Провадження № 22-ц/803/4420/19 Справа № 211/5994/17 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
11 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку, спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року, ухваленого суддею Ткаченко С.В. в м.Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 08 лютого 2019 року,-
У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 завдатку, яку у подальшому уточнював та просив стягнути аванс.
В обґрунтування позову зазначив, що навесні 2014 року відповідачка, дізнавшись про його намір купити житло для сім'ї свого сина, запропонувала йому купити в неї житловий будинок по АДРЕСА_1 , на що він погодився оскільки будинок знаходився поблизу його помешкання.
27.08.2014 року він передав відповідачці 10000 доларів США в рахунок часткової оплати будинку в присутності її сестри ОСОБА_3 , про що було складено розписку , яка власноруч була підписана відповідачкою та свідком ОСОБА_3 , а саме про отримання відповідачкою від нього в якості завдатку за будинок 10000 доларів США із зобов'язанням підготувати до квітня 2015 року всі необхідні для продажу будинку документи, а в разі виникнення форс-мажорних обставин повернути йому його грошові кошти.
Проте документи відповідачка так і не підготувала та згодом він дізнався що вказаний будинок перебуває під іпотекою банку, та про це при передачі коштів відповідач його не повідомила.
Йому стало відомо, що з 19.02.2007 року власником даного будинку став колишній зять відповідачки - ОСОБА_4 .
З 19.02.2007 року будинок перебував під іпотекою АТ «Укрсоцбанк», як забезпечення виданого ОСОБА_4 кредиту з забороною відчуження до повернення кредиту.
З 2012 року виконавчою службою на будинок накладено арешт.
Тож, відповідач не була власником будинку АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим не мала права продавати будинок, та через іпотеку будинок взагалі не підлягав продажу, тому остання повинна повернути йому взяті 10000 доларів США.
До цього часу, відповідач вказані кошти йому так і не повернула, переїхала мешкати в інше місце та на дзвінки не відповідає, у зв'язку з чим він змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, до спірних правовідносин вважає необхідним застосувати норми цивільного законодавства щодо стягнення авансу, тому просив стягнути з ОСОБА_5 аванс у розмірі 10 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.06.2018 року становить 261 200 грн. та судовий збір.
Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким у повному обсязі задовольнити його позовні вимоги, а також стягнути з відповідача судовий збір.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує на те, що висновок суду ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_3 , невизнанні позивачем позову та недоведеністю позивачем його позовних вимог. При цьому апелянт наголошує на тому, що власноруч написана відповідачем та підписана свідком розписка про отримання грошових коштів є достатнім доказом отримання ОСОБА_2 завдатку за будинок, а показання свідка не може визнаватися судом допустимим доказом безгрошовості розписки.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про день, час і місце судового розгляду, своїм правом на участь у розгляді справи не скористалася, тому її неявка в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Бондарчук А.О., які, кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просили її задовольнити, дослідивши оригінал розписки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 склала розписку, в якій зазначено про отримання нею 27.08.2014 року грошових коштів у сумі 10000 доларів США від ОСОБА_1 в якості сплати завдатку при купівлі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Розписку складено у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Розписка підписана відповідачем ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_3 .
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що свідки не підтвердили факту передачі коштів позивачем відповідачу, а розписка, яка є підставою позову ОСОБА_1 не є достатнім доказом підтвердження факту передачі позивачем відповідачу коштів, що в ній вказані, є безгрошовою, а отже позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої щодо підстав з яких відмовлено у задоволені позову, з огляду на наступне.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Частиною першоюстатті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зістаттею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із частинами першої, третьоюстатті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно достатті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно зістаттею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідач ОСОБА_2 не є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , тому не мала жодних правових підстав для вчинення дій щодо розпорядження будинком, в тому числі, й отримувати кошти в рахунок подальшого його продажу.
Як встановлено апеляційним переглядом і не заперечувалось представником відповідачки під час розгляду справи судом першої інстанції, раніше власником будинку по АДРЕСА_1 був батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час написання відповідачкою розписки про отримання завдатку за продаж будинку, домоволодіння належало її зятю ОСОБА_7 і було на той час, предметом іпотеки у зв'язку з отриманням останнім банківського кредиту.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що отримані ОСОБА_2 за розпискою грошові кошти від позивача ОСОБА_1 за своєю правовою природою не є договірними правовідносинами, оскільки відповідачка не власник будинку, і виниклі між сторонами правовідносини не можуть регулююватися положеннями ст.570 ЦК України, так як між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися правовідносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), що регулюються нормами статті 1212 ЦК України.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивачем ОСОБА_1 не заявлено позовних вимог, які б надавали закону правову підставу для стягнення з відповідачки ОСОБА_2 отриманих коштів, у зв'язку із чим, його позов не може бути задоволено.
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив по суті правильне рішення, однак невірно зазначив підстави для відмови у задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду, відповідно до положень ч.4 ст.376 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволені позову.
Разом з тим, колегія суддів вважає за доцільне роз'яснити позивачу, що він не позбавлений можливості звернутися до суду на загальних підставах з позовом відповідно до правовідносин, які виникли між сторонами.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року змінити в частині мотивів відмови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11 липня 2019 року.
Головуючий:
Судді: