Справа №521/11515/19
Провадження № 2-з/521/223/19
11 липня 2019 рокуроку м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, -
10.07.2019 року позивачка звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.
Разом з позовом позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, площею 39,6 кв.м. (житлова площа: 17 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1391940751237) та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб типу - легковий універсал-в, марки «SUBARU», модель «FORESTER», 2007 року випуску, зареєстрований 16.06.2016 року, об'єм двигуна - 1998, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаного транспортного засобу.
- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обтяження нерухомого майна, а саме на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, площею 39,6 кв.м. (житлова площа: 17 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1391940751237).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява позивачки про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту з національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів, якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 п. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 6 ст. 153 вказаного кодексу передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. п. 5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду є те, що вищевказана квартира, а також автомобіль, які позивачка вважає спільною сумісною власністю подружжя, без згоди позивачки можуть бути відчужені на користь третіх осіб, оскільки станом на час звернення до суду право власності на вказане майно зареєстровано за відповідачем та у разі невжиття заходів забезпечення позову це може ускладнити чи навіть зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому, а позивачка може бути протиправно позбавлений своєї власності і задля недопущення можливості виникнення вказаної ситуації існує потреба у накладенні арешту на Квартиру, об'єкт житлової нерухомості, площею 39,6 кв.м. (житлова площа: 17 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_2 Радужний АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1391940751237) та транспортний засіб типу - легковий універсал-в, марки «SUBARU», модель «FORESTER» 2007 року випуску, зареєстрований 16.06.2016 року, об'єм двигуна - 1998, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Також, позивачка надала суду пропозицію про зустрічне забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 79 122,00 (сімдесят дев'ять тисяч сто двадцять дві гривні) грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 п. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Суд вважає, що зустрічне забезпечення у даній справі не підлягає застосуванню.
Суд встановив, що заявлений позивачкою вид заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття даного виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення у разі відчуження відповідачем вказаного майна на користь третіх осіб.
Керуючись п.п. 5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 ст.ст. 149, 150, 153-154 ЦПК України, СУД -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Накласти арешту на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, площею 39,6 кв.м. (житлова площа: 17 кв.м.), за адресою: Одеська АДРЕСА_2 Радужний АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1391940751237) та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.
Накласти арешт на транспортний засіб типу - легковий універсал-в, марки «SUBARU», модель «FORESTER», 2007 року випуску, зареєстрований 16.06.2016 року, об'єм двигуна - 1998, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаного транспортного засобу.
Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обтяження нерухомого майна, а саме на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, площею 39,6 кв.м. (житлова площа: 17 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1391940751237).
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Копію ухвали негайно направити заявнику та заінтересованим особам у справі для відома, а також до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для виконання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СУДДЯ: І.А. Бобуйок