Рішення від 01.07.2019 по справі 915/795/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 915/795/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом:

1.Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 03365707,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Миколаїв”, вул. Погранична, 165, каб. 3, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 42260846,

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 22440366,

про: визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”,

за участі представників учасників справи:

від 1-го позивача: ОСОБА_1 Є. М ОСОБА_2 за довіреністю,

Набатов І.І., за довіреністю,

від 2-го позивача:не з'явився

від відповідача: Войтенкова І.О., за довіреністю, -

встановив:

03 квітня 2019 року Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №758/08.01.01-13/34/19 від 03.04.2019 до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/795/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06 травня 2019 року о 11:20, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

05 квітня 2019 року до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 05.04.2019 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Миколаїв” до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/861/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 10.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Миколаїв” від 05.04.2019 залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою суду від 18.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20 травня 2019 року о 10:30, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

23.04.2019 позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.

Заяву обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 56, 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, п.п. 3, 4 оскаржуваного рішення відповідача та мотивовано тим, що згідно зазначених норм виконання рішення відділення є обов'язковим, однак виконання рішення відповідача, прийнятого з порушеннями, призведе до порушення прав та законних інтересів як позивача та і інших осіб, а саме: до порушення прав співвласників будинків на отримання послуг з утримання будинків на тривалий час у зв'язку з відсутністю відповідальної особи за утримання та належний стан будинків. Виконання рішення відповідача в частині затвердження нової конкурсної документації та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва згідно з цією конкурсною документацією матиме наслідком визначення нового управителя, що призведе до неможливості виконання рішення у даній справі та порушення прав нового переможця конкурсу.

Ухвалою суду від 25.04.2019 задоволено заяву Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03365707) (вх. №6729/19 від 23.04.2019) про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1-ріш від 06.02.2019 у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.

03.05.2019 представником позивача подано до господарського суду клопотання про об'єднання в одне провадження справи №915/795/19 за позовом Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та справи №915/861/19 за позовом ТОВ “Місто для людей Миколаїв” до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Ухвалою суду від 06.05.2019 об'єднано справу №915/795/19 за позовом Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” зі справою №915/861/19 за позовом ТОВ “Місто для людей Миколаїв” до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” в одне провадження, вищевказаним об'єднаним справам привласнено №915/795/19.

Ухвалою від 06.05.2019 судом постановлено підготовче провадження у справі №915/795/19 почати спочатку, підготовче засідання у справі №915/795/19 призначити на 03 червня 2019 року о 10:00, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

03.06.2019 представником 2-го позивача подано суду заяву (вх. №9103/19 від 03.06.2019) про зміну підстав позову, якою позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” у справі №2-26.215/16-2018, витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн. покласти на відповідача.

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси ТОВ “Місто для людей Миколаїв”.

Ухвалою суду від 03.06.2019 у задоволенні клопотання Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №64-02/811 від 14.05.2019 про залучення до участі у справі третіх осіб відмовлено, оголошено в підготовчому засіданні перерву до 25 червня о 10год. 20хв.

За підсумками підготовчого провадження 25.06.2019, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №915/795/19, призначення розгляду справи по суті на 01.07.19 року об 11 год. 30 хв.

Позивач - Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради протягом судового розгляду справи підтримав позовні вимоги, які викладені в позовній заяві та відповіді на відзив та ґрунтуються на положеннях ст. 1, ч. ч. 1 ст. 35, ст. 39, ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” визнано дії Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - Позивач, Департамент), які полягали у затвердженні наказом від 06.06.2018 №79 конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.3 ст.50, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) - антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до спотворення конкуренції; - зобов'язано Департамент припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 рішення, шляхом вжиття заходів щодо: скасування прийнятих ним рішень - наказу від 06.06.2018 р. №79, наказу від 13.07.2018р. №96; затвердження нової конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва, положення якої мають відповідати вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва згідно з цією конкурсною документацією.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням Відповідача, вважає його незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, у зв'язку з наступним:

