Провадження № 22-ц/803/1425/19 Справа № 194/2350/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 5
05 липня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про позбавлення права користування житловим приміщенням;
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про визнання права на користування житловим приміщенням;
та за зустрічним позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих Валентина Василівна, про визнання заповіту недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року, -
24 грудня 2014 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Тернівської міської ради про позбавлення права користування житловим приміщенням, який був уточнений 18 червня 2015 року, та в якому просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , який 13 серпня 2009 року залишив на ім'я позивача заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Молодих В.В., відповідно до якого все своє майно заповідав позивачу. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.11.2014 року позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою зареєстровані, але не проживають з жовтня 2014 року і по теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її неповнолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідачка разом з дітьми періодично з'являється за вказаною адресою, але не проживає, також в квартирі розташовані деякі речі відповідачів. До того ж, за час проживання у квартирі по АДРЕСА_1 відповідачами жодного разу не було сплачено комунальні послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка перевищує 20 000 грн. Відповідачі, окрім несплати за комунальні послуги, також не проводили оплату за користування газом, у зв'язку із чим його подачу було припинено. Відповідачі по справі не є членами його сім'ї та сім'ї колишнього власника. У зв'язку з тим, що відповідачі зареєстровані в спірній квартирі, він позбавлений права володіння та користування своєю власністю. Позивач має намір заїхати в свою квартиру, але позбавлений такого права, оскільки у квартирі знаходяться меблі відповідачів і вони інколи з'являються у цій квартирі. В добровільному порядку відповідачі знятися з реєстрації та виселятися не бажають. Незняття з реєстрації відповідачів порушує його майнові права, оскільки він змушений нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, які нараховуються в залежності від кількості зареєстрованих осіб (а.с. 153-155, том 1). 19 січня 2016 року ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви, поданої 18 червня 2015 року (а.с. 78-79 том 2).
16 квітня 2015 року законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання права користування житловим приміщенням, який був уточнений 31 липня 2015 року, та відповідно до якого просила суд визнати право неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користування та проживання у квартирі, в якій вони зареєстровані, за адресою: в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування уточненого зустрічного позову зазначили, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані з разом з матір'ю, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , право проживання у якій є предметом спору за первісним позовом. Так як їх мати приймає участь у антитерористичній операції з 11 липня 2014 року, з даних об'єктивних обставин вона передала їх на виховання своїй матері, їхній бабусі - ОСОБА_5 . Тому відповідно до законодавства, під час перебування у своєї бабусі, право проживання у спірній квартирі за ними зберігається. У зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом не визнає їх право на користування та проживання у квартирі по АДРЕСА_1 , вони вимушені звернутися з даним зустрічним позовом за захистом своїх житлових інтересів (а.с. 107-109, 204-206 том 1).
20 липня 2015 року ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Тернівського нотаріального округу Молодих Валентина Василівна, про визнання заповіту недійсним, та просила суд визнати недійсним заповіт від 13 серпня 2009 року, вчинений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих В.В. та зареєстрований в реєстрі № 1276.
