Провадження № 22-ц/803/4857/19 Справа № 199/669/19 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
03 липня 2019 року
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року
по справі за заявою ОСОБА_2 про надання строку для примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В січні 2019 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року заяву відповідача про надання строку для примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на примирення тривалістю 6 (шість) місяців.
Провадження по зазначеній цивільній справі зупинено до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 а просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в частині зупинення провадження у справі строком на 6 місяців та ухвалити нове рішення, яким зупинити провадження у справі строком на 2 місяці, починаючи з 06 березня 2019 року.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
01 березня 2019 року від ОСОБА_2 надійшла заява про надання строку для примирення.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначає, що його дружина та діти є сенсом його життя, та він має намір зберегти сім'ю.
Згідно із ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно із ч.7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про надання строку для примирення та зупиняючи провадження по справі до закінчення строку для примирення, а саме на 6 місяців, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що примирення подружжя не суперечитиме моральним засадам суспільства, враховує той факт, що відповідач вважає можливим збереження сім'ї, в якій подружжя має двох неповнолітніх дітей, наполягає на можливості примирення та налагодження подружніх відносин, через що вбачаються підстави для надання подружжю строку для налагодження відносин та примирення.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано думку апелянта щодо тривалості строку на примиренняу звязку з чим просить змінити строк з 6 місяців на 2 місяці, колегія суддів ставиться критично, оскільки апелянтом не надано жодних обґрунтованих доказів на підтвердження своїх доводів.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича