Справа № 609/1679/18
2/609/89/2019
11 липня 2019 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Ковтуновича О.В.
За участі:
секретаря судового засідання Кравчук Л.М.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_2
до
відповідача: Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади, ОСОБА_3
вимоги позивача: про скасування рішення сесії Шумської міської ради від 20.06.2017 року №1082 про встановлення межі між земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення її у попередній стан.
учасники справи - не з'явилися
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 28.12.2018 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 (далі відповідачі) з вимогою про скасування рішення сесії Шумської міської ради від 20.06.2017 року №1082 про встановлення межі між земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення її у попередній стан.
2.Позов обгрунтований тим, що позивач ОСОБА_2 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 . Дане будинковолодіння мати позивача ОСОБА_4 у свій час успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5
Покійній матері позивача ОСОБА_4 , згідно рішення чотирнадцятої сесії першого скликання Суразької сільської ради від 02.06.1993 року було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку під будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських споруд у розмірі 0,24га., однак отримати державний акт на право власності на земельну ділянку остання не встигла у зв'яку із тривалою тяжкою хворобою та смертю. Після прийняття спадщини до позивача перейшло і право користування земельною ділянкою під будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача-матері позивача. При цьому відстань від належної позивачу господарської будівлі(сараю) до земельної ділянки сусіда становила 20,2 м.
З листа Шумської міської ради від 17.04.2018року №02-13/463, позивачу стало відомо, що рішенням сесії Шумської міської ради від 20.06.2017року №1082 встановлено межу між земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд позивача та відповідача ОСОБА_3 на відстані 10,8 метрів від будівель, що становить половину спірної території.
Позивач вважає, що даним рішенням відповідача Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади порушено її права землекористувача, оскільки відстань від належної їй господарської будівлі (сараю) до земельної ділянки відповідача безпідставно скорочена з 20,2 м. до 10,8 м.
Також позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 самовільно зайняла чужу земельну ділянку, побудувавши на ній житловий будинок без жодного дозволу, а також зробила насадження плодових дерев на частині земельної ділянки, що належить позивачу за правом користування.
На підставі викладеного, представник позивача просить позов задоволити та скасувати рішення сесії Шумської міської ради від 20.06.2017 року №1082 про встановлення межі між земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та привести її у попередній стан.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою суду від 08 січня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 23 січня 2019 року, у зв'язку з знеструмленням електромережі суду та виходу з ладу сервера автоматизованої системи попередній розгляд справи відкладено на 12 лютого 2019року.
Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року відкладено підготовчий розгляд справи у зв'язку із неявкою відповідача на 11 березня 2019 року.
Ухвалою суду від 11 березня 2019 року призначено справу до судового розгляду на 03.04.2019року, а також задоволено клопотання позивача та представника позивача про витребування документів. Витребувано у відповідача - Шумської міської ради-об'єднаної територіальної громади рішення сесії Шумської міської ради від 20.06.2017 року №1082 про втановлення межі між земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у с.Ходаки Шумського раайону.
Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року відкладено судовий розгляд справи у зв'язку із неявкою відповідача на 20 травня 2019 року.
Ухвалою суду від 20 травня 2019 року відкладено судовий розгляд справи у зв'язку із клопотанням представника позивача на 18 червня 2019 року.
Ухвалою суду від 18 червня 2019 року відкладено судовий розгляд справи у зв'язку із неявкою сторін на 11 липня 2019 року.
Представник відповідача Шумської міської ради у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, причини неявки суду невідомі. Заперечень, відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце слухання справи, причини неявки суду невідомі. Заперечень, відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Відповідно до п. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справи за наявними матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
6. У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 , на підставі реєстраційного посвідчення від 17.03.1994 року за № 285 виданого Шумським бюро технічної інвентаризації, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Шумською державною нотаріальною конторою 02.03.1994 року р/н 145.
7. Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований у АДРЕСА_1 .
8. Рішенням 14 сесії 21 скликання Суразької сільської ради від 02 червня 1993 року були передані безкоштовно у приватну власність земельні ділянки громадянам сіл Сураж, Ходаки згідно поданих заяв та відповідно до списку, який є додатком до рішення. Із списку громадян, яким передали безоплатно у приватну власність земельні ділянки вбачається, що матері позивача ОСОБА_4 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,24 га.
9.Згідно виписки із протоколу зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Леніна Шумського району Тернопільської області від 15.01.1983 року « Про виділення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 під будівництво індивідуального житлового будинку», вбачається що діду відповідача ОСОБА_6 рішенням загальних зборів виділено земельну ділянку площею 0,08 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в с. Сураж між сусідами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ( батьком позивача).
10.Згідно генерального плану забудови земельної ділянки гр. ОСОБА_6 від 10.10.1983 року визначена межа до земельної ділянки покійного батька позивача ОСОБА_5 становить 20,2м.
11.Рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання сесії Шумської міської ради від 20.06.2017року №1082 затверджено акт обстеження земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 від 02.06.2017 року та встановлено межу між земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд позивача та відповідача ОСОБА_3 на відстані 10,8 метрів від будівель, що становить половину спірної території.
12. Інформаційним листом Шумської міської ради Тернопільської області 02-13/463 від 17.04.2018року надано роз'яснення спеціалістами Відділу земельних відносин на заяву гр. ОСОБА_8 від 11.04.2018року №02-09/61, з якого вбачається, що 02.06.2017 року проведено комісійно обстеження земельних ділянок за участю ОСОБА_3 (відповідач) та заявника, та встановлено, що власником житлового будинку, в якому проживає заявник являється ОСОБА_2 (позивач), яка на території с. Ходаки не проживає. Межові знаки(огорожа) між будинковолодінням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутні, тому комісія рекомендувала, встановити межу між земельними ділянками розділивши в однакових розмірах спірну ділянку.
ІV. Оцінка Суду.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб,визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Положеннями статті 13, 14 Конституції України встановлено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповіднодо закону. Власність зобов'язує. Власність неповинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання,соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 321, 391 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Позивач стверджує, що на підставі рішення Суразької сільської ради від 02.06.1993 року , відповідно до вимог ст.ст.22 та 23 чинної на той час редакції Земельного кодексу України, її мати набула право власності на спірну земельну ділянку, яке підлягає спадкуванню.
Так, на момент прийняття рішення Суразької сільської ради від 02.06.1993 року Земельний Кодекс України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України 1990 року), відтак до спірних правовідносин слід застосовувати його приписи.
Статтею 3ЗК України від 18грудня 1990року визначено, зокрема, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно доїхкомпетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України 1990 року).
Відповідно достатті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановленнямежцієїділянкив натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
За приписамистатті 23 ЗК України 1990 року(дію статті 23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначенихстаттею 1 Декрету від 26 грудня 1992 року № 15-92згідно з Декретом від 26 грудня 1992 року № 15-92) право власності або право постійного користування землею посвідчується державнимиактами, які видаються і реєструються сільськими, селищними,міськими,районними Радами народних депутатів.
Пунктом 3Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Таким чином зазначеним пунктом визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.
Судом встановлено, що рішень Суразькою сільською радою, які б стосувалися передачі саме позивачу ОСОБА_2 у право користування чи у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських споруд в АДРЕСА_1 не приймалося ні до, ні після 02.03.1994 року, тобто з часу набуття права власності на нерухоме майно. Позивачем не надано жодного документа, який би вказував, що вона взяла на зберігання і особисту відповідальність межові знаки між спірними господарствами. Тобто, їй земельна ділянка ніколи не виділялася в натурі (на місцевості). Вона користувався тими межами, що були до того, як вона набула право власності на будинковолодіння.
Згідно ч. 3 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Відповідно до ст.106ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно ст.107ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
Відповідно до ч.2 ст.152Земельного кодексуУкраїни власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Дане положення відповідає Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, де вказано, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України.
Згідно ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що фактична площа земельної ділянки позивачки та відповідача, а саме межі відрізняється від облікової ( що зазначена в генеральному плані) в сторону зменшення. За наявними у справі доказами визначити площі та лінійні проміри невідповідностей не вбачається за можливе.
Згідно п.27 постанови №2Пленуму ВерховногоСуду Українивід 12.06.2009року "Прозастосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Судом не встановлено фактів, а позивачем не представлено доказів незаконності прийняття оскаржуваного рішення та порушення прав позивача відповідачем по справі Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади , тому у задоволені позову слід відмовити.
Оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про недоведеність позовних вимог позивачкою, оскільки останньою не представлено належних доказів порушення її права на земельну ділянку та створення перешкод відповідачем ОСОБА_3 у її користуванні, а тому в задоволенні в цій частині позову слід відмовити.
V. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З цих підстав,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,77,81,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.106,107,152 ЗК України, ст.ст. 317, 391 ЦК України, суд
В позові ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 ), до Шумської міської ради - об'єднаної територіальної громади (м. Шумськ, вул. Українська, 59 Тернопільської області, Код 04396259), ОСОБА_3 (жителька с. АДРЕСА_1 Шумського району Тернопільської області) про скасування Рішення сесії Шумської міської ради від 20.06.2017 року №1082 про встановлення межі між земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення її у попередній стан -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тнрнопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 11 липня 2019 року.
Суддя: О. В. Ковтунович