В обґрунтування зустрічного позов зазначила, що на початку січня 2015 року їй, ОСОБА_5 , бабусі неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стало відомо про те, що в суді розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що діє також в інтересах своїх неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право проживання в житловому приміщенні. Можливість задоволення відповідного позову беззаперечно обмежить права її неповнолітніх онуків, так як останні не мають іншого житла та постійного місця проживання, а визнання їх такими, що втратили право проживання у вказаній вище квартирі суперечить вимогам ст. 9 ЖК України, тим паче, що тимчасова відсутність дітей за місцем реєстрації викликана поважними причинами - тимчасовим їх знаходженням у бабусі внаслідок перебуванням їхньої матері на військовій службі та реабілітація останньої після поранення. Зі слів її доньки, ОСОБА_2 , позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , де прописані та проживають її дочка та її неповнолітні онуки. Підставою для набуття права власності за вказаною особою є заповіт від 13 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Молодих В.В., зареєстрований в реєстрі № 1276, згідно якого ОСОБА_6 , померлий спадкодавець та власник спірної квартири, заповів все своє майно ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 додатково повідомила, що між нею та ОСОБА_1 неодноразово виникали спірні питання щодо вказаної квартири, існували судові справи щодо оспорювання правомірності підстав набуття права власності на спірне майно. Донькою було надано фотокопію вказаного вище заповіту від 13 серпня 2009 року, ознайомившись зі змістом якого, вважає, що останній не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що в момент складення заповіту психофізичний стан заповідача виключав можливість останнім повністю усвідомлювати значення своїх дій та можливість керувати ними з огляду на похилий вік та стан здоров'я заповідача, що є підставою для визнання заповіту недійсним. Далі, зі слів її доньки, як особи, що безпосередньо спілкувалася із заповідачем, станом на 13 серпня 2009 року - на дату складення заповіту, останній внаслідок значного ускладнення стану здоров'я втратив зір та не міг самостійно читати, що передбачало необхідність здійснення нотаріальних дій щодо посвідчення заповіту за участю свідків, які, як видно із тексту спірного заповіту, залученими до участі в справі не були. При цьому, не зважаючи на те, що посвідчення заповіту здійснювалося за місцем мешкання заповідача на дому за адресою: АДРЕСА_1 , заповіт складений за допомогою технічних засобів із проставленням дати посвідчення заповіту в Друкованому вигляді (вказано час посвідчення о 16 годині 30 хв.), однак відповідні технічні засоби для виготовлення тексту заповіту у місці проживання спадкодавця були відсутніми, що свідчить про його складення поза межами місця проживання заповідача та, очевидно, що не в час, зазначений в самому заповіті, а також заповнення тексту заповіту здійснювалося не безпосередньо зі слів самого спадкодавця та без його особистої присутності. Однак, як слідує із тексту заповіту, відсутні дані щодо того, що заповідач вголос прочитав зміст заповіту, а нотаріусом було перевірено правильність розуміння останнім умов заповіту та правових наслідків його вчинення, що є грубим порушення. Означені вище порушення законодавчих актів свідчать про те, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення і є нікчемним. Вона, як бабуся неповнолітніх дітей, що прописані і мають право проживати в квартирі, отриманою відповідачем у спадок, є заінтересованою особою для цілей оскарження спірного заповіту, так як може захищати права і інтереси неповнолітніх онуків в суді, а вчиненням спірного заповіту і прийняття відповідачем спадщини обмежує права і законні інтереси неповнолітніх дітей, як мешканців квартири (а.с. 172-176 том 1).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Тернівської міської ради про позбавлення права користування житловим приміщенням - задоволений.
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Витрати на судовий збір покладено на ОСОБА_1 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, за участю прокурора м. Тернівка про визнання права на користування житловим приміщенням - відмовлено.
Витрати на судовий збір компенсовано за рахунок Державного бюджету України.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Тернівського нотаріального округу Молодих Валентина Василівна про визнання заповіту недійсним - відмовлено.
Витрати на судовий збір покладено на ОСОБА_5 (а.с. 225-230 том 2).
Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 6-7 том 3).
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року виправлено описку, допущену при ухваленні рішення від 22 березня 2018 року у написанні прізвища " ОСОБА_3 " (а.с. 8 том 3).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, а вимоги ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також вимоги ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити у повному обсязі (а.с. 233-235 том 2).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , згідно нотаріально посвідченого заповіту від 13.08.2009 року (а.с. 178 том 1) та відомостей з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12 том 1).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та не є родичами позивача, що не оспорюється відповідачем, та з жовтня 2014 року не проживають у вищезазначеній квартирі, що підтверджується актом (а.с. 13 том 1).
