Справа № 199/3999/19
(2-а/199/141/19)
Іменем України
01.07.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., секретаря судового засідання Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Санжаренка Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, тертя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови серії АР № 886377 від 11.05.2019 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної відповідачем, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем щодо нього складено постанову, згідно до змісту якої 29.03.2019 о 14:30 Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, а/д Н-31 «Дніпро - Царичанка - Решетилівка» 74 км + 700 м заступник начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області, будучи посадовою особою, відповідальною за утримання вищевказаних ділянок доріг не вжив своєчасних заходів з ліквідації ям та вибоїн та приведення їх до належного експлуатаційного стану, чим порушив правила норми та стандарти з утримання доріг п. 3.1.1. ДСТУ 3587-97, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 140 КУпАП.
В постанові АР № 886377 від 11.05.2019 року фабула правопорушення не містить посилання на відповідний пункт ДСТУ 3587-97, а матеріали справи не містять доказів щодо покладення на позивача відповідних обов'язків, визначених у фабулі постанови. Крім того, вважає себе не суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КУпАП.
Виходячи з вище викладеного, ОСОБА_1 вважає винесену постанову незаконною та просив скасувати постанову АР № 886377 від 11.05.2019 року, винесену інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Санжаренком Олександром Сергійовичем та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст. 140 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за п. 1 ст. 247 КУпАП.
Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. До УПП в Дніпропетровській області надійшли матеріали з Циричанського ВП в Дніпропетровській області (акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, заява, пояснення, рапорт, схема, фото) у яких зібрано докази винуватості позивача за інкриміновані йому правопорушення за ч.1 ст. 140 КУпАП. Просив справу розглядати без участі представника третьої особи, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши пояснення на позов, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.05.2019 року відповідач виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення АР № 886377 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн.
Згідно даної постанови правопорушення полягає в тому, що 29.03.2019 о 14:30 Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, а/д Н-31 «Дніпро - Царичанка - Решетилівка» 74 км + 700 м заступник начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області, будучи посадовою особою, відповідальною за утримання вищевказаних ділянок доріг не вжив своєчасних заходів з ліквідації ям та вибоїн та приведення їх до належного експлуатаційного стану, чим порушив ДСТУ 3587-97, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 140 КУпАП.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення визначено ст. 279 КУпАП, відповідно до якого посадова особа, яка розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, після цього оголошує протокол в разі його складання, заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи, досліджує докази і вирішує клопотання.
Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Ч. 4 ст. 258 КУпАП зазначає, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 Кодексу. Також, згідно з частиною п'ятою цієї статті, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно п.4 Наказу №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Відповідно до вимог ст.11 Закону України "Про автомобільні дороги" основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.
Згідно ч.3 статті 12 Закону України "Про дорожній рух" посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.
Тобто зазначеними нормами передбачено обов'язок органу державного управління автомобільними дорогами загального користування організовувати будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами, а, відтак, і відповідальність за стан автомобільних доріг загального користування повинен нести орган державного управління автомобільними дорогами загального користування.
Державний стандарт України "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану" (ДСТУ 3587-97) встановлює вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач порушив вимоги ДСТУ-3587-97, що виразилось в наявності ям, вибоїн та руйнувань. Так, Закон України «Про дорожній рух» в цілому регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 12 вказаного Закону передбачає низку прав та обов'язків посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд.
Проте, у постанові не конкретизовано, які саме обов'язки не виконав ОСОБА_1 , які порушення він допустив та у чому вони полягають.
У разі наявності пошкоджень дорожнього покриття, в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме пошкодження дорожнього покриття виявлено, чи перевищують вони гранично допустимі розміри пошкодження площі покриття, чи перевищено гранично допустимі терміни їх ліквідації з моменту виявлення, хто є експлуатуючою організацією, тобто що саме слугувало підставою для винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що суб'єкт вказаного адміністративного правопорушення - спеціальний, а саме: посадова особа, відповідальна за утримання автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд.
Згідно зі статтею 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Враховуючи зазначену норму, суд вважає за необхідне вказати, що у справах про притягнення до відповідальності посадових осіб постанова, окрім об'єктивної сторони правопорушення з посиланням на правила, норми чи стандарти, які порушені, має містити відомості про те, яку посаду обіймає посадова особу і які службові обов'язки на неї покладено.
Відповідно до вимог пункту «a» частини 3 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», особа, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом. Згідно з ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною 5 ст.77КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Згідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідачем не доведено правомірність винесення спірної постанови, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості винесення складеної ним постанови щодо позивача (ст.ст. 2, 72-77 КАС України).
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про незаконність оскаржуваної постанови, у зв'язку чим є підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.6-9, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 286, 295 КАС України, ст.. 247 КУпАП суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Санжаренка Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, тертя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити.
Постанову серії АР № 886377 від 11.05.2019, винесену інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Санжаренком Олександром Сергійовичем про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 140 КУпАП на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за п. 1 ст. 247 КУпАП.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя