Справа № 420/1709/19
02 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Токмілової Л.М.
за участі:
секретаря судового засідання -Сидорівського С.А.
представника позивача - Цубенко Є.Л.
представників відповідача - Юдкіна С.І., Резніка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УІТАКА” до Одеської митниці ДФС про визнання незаконним рішення та скасування картки відмови,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УІТАКА” до Одеської митниці ДФС в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000023/2 від 6 березня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00216.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за результатами перевірки митної декларації № UА500060/2019/005484 та UА500060/2019/005532 Одеською митницею ДФС прийнята Картка відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2019/00216. Товариству з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів за митними деклараціями № UА500060/2019/005484 та UА500060/2019/005532 з підстав: «у зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у cm. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням, способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним, методом - резервним.. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500060/2019/000023/2 від 06.03.2019, Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13.03.2012 № 4496- VI. Однак, відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000023/2 Одеською митницею ДФС затребувані додатково наступні документи: 1) переклад копії митної декларації країни відправлення; 2) виписка з бухгалтерської документації; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/ або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Процедура витребування митним органом додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність. Так, витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МКУ можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів передбачених частиною 3 статті 53 МКУ можливе за умови наданий митницею пояснень щодо кожного з документів. Позивач зазначає, що Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000023/2 не містить інформації щодо затребуваних митницею документів та пояснень з приводу обставин, які можуть бути підтверджені даними документами.
Ухвалою судді від 26 березня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем поданий відзив за вхід. № 13870/19 від 17.04.2019 року, в обґрунтування якого, відповідач зазначає, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500060/2019/005532 від 27.02.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА 500060/2019/005532 від 27.02.2019 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%). В наданому листі SUN-Кing від 28.02.2019 страхова сума не відповідала вищезазначеним умовам;
В судовому засіданні 21 травня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та оголошено перерву до 06 червня 2019 року.
06.06.2019 року закінчено підготовче провадження по справі, та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 02.07.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Під час судового засідання 02.07.2019 року представники відповідача проти задоволення позовної заяви заперечили з підстав викладених у наданому до суду відзиві.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
27 лютого 2019 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» подано Митну декларацію UA500060/2019/005484 та UА500060/2019/005532з метою митного оформлення імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом № FQSY-037-P1 80718Е2 від 20.07.2018. 6 березня 2019 року Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000023/2 за митними деклараціями UA500060/2019/005484 та UA500060/2019/005532. За результатами перевірки декларацій та документів, наданих згідно з вимогами Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00216.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» провадить господарську діяльність з оптової торгівлі продукції матеріально-технічного призначення, в тому числі імпортованої за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами.
27 лютого 2019 року позивачем з метою митного оформлення товару за зовнішньоекономічним контрактом № FQSY - 037 - Р180718Е2, укладеного 20 липня 2018 року з постачальником Sun-King KnittedBeltProduct LTD Китай), подано до Одеської митниці ДФС митна декларація № UA500060/2019/005484 та UA500060/2019/005532. В графі 31 Митної декларації № UA500060/2019/005484 та UA500060/2019/005532 визначений Опис товару: 1. Стрічка текстильна з поліестеру, сплетена не просочена, з лінійною щільністю понад 50 000 децитексів (5 г/м), що використовуються при виготовленні стропового такелажного обладнання : стрічка текстильна завширшки: 50 мм - 5000 м, (320 кг нетто); 60 мм - 50200м (5500 кг нетто); 90 мм - 60000 м (10200 кг нетто); - 120 мм - 3000 м (855 кг нетто); 150 мм -3000 м (1050 кг нетто). Торговельна марка - немає даних. Виробник - SUN - KING KNITTED BELT PRODUCT LTD.». В графі 33 «Код товару» декларантом визначений код товару - 5607501100, який передбачає застосування ввізного мита за пільговою ставкою - 2% від митної вартості товару. В графі 42 Митної декларації визначена ціна імпортованого Товариством товару в розмірі 26647 доларів США.
