Справа№592/2104/17
Провадження №2/592/644/19
11 червня 2019 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді Бичкова І. Г. ,
за участю секретаря судового засідання: Чайка Т. В. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “НАДРА” , ОСОБА_3 про визнання права власності та поділ нерухомого майна, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнила та просила визнати житлову 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 89,1 м ? , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати в порядку поділу майна подружжя за нею право власності на 3/4 частини вищезазначеної квартири. Стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що 19.11.2007 року вона та відповідач ОСОБА_2 під час шлюбу придбали житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Спірна квартира була придбана за кошти, які ОСОБА_2 , перебуваючи в шлюбі з позивачкою отримав від банку ВАТ КБ “НАДРА” за кредитним договором № 10/2007/4414762061/ від 16.11.2007 року. Зазначає про те, що фактично квартира була придбана в шлюбі, і з моменту купівлі стала спільною сумісною власністю подружжя. Договір купівлі-продажу був оформлений на відповідача ОСОБА_2 , який виступив покупцем квартири, а його дружина, позивачка по справі, під час вчинення правочину надавала свою письмову згоду, про це зазначено в п. 3.3.3. договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Ворошиною Л. В. . Також під час шлюбу 27.01.2015 року подружжям за спільні кошти було придбане місце № 51 у підземній автомобільній стоянці Сумського міського об'єднання громадян “Товариство автолюбителів “ПАС” - автомобільний паркінг, яке було зареєстровано на відповідача. Позивачка 16.11.2007 року підписала договір поруки з ВАТ КБ “НАДРА” , в якому вона зобов'язалася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 10/2007/4414762061/ від 16.11.2007 року. В подальшому шлюб між сторонами було розірвано. Відповідач ОСОБА_2 переїхав постійно жити до іншої квартири. В спірній квартирі позивачка залишилася проживати зі своїми дітьми. Фактично позивачка ОСОБА_1 в листопаді 2016 року дізналася про порушення її прав як власника на нерухомість, а саме: на житлову квартиру, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , оскільки до цього часу спору з приводу квартири між нею та її колишнім чоловіком не було. Позивачка вважала себе власником спірної квартири, а в 2016 році довідалась про те, що договір був оформлений на відповідача. В позасудовому порядку вирішити спір щодо спірної квартири не вдалося. Тому позивачка вважає за необхідне подати до суду позов про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на 3/4 частини квартири, так як відповідач не визнає, що спірна квартира є не тільки його власністю, а ще й власністю позивачки.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явились, від представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій він просив справу розглядати без його участі та участі позивачки, уточненні 07.06.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач та його представник, які належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Відповідач надав відзив на позовну заяву, з якого вбачається про його часткове визнання позовних вимог, а саме визнання того факту, що спірна квартира є їхньою з позивачкою спільною сумісною власністю, з рівними частками - йому належить частка в розмірі 1/2 частини квартири, позивачці належить частка в розмірі 1/2 частини квартири. Також зазначив, що на момент звернення позивача з позовною заявою йому не належало на праві власності місце № 51 у підземній автостоянці стоянці Сумського міського об'єднання громадян “Товариство автолюбителів “ПАС” за адресою: м. Суми, вул. Новомістенська,10-А, площею 17,7 м ? , оскільки він продав його ОСОБА_3 .
Представник третьої особи публічного акціонерного товариства комерційний банк “НАДРА” в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Надала письмову заяву про розгляд справи без її участі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом було встановлено, що 27.04.2001 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 27.04.2001 року Сумським міським відділом реєстрації актів громадського стану Сумського обласного управління юстиції (а. с.15) .
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2013 року шлюб між сторонами по даній справі було розірвано (а. с. 34) .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2007 року вбачається, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а. с. 25-27, 38-42) .
Як зазначила у своїй позовній заяві позивачка та дані обставини встановлені судом та визнаються відповідачем, спірна квартира була придбана за кошти, які ОСОБА_2 , перебуваючи в шлюбі з позивачкою отримав від банку ВАТ КБ “НАДРА” за кредитним договором № 10/2007/4414762061/ від 16.11.2007 року. Договір купівлі- продажу був оформлений на відповідача ОСОБА_2 , який виступив покупцем квартири, а його дружина, позивачка по справі, під час вчинення правочину надавала свою письмову згоду, про це зазначено в п. 3.3.3. договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Ворошиною Л. В. .
Згідно з довідкою правління СМОСББ “Новомістенська 10А” за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 -син, ОСОБА_2 (а. с. 19) .
За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ч. 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними та шлюбним договором.
Ст. 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджують одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” № 11 від 21.12.2007 року сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися “обставинами, що мають істотне значення” , якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Так, сторони зазначили, що вони, перебуваючи у шлюбі, за спільні кошти придбали зазначену вище квартиру.
Таким чином, наявні критерії, які дозволяють надати житловій 3-х кімнатній квартирі, загальною площею 89,1 м ? , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , статус спільної сумісної власності.
Відповідно до правових позицій, які викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 235/9895/15-ц та від 07.02.2018 у справі № 654/5243/14-ц, “Спірне майно учасниками справи набуто в період перебування у шлюбі, а той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку у такому майні. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу” .
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як встановлено судом, доказом того, що спірна квартира була придбана сторонами в шлюбі є свідоцтво про шлюб, з якого вбачається дата його укладення - 27.04.2001 року та дата придбання спірної квартири - 19 листопада 2007 року, що вбачається з Витягу з Державного реєстру правочинів, а також не оспорюється відповідачем.
Таким чином, враховуючи, що набута сторонами в період шлюбу квартира, що знаходиться за адресою: : АДРЕСА_1 , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання позову відповідачем в цій частині, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та поділ між сторонами майна подружжя, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за позивачкою право власності - в розмірі 1/2 частини вказаного майна.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 141 ЦПК України, вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .
Судом було встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачкою були понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 1920 грн. (а. с. 2, 3, 4) , суд вважає їх обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються долученими до справи доказами.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, то з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 960 грн. .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 63, 69-71 СК України; ст. ст. 15, 16, 328, 331, 368, 372 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк “НАДРА” , ОСОБА_3 про визнання права власності та поділ нерухомого майна задовольнити частково.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) житлову 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 89,1 м ? , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частини житлової 3-х кімнатної квартири, загальною площею 89,1 м ? , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору в сумі 960 грн. .
Рішення може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий: І.Г. Бичков