядку Закону України "Про звернення громадян" у Київського РВ УДМС були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
Позовних вимог до УДМС в Полтавській області позивачі взагалі не сформулювали ні у позовній заяві, ні в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.
Відтак, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Київського районного відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (пров. Шкільний, буд. 4, м. Полтава, 36004), Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 37829297) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 09.07.2019.
Суддя Є.Б. Супрун