Разом з митною декларацію № UА500060/2019/005532, Товариством з обмеженою відповідальністю «УІТАКА», на виконання вимог статті 335 та 53 Митного кодексу України, подано документи:
1) Контракт № FQSY - 037 - Р180718Е2 від 20 липня 2018 року, укладений ТОВ «УІТАКА» з постачальником Sun-King KnittedBeltProduct LTD (Китай), Додатки та Специфікація до Контракту - пункт 2 Частини 3 статті 335 МКУ, пункт 2 частини 2 статті 53 МКУ;
2) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin of The People's Republic of China) - пункт 7 частини 3 статті 335 МКУ;
3) Інвойс № FQSY - 037 - Р181109Е2 - пункт 3 частини 2 статті 53 МКУ;
4) Коносамент (Bill of Lading No: QFL 19010786)-пункт 3 частини 3 статті 335 МКУ;
5) Пакувальний лист (Packing-List) - пункт 3 частини 3 статті 335 МКУ;
6) Платіжне доручення в іноземній валюті № 16 від 18 лютого 2019 року - пункт 4 частини 2 статті 53 МКУ;
7) Лист від постачальника Sun-King Knitted Belt Product LTD (Китай) про умови страхування товару від 28.02.2019 року - пункт 8 частини 2 статті 53 МКУ;
8) Довідка про транспортні витрати (вих.. № 059/ КТ від 06.03.2019 року).
Додатково представником декларанта були надані наступні документи:
1) Інформація про ціну («Информация о цене») - пункт 8 частини 3 статті 53 МКУ; 2) Прайс-лист від 26.10.2018 року;
3) Журнал - ордер;
4) Декларація країни відправлення.
За результатами проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA500060/2019/000023/2 від 06.03.2019 року. Згідно з графою 33 Рішення подані декларантом (ТОВ «УІТАКА») документи містять «розбіжності» у відповідності до визначеного переліку.
Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
ЄСПЛ, розглядаючи податкові спори, застосовує ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 19 Конституції України наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
Частиною 1 статті 49 МКУ передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МКУ, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч.4 статті 53 МКУ, визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п'ятою статті 53 МКУ чітко визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України ст. 53 - заборонено.
Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
Юридичний спір між ТОВ «УІТАКА» та Одеською митницею ДФС виник з приводу прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, який набув чинності з 01.06.2012 року.
Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 257 МК України).
Відповідно до положень ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Тому, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі, передбачені ч.2 ст. 53 МК України документи, які давали змогу Дніпропетровській митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив що поставка товару здійснювалась контрагентом позивача на умовах СIF ("Вартість, страхування, фрахт"). Згідно торгівельних правил ІНКОТЕРМС 2010 року це означає, що продавець зобов'язаний укласти договір страхування на користь покупця проти ризику втрати та ушкодження товару під час перевезення та оплатити страхові внески. При цьому покупець повинен прийняти до уваги, що згідно умов CIF від продавця потребується лише забезпечення страхування на мінімальних умовах.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 14.08.2018 року по справі № 821/1617/17: «Зважаючи на визначені зовнішньоекономічним контрактом умови поставки (CIF), всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є вміщеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту згідно з вимогами частини 10 статті 58 МК України.
Отже, за наведеними умовами поставки товару у покупця відсутній обов'язок щодо страхування товару та, відповідно, він не може нести відповідальність за відсутність страхового полісу або не надання його продавцем, а також за неточності або невідповідність наявної в страховому полісі інформації.
Крім того, суд бере до уваги, що по умовам зовнішньо економічного контракту обов'язок по страхуванню вантажу покладений на продавця товару. Згідно наданих китайською стороною уточнень викладених у листі від 01.03.2019 р. сума у 121 дол. США - є сплачений продавцем страховий платіж за страхування вантажу.
