Справа № 522/5819/17
Провадження № 2/522/1922/19
01 липня 2019 року
Приморський районний суд м. Одеси:
Під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретарів судового засідання: Фуцур Н.В., Стогнієнко Т.Г, Маланчової В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів
за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-Фактор» про визнання недійним договору про відступлення права вимоги та визнання недійним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором,-
27.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який у подальшому був уточнений, по якому просив суд:
-стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошову суму в розмірі 175 900 грн..
-судові витрати покласти на відповідачів.
Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що між позивачем - ОСОБА_2 та ПАТ Акціонерний банк « Порто-Франко» був укладений кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за яким був укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно та договір поруки між Банком та ОСОБА_3 ..
В подальшому між АБ« Порто-Франко» та ТОВ « Альянс Фінанс», ТОВ « Альянс Фінанс» та ТОВ « ІН-ФАКТОР» укладено договори про відступлення прав вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором про забезпечення виконання зобов'язань.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2016 року задоволено позовні вимоги ТОВ « ІН-ФАКТОР», стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за даним кредитним договором у загальному розмірі 296083,03 грн.
30.12.2016 року ТОВ « ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_1 укладено договори про відступлення прав вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором про забезпечення виконання зобов'язань.
Позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань виникла заборгованість по інфляції, яку він просить стягнути з відповідачів.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом, по якому просили суд:
-визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 30.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІН- Фактор» та ОСОБА_1 .
-визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 30.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІН- Фактор» та ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4186.
-судові витрати покласти на ОСОБА_1 ..
Заявлені вимоги обгрунтовують тим, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 30.12.2016року містить ознаки факторингу та має на меті отримання додаткового доходу, оскільки до нового кредитора переходить не лише право вимоги щодо сплати суми заборгованості, а також право вимоги відсотків річних, інфляційних втрат, неустойки, штрафів. За таких обставин, недійсність договору про відступлення права вимоги від 30.12.2016 року зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30.12.2016 року, згідно якого відступлено права вимоги за договором іпотеки від 15.12.2011 року, укладеним між ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_2 .
Справа була розподілена в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б..
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
23.02.2018 року справа розподілена в провадження судді Ільченко Н.А., у зв'язку із відстороненням судді Свяченої Ю .Б. від посади.
В провадження судді Абухіна Р.Д. справа надійшла 25.04.2018 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 2119/18 від 23.04.2018 року, винесеного у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_7 ..
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 первісний позов підтримав, зустрічний позов не визнав. До судових засідань, призначених на 19.06.2019 року та 01.07.2019 року представник ОСОБА_1 не з'явився.
Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала, первісний позов не визнала. Надала письмові заперечення проти первісного позову.
Представник ТОВ «ІН-Фактор» до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, вважає позов підлягаючим задоволенню зустрічний позов, в задоволенні первісного позову вважає за необхідне відмовити на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
15.12.2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО» був укладений Кредитний договір №566/11-11.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 15.12.2011 року був укладений іпотечний договір №4228, предметом якого є нерухоме майно: чотирьохкімнатна квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 85,4 кв.м., житловою площею 61,5 кв.м., згідно якого іпотекодавцями є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .
Також, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором,15.12.2011 року був укладений договір поруки №15-12-2011 між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 .
05.07.2016 року між АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» був укладений Договір про відступлення права вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі за Кредитним договором №566/11-11 від 15 грудня 2011 року.
23.08.2016 року між ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» та ТОВ «ІН-ФАКТОР» був укладений Договір про відступлення права вимоги,шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі за Кредитним договором №566/11-11 від 15 грудня 2011 року.
08.12.2016 року Рішенням Приморського районного суду м.Одеси по справі № 522/1529/15-ц задоволено позовні вимоги ТОВ «ІН-ФАКТОР», стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором №566/11-11 від 15.12.2011 року у загальному розмірі 296083,03 грн, яка складаєтьсяіз: 169854,59 гривень заборгованості за кредитом, 60393,44 гривень заборгованості за відсотками за період з 18.11.2014 року по 31.03.2016 року, 65835,00 гривень пені за виникнення простроченої заборгованості за період з 21.04.2015 року по 05.03.2016 року.
30.12.2016 року між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_1 був укладений Договір про відступлення права вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі за Кредитним договором №566/11-11 від 15 грудня 2011 року.
30.12.2016 року між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , був укладенийД оговір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами, а саме: за договором іпотеки від 15.12.2011 року.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору ( частина перша статті 638 ЦК України).
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 30.12.2016 року містить ознаки факторингу, оскільки до нового кредитора переходить не лише право вимоги щодо сплати суми заборгованості, а також право вимоги відсотків річних, інфляційних втрат, неустойки, штрафів.
Як вбачається з договору про відступлення права вимоги від 30.12.2016 року, згідно п.1.1. кредитор передає новому кредитору право вимоги виконання боржником боргових зобов'язань за Кредитним договором в сумі 241 700,64 грн., яка складається з 169 854,59 грн., відсотками станом на 05.07.2016 року, 1 846,05 - заборгованість за відсотками станом на 05.07.2016 року, а також неустойками та штрафами, за іпотечним договором за договором поруки.
Згідно п.1.2 вищезазначеного Кредитного договору, за цим договором Новий кредитор одержує право ( замість Кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань та право нараховування доходів за кредитом за основним договором та всіма договірними забезпеченнями.
З наведеного вище слідує, що до нового кредитора перейшли не лише вимоги зі сплати боргу, але й право вимоги, які випливають з кредитного договору.
Позивачі за зустрічним позовом звертають увагу на те, що згідно Договору відступлення права вимоги до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором в сумі 241 700,64 грн., однак в позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 296 083,03грн.
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до законумає право здійснювати факторингові операції.
Як вбачається зі змісту укладеного договору про відступлення права вимоги, умови вказаного договору мають ознаки договору факторингу, оскільки відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення, змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесені сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) як:
-фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;
- набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;
- отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законом про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
До певних відносин з надання фінансових послуг законами про діяльність
відповідної фінансової установи та правовими актами державних органів, що
здійснюють регулювання ринків фінансових послуг можуть встановлюватися окремі
виключні права та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг.
Зазначені нормативно-правові акти будуть спеціальними у правовідносинах по
наданню фінансових послуг по відношенню до загальних норм.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК Україниз обов'язанням є
правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь
другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.
Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Договір від 30.12.2016 року направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Тобто наявність надання фактором послуги. Така послуга надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому грошова вимога, яка передається клієнтом фактору, не може бути платою за надану останнім фінансову послугу. Тож якщо за договором за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, що має право відповідно до закону здійснювати факторингові операції.
Підставою звернення до суду із даним позовом стали посилання позивачів за зустрічним позовом, що договір факторингу у вказаній частині суперечить вимогам закону та підлягає визнанню недійсним.
30.01.2017 року ОСОБА_2 було отримано повідомлення вих.. 10-01/2 від 10.01.2017 року від ТОВ «ІН-ФАКТОР» повідомлення щодо заміни кредитора у зобов'язанні згідно Договору про відступлення права вимоги від 30.12.2016 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ « про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказаного, що фінансова установа- це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну або декілька фінансових послуг, а також інші послуги ( операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадку, прямо визначених законом,- інші послуги ( операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Як вбачається з матеріалів справи, з укладанням договору відступлення права вимоги, відбулась заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Отже, відступлення права вимоги за кредитними договорами на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерними є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор- банк або інша фінансова установа.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 року ( справа № 909/968/16) та в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року ( справа № 465/64/11).
Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК Ураїни, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. В судовому засіданні було встановлено, що представник ОСОБА_1 на неодноразову вимогу суду не надав для огляду оригінали документів, а саме: кредитний договір №566/11-11 від 15.12.2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО» та договвір про відступлення права вимоги, посилаючись на відсутність. Тому, суд оцінює відсутність оригіналів документів як факт відсутності їх передачі від первісного кредитора до нового .
Крім того, п. 1.2 договору передбачено, що новий кредитор після ПОРТО ФРАНКО» і боржником, та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором. Права кредитора за кредитним договором переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. При цьому, новий кредитор набуває статусу кредитора за кредитним договором та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором.
Згідно ч. 5 ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
За змістом ч. 1 ст. 24 вказаного Закону, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексі, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб'єктного складу договору, він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.
За таких обставин, недійсність договору про відступлення права вимоги від 30.12.2016 року зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30.12.2016, згідно якого відступлення права вимоги за договором іпотеки від 15.12.2011 року, укладеним між ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_2 .
З огляду на те, що суд вважає за можливе визнати недійсними з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 30.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІН- Фактор» та ОСОБА_1 та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 30.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІН- Фактор» та ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4186, суд вважає за необхідне в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити оскільки відпала підставі звернення його до суду із позовом.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені зустрічні позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити, у задоволенні первісного позову вважає за необхідне відмовити
На підставі викладеного та керуючись:ст.ст. 4,15,16, 203,215,509, 510, 512, 514, 517, 1054, 1079 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд -
Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «ІН-Фактор» про визнання недійним договору про відступлення права вимоги та визнання недійним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором,- задовольнити.
Визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 30.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю« ІН- Фактор» та ОСОБА_1 .
Визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 30.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІН- Фактор» та ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4186.
В задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 11.07.2019 року.
Суддя: Р.Д. Абухін
01.07.19