11.07.2019
Справа № 639/4181/19
Провадження № 2/642/1401/19
11 липня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Курило Володимира Олександровича, прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Холодногірського відділення Штундер Ю.О. про скасування ухвали судді, зобов'язання вчинення певних дій, зобов'язання компенсувати моральну шкоду, винесення окремої ухвали про кримінальні правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Курило Володимира Олександровича, прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Холодногірського відділення Штундер Ю.О., у якій просила:
1. Відкрити провадження по позовній заяві про вчинення судом позитивних дій по протидії прямій дискримінації права скаржника та компенсацію нанесеної шкоди.
2. Скасувати дискримінаційну ухвалу судді Курило В.О. від 11.06.2019 року, зобов'язати внести начальника слідчого відділу Новобаварського відділу ГУ НП у Харківській області Заяву про злочин від 17.05.2019 року до ЄРДР та передати відповідно до компетенції до Державного бюро розслідувань для проведення досудового слідства по заяві про кримінальне порушення.
3. Зобов'язати посадових осібна виконанні функцій держави- суддю Жовтневого районного суду м. Харкова Курило В.О. та прокурора Штундер Ю.О. - Харківська місцева прокуратура №1, Холодногірське відділення, компенсувати нанесену ними заявнику ОСОБА_1 моральну шкоду через вчинену дискримінацію її конституційних прав на захист від кримінальних правопорушень в правоохоронних органах у сумі 100 тис грн. з кожного посадовця.
4. Винести окрему ухвалу про кримінальні правопорушення посадових осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознакою статті 161, 364, 396 ККУ та передати до Державного бюро розслідувань.
5. Справи про відшкодування шкоди, нанесеної прямою дискримінацією та утиском прав особи посадовими особами на виконанні функцій держави звільнені від сплати судового збору на підставі пп. 13. п.2 статті 3 ЗУ «Про судовий збір».
6. Справи про зупинення забороненої дискримінації та відшкодування нанесеної шкоди унаслідок дискримінації особі, що зазнала дискримінації та утиску права розглядаються відповідно Цивільного кодексу України відповідно до статті 15 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012.
7. Передати до ХАС для зміни підсудності.
26 червня 2019 року суддею Жовтневого районного суду м. Харкова постановлено ухвалу про передачу матеріалів цивільної справи № 639/4181/19 за вищевказаною заявою з дотриманням вимог ч. 6 ст. 31 ЦПК України до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності..
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 липня 2019 року визначено підсудність цивільної справи № 639/4181/19 Ленінському районному суду м. Харкова.
Цивільна справа № 639/4181/19 надійшла до Ленінського районного суду м. Харкова, та після самовідводів суддів цього суду Вікторова В.В., Проценка Л.Г. та Шрамко Л.Л. 10 липня 2019 року в результаті повторного автоматичного розподілу передана - судді Пашнєву В.Г.
Дослідивши позовну заяву, з доданими матеріалами, вбачаю наявність підстав для самовідводу.
Так, ОСОБА_1 17.05.2019 року звернулась до Холодногірського ВП ГУНП України у Харківській області із заявою про кримінальні порушення, за ознаками статей 161, 356, 364 КК України, вчинені відносно неї суддею Ленінського районного суду Гримайло ОСОБА_4 М. під час виконання нею посадових обов'язків.
Скаргу на дії судді Гримайло А.М. було розглянуто суддею Жовтневого районного суду м. Харкова Курило В.О. та постановлено ухвалу від 11.06.2019 року, яку ОСОБА_1 просить скасувати як дискримінаційну.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші підстави, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суду.
Суддя Гримайло А.М. є моєю колегою, яку я знаю особисто та перебуваю у добрих робочих стосунках.
Дана обставина може викликати сумнів в моїй об'єктивності та неупередженості під час розгляду цивільної справи, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України є підставою для самовідводу судді.
Відповідно до п. 1.4. при виконанні професійних обов'язків суддя повинен бути незалежним від своїх колег у рішеннях, які йому належить виносити самостійно.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому.
Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручання у процес правосуддя, не повинен мати місця.
Відповідно до п. 2.5, 1.1. Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з'їзду суддів України 24 жовтня 2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді у результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Згідно практики ЄСПЛ, викладеної у рішенні «Ветштайн проти Австрії» безсторонність суду презюмується, а наявність підстав для недовіри має бути обґрунтована відповідними доказами.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що головуючий (доповідач) та суддя Гримайло А.М., прокурор Штундер Ю.О. у справі дійсно особисто знайомі через роботу в одному районі і ця обставина може вплинути на упередженість головуючого судді, задля дотримання високих стандартів правосуддя, задекларованих у Європейській Конвенції з прав людини та викладених у рішеннях Європейського Суду з прав людини, як головуючий, керуючись висновком ЄСПЛ, який міститься у рішенні «Де Куббер проти Бельгії», також застосований у справі «Білуха проти України», згідно якого «правосуддя має не лише здійснюватися - ще має бути видно, що воно здійснюється», вважаю за доцільне взяти самовідвід при розгляді даної справи.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 36, ст. 40 ЦПК України, суддя -
Заявити самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Курило Володимира Олександровича, прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Холодногірського відділення Штундер Ю.О. про скасування ухвали судді, зобов'язання вчинення певних дій, зобов'язання компенсувати моральну шкоду, винесення окремої ухвали про кримінальні правопорушення.
Справу передати до канцелярії суду для проведення повторного авторозподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - В.Г. Пашнєв