Твердження про відсутність відомостей щодо відсоткової ставки страхування, загальної суми страхування та розміру страхової премії, спростовуються тим, що зазначені обставини не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.
З цього приводу слід зазначити, що помилково відсутня інформація у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
У разі, якщо митний орган вважає, що виплати на страхування проводились, то обов'язок доказування понесення декларантом таких витрат покладається на контролюючий орган.
Вказана правова позиція висловлена у Постанові ВС від 25.06.2019 р. по справі № 804/744/18.
Щодо доводів митного органу про розбіжності в пункті 1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.07.2018 № FQSY-037- Р180718Е2 та в рахунку-фактурі (інвойсі) від 09.11.2018 № FQSY-037-P181109E2.
Вказані доводи не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у міститься у вказаних документах.
Щодо доводів митного органу про відсутність відомостей про пакування, суд зазначає: пункт 2.2. Контракту № FQSY - 037 - Р180718Е2 містить відомості щодо включення упаковки та маркування до митної вартості товару.
Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ митна вартість товару підтверджується зовнішньоекономічним контрактом, інвойс та пакувальний лист містять відомості про вартісну, якісну та кількісну характеристику товару, змістова наповненість визначених документів чинним законодавством не встановлена та відноситься до сфери відання суб'єкта господарювання. Таким чином, відсутність вказівки про вартість упаковки та маркування як складової митної вартості в інвойсі та пакувальному листі не є підтвердженням не включення даної складової до ціни товару.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень спі. 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішеннях докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.».
Так у Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000023/2 вказано, що «з метою забезпечення, повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим. - 3.51 дол. США/кг. нетто, (митна декларація №UА500010/2019/004772 від 28.02.2013, UA100010/2019/315368 від 12.02.2019.». За наслідками коригування Одеською митницею ДФС, товариству додатково неправомірно донараховано до сплати платежів у сумі 241 626 гривень 79 копійок.
Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000023/2 не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не визначено країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об'єктивності та неупередженості рішення суб'єкта владних повноважень.
З позиції ЄСПЛ важливою вимогою до доказування є належна якість доказів, якими суд обґрунтовує своє рішення. Стаття 6 Конвенції не встановлює якихось вимог до порядку оцінки доказів національним судом, а залишає вирішення цього питання «на поталу» національному законодавству і національним судам.
Разом з тим у питаннях використання національними судами доказів ЄСПЛ застосовує широку палітру термінів на позначення якісних характеристик доказів, акцентуючи особливу увагу на їх належності, тобто на змістовому логічному зв'язку між доказом та обставинами справи, а також на дотриманні належного процесуального порядку отримання, подання та дослідження доказів, від чого залежить їх допустимість (рішення у справах: «Георгіос Папагеоргіу проти Греції», «Перна проти Італії», «Жуковський проти України»). При цьому береться до уваги такий процесуальний порядок, який визначений національним законодавством.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позивач здійснив декларування імпортованих товарів у відповідності до вимог митного законодавства, натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що Товариством при декларуванні допущенні порушення приписів Митного законодавства.
Крім цього, суд вважає за необхідне вказати.
24.11.2016 року ЄСПЛ прийнято рішення у справі «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05), яке набуло статусу остаточного 24.02.2017 року.
«…Суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Хентріх проти Франції» (Hentrich v. France), від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія А № 296-А, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52)…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Одеської митниці ДФС про визнання незаконним рішення та скасування картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000023/2 від 6 березня 2019 року.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00216.
Стягнути з Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА», суму судового збору за подання адміністративного позову за:
платіжним дорученням № 444 від 21.03.2019 року у сумі 3 842, 00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 11.07.2019 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Уітака” - місцезнаходження: 65009, вул. Піонерська 5В, оф.503, м. Одеса, код ЄДПРОУ 34203597
Одеська митниця ДФС - місцезнаходження: 68044, м. Одеса, вул. Івана і Юрія Лип 21А, код ЄДПРОУ 39441717
Головуючий суддя Токмілова Л.М.
.