Однак, добровільно ОСОБА_2 , разом з неповнолітніми дітьми не бажають знятись з реєстрації за вищезазначеною адресою, договору оренди чи найму житла з позивачем не укладали, чим перешкоджають позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися його власністю.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд 1 інстанції виходив з наявності підстав для визнання ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 , та неповнолітнього ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , оскільки порушують право позивача, як власника спірної квартири, на володіння, розпорядження та користування належним йому майном.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - про визнання права користування спірним житловим приміщенням, суд 1 інстанції виходив з того, що вони не є членами або колишніми членами сім'ї власника квартири ОСОБА_1 та не були ними й колишньому власнику - померлому ОСОБА_6 . Крім того, з жовтня 2014 року неповнолітні діти мають постійне місце проживання у своєї бабусі ОСОБА_5 за її адресою мешкання, а тому їх права, як неповнолітніх осіб, не порушуються. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 не здійснює оплату за комунальні послуги та квартплату за адресою: АДРЕСА_1 , договору найму чи оренди квартири з останнім не укладала. Врахувавши обставини по справі та відсутність правових підстав для визнання права користування житловим приміщенням, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не довела ті обставини, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог, оскільки з нотаріально посвідченого заповіту від 13.08.2009 року вбачається, що нотаріусом Молодих В.В. при здійсненні нотаріальної дії з приводу складання та посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6 , який заповідав все своє майно ОСОБА_1 , всі нотаріальні дії вчинені відповідно до вимог чинного законодавства України. ОСОБА_6 власноруч розписався на заповіті, а також власноруч написав на ньому «мною прочитано та власноручно підписано», що свідчить про дієздатність заповідача на момент підписання заповіту. Клопотання про призначення відповідної експертизи позивачем не заявлялося. Також судом встановлено що ОСОБА_2 та її неповнолітні діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є родичами ОСОБА_6 , що виключає можливість порушення їх прав, як спадкоємців померлого ОСОБА_6 .
З зазначеними висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.
Так, згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею ст. 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , який 13 серпня 2009 року залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих В.В., реєстровий номер 1276, відповідно до якого все своє майно заповідав ОСОБА_1 (а.с. 178 том 1).
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2014 року визнано в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкодавця ОСОБА_6 . Рішення набрало законної сили 28.10.2014 року (а.с. 58-59 том 2).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.11.2014 року ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12 том 1).
В належній ОСОБА_1 квартирі зареєстровані також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується довідкою (а.с. 232 том 1).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 разом з дітьми зареєстрована у спірній квартири зі згоди попереднього власника квартири - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами або колишніми членами сім'ї власника квартири ОСОБА_1 та не були ними й колишньому власнику - померлому ОСОБА_6 .
Зі справи також вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстровані, але не проживають з жовтня 2014 року, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом від 05.12.2014 року (а.с. 13 том 1).
Суд 1 інстанції обґрунтовано виходив з того, позивач ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатися належним йому нерухомим майном у зв'язку з реєстрацією в ньому відповідача ОСОБА_2 та її дітей, а тому порушене право позивача на вільне розпорядження, володіння і користування власністю підлягає захисту у обраний ним спосіб з позбавленням ОСОБА_2 та її дітей права користування квартирою АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищенаведене, суд 1 інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимоги законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про визнання права користування спірним житловим приміщенням задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 76-77, 80-81 ЦПК України, на підтвердження того, що ОСОБА_6 при посвідченні заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними через похилий вік та стан здоров'я, як і не надано доказів втрати заповідачем зору та доказів щодо недієздатності ОСОБА_6 на момент підписання ним заповіту 13 серпня 2009 року, як і складання його та посвідчення з порушенням норм чинного законодавства.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що підстав для призначення в суді апеляційної інстанції судової експертизи, немає. Так, відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зі справи вбачається, що в суді 1 інстанції заявлялося клопотання щодо призначення судової експертизи, яка за ухвалою суду проведена не була, оскільки в розпорядження експерту не було надано медичні документи. Наразі, суду апеляційної інстанції апелянтом необхідні медичні документи також надано не було, клопотання про витребування відповідних доказів не заявлялося.
Крім того, рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено обставини щодо складання заповіту ОСОБА_6 . Так, з рішення вбачається, що при розгляді справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при посвідченні спірного заповіту ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними через похилий вік та стан здоров'я, як і не надано доказів втрати заповідачем зору та доказів щодо недієздатності ОСОБА_6 на момент підписання ним заповіту 13 серпня 2009 року, як і складання його та посвідчення з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду щодо наявності підстав для задоволення первісного позову та відсутності підстав для задоволення зустрічних позовів, вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд 1 інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та необґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, колегія судів не бере до уваги, оскільки апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що вана з дітьми є колишніми членами сім'ї попереднього власника квартири - ОСОБА_6 , а тому суд необґрунтовано позбавив їх права користування спірною квартирою, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 та її діти є членами сім'ї ОСОБА_6 у розумінні, приписів, встановлених Сімейним Кодексом України, у зв'язку з чим підстави збереження за ними права користування спірною квартирою відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення апелянтом норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: