Справа № 200/7320/19
Провадження № 2/200/3181/19
(заочне)
11 липня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Томаша В.І.
за участю секретаря: Кубрак К.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення майна від арешту,-
14 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про звільнення майна від арешту.
В обґрунтування позову позивач вказав, що він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира ним була придбана 25 лютого 2010 року у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.02.2010 року, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою І.В. В 2019 році позивачу стало відомо, що на вищевказану квартиру були внесені обтяження до Єдиного реєстру обтяжень, а саме: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10072848, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № б/н від 20.07.2010 року, справа № 2-5997/10; та арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10073675, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № 2-5997/10 від 20.07.2010 року, суддя Непорада М.П. Об'єктом обтяження в усіх випадках є квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Особою, майно якої обтяжується, зазначена ОСОБА_2 . Вказує, що обтяження накладено тоді, коли ОСОБА_2 вже не була власником квартири АДРЕСА_2 . Будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо стягнень майнового характеру, та обтяжень, накладених на майно, відносно ОСОБА_1 як боржника, на даний час немає. Вказує також, що у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №2-2268/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання договору позики недійсним як фіктивним. У вказаній справі ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2010 року було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з заявою у справі № 2-2268/11 про скасування арешту, оскільки існування заборони на відчуження мого майна порушує мої майнові права як власника вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2010 року. Проте ухвалою суду від 08 квітня 2019 року заяву про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №2-2268/11 повернуто в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є учасником справи. Іншого способу захистити своє порушене право власника, аніж звернення до суду з зазначеним позовом, позивач не має.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд:
-зняти арешт з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси № б/н від 20.07.2010 року, справа № 2-5997/10;
- скасувати внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис:реєстраційний номер обтяження 10072848, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № б/н від 20.07.2010 року, справа № 2-5997/10; зареєстровано 26.07.2010 14:39:56 реєстратором Перша одеська державна нотаріальна контора;
- скасувати внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис: реєстраційний номер обтяження 10073675, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № 2-5997/10 від 20.07.2010 року, суддя Непорада М.П.; зареєстровано 26.07.2010 16:08:18 реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Томаша В.І. від 23 травня 2019 року зазначену відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27 травня 2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 в якості співвідповідача. Встановлено відповідачу-2 строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд судом справи за останньою відомою адресою, відзиву на позовну заяву не надали.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира мною була придбана 25 лютого 2010 року у ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 25.02.2010 року, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 93.
Доводи позивача про те, що він дійсно мешкає у вказаній квартирі, здійснює оплату комунальних послуг тощо, підтверджується копією договору № 1543093 від 08.06.2010 року про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», договором від 10.07.2010 року про надання послуг з газопостачання, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Дніпрогаз», муніципальною картою № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.04.2019 року, вбачається, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладено наступні обтяження:
- Арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10072848, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № б/н від 20.07.2010 року, справа № 2-5997/10; зареєстровано 26.07.2010 14:39:56 реєстратором Перша одеська державна нотаріальна контора; власник - ОСОБА_2 .
- Арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10073675, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № 2-5997/10 від 20.07.2010 року, суддя Непорада М.П.; зареєстровано 26.07.2010 16:08:18 реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; власник - ОСОБА_2 .
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, як суб'єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають зі змісту публічного обтяження. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу. Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.
Відповідно ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
На сьогоднішній день вищевказаний арешт не знято, що підтверджується матеріалами справи.
Виходячи з наведеного суд вважає, що арешт нерухомого майна, накладений на підставі ухвала Київського районного суду м. Одеси № б/н від 20.07.2010 року, справа № 2-5997/10, реєстраційні номери обтяжень - 10072848 та 10073675 підлягає скасуванню, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо наявності будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо стягнень майнового характеру, судових спорів майнового характеру за участю позивача тощо та відповідно обтяжень, накладених на майно, відносно ОСОБА_1 як боржника, та відповідачами таких доказів також не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення майна від арешту - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси № б/н від 20.07.2010 року, справа № 2-5997/10;
Скасувати внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис: реєстраційний номер обтяження 10072848, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № б/н від 20.07.2010 року, справа № 2-5997/10; зареєстровано 26.07.2010 14:39:56 реєстратором Перша одеська державна нотаріальна контора;
Скасувати внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис: реєстраційний номер обтяження 10073675, підстава обтяження: ухвала Київського районного суду м. Одеси № 2-5997/10 від 20.07.2010 року, суддя Непорада М.П.; зареєстровано 26.07.2010 16:08:18 реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: /підпис/ В.І. Томаш