"12" липня 2019 р.
Справа №150/234/19
Провадження по справі №2-а/150/5/19
12 липня 2019 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Гендзьорі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Чернівецького районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до СРПП №3 Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області Шундрій Віталія Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом, посилаючись на те, що 15 квітня 2019 року інспектором СРПП №3 Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області Шундрій В.В. було винесено постанову серії ДПО №481621 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Зазначені дії інспектора вважає протиправними, а постанову незаконною, як таку, що винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
В судове засідання позивач не з'явився, подавши через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області заяву про розгляд справи у його відсутність, свої вимоги підтримує, просить їх задоволити повністю, викладене в позовній заяві підтверджує. Свою вину не визнає, заперечує проти адміністративного стягнення, застосованого інспектором СРПП №3 Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області відносно нього.
Відповідач, повідомлений у встановленому законом порядку про день, час та місце розгляду справи, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засідання не з'явився, суду не надано відзив на позовну заяву.
Роз'яснити, що відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
15 квітня 2019 року інспектором СРПП №3 Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області Шундрій В.В. було винесено постанову серії ДПО №481621 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. (а.с. 5).
Так, 15.04.2019 о 19 год. 30 хв. на автодорозі Т - 02/1 -17 км керував транспортним засобом DAF 95 був не пристебнутий ремінь безпеки, в ході розгляду справи не ввімкнув аварійну сигналізацію чим порушив п.п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України.
Позивач стверджує, що 15.04.2019 о 19 год. 30 хв. на автодорозі Т -02/1- 17 км керував транспортним засобом DAF 95, був зупинений інспектором поліції, виконавши вимогу п.п. 9.9 «б» ПДР України, увiмкнув аварійну сигналізацію, на прохання вказати причину зупинки поліцейський нічого не відповів, i розпочав писати постанову з приводу того, що не була увімкнена аварійна сигналізація і ОСОБА_1 таким чином порушено п.п.9.9 «б» ПДР України. ОСОБА_1 , вийшовши з транспортного засобу, помітив, що аварійна сигналізація не працює лише на причепі, ним негайно усунено виявлену неполадку, однак, поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до положень статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст.245 КпАП України).
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Зі змісту наведеної правової норми слідує, що вказані дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, яка є предметом судового оскарження, інспектором СРПП №3 Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області Шундрій В.В. не дотримано вимог вказаних вище статей КпАП України, не з'ясовано в повному обсязі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КпАп України постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Однак, оскаржувана постанова не містить повного опису обставин, що були встановлені в ході розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, не зазначено якими саме доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України.
Статтею 7 КпАП України встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Однак, матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б з достовірністю свідчили про суб'єктивні ознаки (прямого умислу) на зупинку транспортного засобу на вимогу поліцейського та не увімкнення при цьому аварійної світлової сигналізації, коли він усвідомлював протиправний характер своїх бездіяльності та дій, передбачав їх шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, а тому не в повному обсязі доводить про наявність обов'язкової складової будь-якого правопорушення - суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Однак, в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП відсутні будь-які дані про форму вини, в даному випадку наявність прямого умислу, а матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , зупинивши на вимогу поліцейського транспортний засіб, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, мав умисел на порушення правил дорожнього руху.
Після того як ОСОБА_1 дізнався про недолік, доклав зусиль для усунення причини технічної неполадки та виправив її, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію.
Усунення ОСОБА_1 технічної неполадки свідчить про відсутність бажання та умислу керувати автомобілем з непрацюючою світловою аварійною сигналізацією.
Окрім того, відповiдно до п.9.9 6) ПДР України, аварійна світлова сигналізація повинна бути увімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Водночас, п.9.9 «б» ПДР України передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути увімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар, тобто вже після зупинки транспортного засобу, а не перед початком руху чи зміні його напрямку. При цьому, оскаржувана постанова не містить будь-якого іншого пункту Правил дорожнього руку, порушення якого було допущено позивачем.
Таким чином, ч.2 ст. 122 КУпАП не передбачає вiдповідальності за порушення п.9.9 6) ПДР України, санкцією вказаної статті передбачено відповідальність за порушення користування зовнішнiми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 прямого умислу дій (бездіяльності), що б охоплювалися змістом ч.2 ст.122 КУпАП, у справі не має.
Відтак, в матеріалах справи відсутні будь - які об'єктивні та беззаперечні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено перелік пiдстав зупинення поліцейськими транспортного засобу. Одними з таких пiдстав є порушення водієм Правил дорожнього руку або якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Однак, причину зупинки ОСОБА_1 не не було вказано.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за виняком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від них причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Однак, відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не надано докази, які б підтверджували обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Суд у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин, кваліфікує як визнання позову.
Крім цього, в порушення вимог ст.ст. 33, 280 КпАП України, СРПП №3 Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області Шундрій В.В. при винесенні постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу не з'ясовано характер вчиненого діяння, дані, характеризуючі ОСОБА_1 , те, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, його майновий стан, ступінь його вини, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, що є самостійною підставою для скасування постанови.
Частиною 2 статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Копію постанови від 15.04.2019 року ОСОБА_1 отримано в день її винесення - 15.04.2019 року, до суду із адміністративним позовом з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся 25.04.2019 року.
Вище наведене свідчить про те, що позивачем при зверненні до суду дотримано процесуальний строк звернення до суду, встановлений нормами КАС України.
Завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1, 2 ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем належним чином доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, ґрунтуючись на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які надані позивачем при зверненні до суду, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, що відповідає вимогам ч.2 ст.9 КАС України.
Крім цього, на підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, про відсутність таким чином складу адміністративного правопорушення та закриття провадження в справі у зв'язку із цим в силу пункту 1 статті 247 КпАП України.
На підставі ст., ст.293 п. 3, 287-289, 247 п.1 КпАП України, керуючись ст., ст.2, 9, 73-76, 90, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд,-
Позов задоволити.
Постанову серії ДПО18 №481621 від 15.04.2019 від 15 квітня 2019 року, винесену інспектором СРПП №3 Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУНП України у Чернівецькій області Шундрій Віталієм Васильовичем відносно ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 (чотирьохсот двадцяти п'яти) гривень, - скасувати.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 відносно ОСОБА_1 .
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного адміністративного суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.П. Цимбалюк