- Відповідачем не встановлено порушення законодавства про економічну конкуренцію при визначенні об'єктів конкурсу наказом від 01.06.2018 №77, не зобов'язано скасувати даний наказ, вказаний наказ не скасований в судовому порядку та є чинним. Таким чином, висновок Відповідача в п. 47 Рішення про встановлення в п.5 конкурсної документації об'єктів конкурсу не відповідає обставинам справи, свідчить про неправильне застосування норм Порядку, що є підставами для визнання недійсним оскаржуваного рішення згідно ст. 59 Закону;

- Відповідач порушив права, дискреційні повноваження та гарантії органу місцевого самоврядування, чим допустив порушення норм матеріального права; вказав висновки, які не відповідають обставинам справи, що згідно приписів ст. 59 Закону є підставами для визнання оскаржуваного рішення недійсним;

- висновок Відповідача про необхідність визначення методики визначення кількості балів за певну пропозицію учасника конкурсу організатором порушує приписи ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та фактично вимагає від Позивача здійснення дій та прийняття рішень з перевищенням наданих повноважень, що є грубим порушенням норм матеріального права та є підставою для визнання оскаржуваного рішення недійсним;

- відповідачем протиправно враховано у п. 57 оскаржуваного рішення зміни до Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 (в редакції, чинній на момент прийняття наказу) (далі - Порядок), які відбулися тільки у серпні 2018 року, тобто вже після затвердження Конкурсної документації та проведення конкурсу;

- висновок Відповідача (п.65 рішення), що «вказаний порядок знижує кількість бажаючих прийняти участь у Конкурсі, оскільки окремі категорії підприємців, за відсутності у них відносин контролю, вже заздалегідь будуть у програшній позиції» є надуманим, не підтверджується будь-якими доказами та не базується на будь-яких обставинах справи;

- в порушення приписів ст. 35 Закону відповідачем при розгляді справи взагалі не здійснювався збір доказів, висновків експертів, пояснення осіб та іншої інформації. Згідно розділу І "Процесуальні дії" оскаржуваного рішення під час розгляду справи (з 24.10.2018) відповідач лише направив вимогу до Миколаївської міської ради (від 09.11.2018 №64-02-2/52-1145, п. 2 оскаржуваного рішення) та до ТОВ "Місто для людей Миколаїв" (від 09.11.2018 №64-02-2/292/80-1148, п. 3 оскаржуваного рішення). Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, в рамках розгляду справи до Позивача не надходило від відповідача жодних вимог стосовно надання доказів чи пояснень. Вказане свідчить про грубе порушення норм процесуального права при розгляді справи, неповне та необ'єктивне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 59 Закону є підставами для визнання недійсним оскаржуваного рішення. Посилання в п.п. 2, 3 оскаржуваного рішення на надіслання позивачу вимог про надання інформації від 03.09.2018 №64-02-2/292/80/815, від 24.09.2018 №64-02-2/2-292/52-906 та КП ДЕЗ «Пілот», ТОВ «ЖЕК-10», ТОВ ЕК «ЖЕК-5», ТОВ «Ліс-Центр С», КЖЕП «Зоря», ЖКП ММР «Прибужжя», ТОВ «Ліски-М», ТОВ «Добробут», КЖЕП-24, КП ДЕЗ «Корабел», КП СКП «Гуртожиток», ТОВ «Центральний-1», ЖКП ММР «Бриз», ТОВ «Місто для людей Миколаїв», ТОВ «Николаевдомсервис» від 06.09.2018р. №64-02/2-292/80-831-1-15 є безпідставним та необгрунтованим, оскільки вони надсилались до прийняття розпорядження про початок розгляду справи та не в рамках будь-якого розгляду справи, відповідно, не є процесуальними діями в рамках розгляду справи. Зокрема, вимоги на адресу Позивача (від 03.09.2018 №64-02-2/292/80/815, від 24.09.2018 №64-02-2/2-292/52-906) здійснювались у зв'язку з розглядом відповідачем заяв від суб'єктів господарювання та не стосувалось будь-якого розслідування в рамках розгляду справи;

- недоречними є посилання відповідача (пункти 77-81 рішення) на висновки зі звіту тимчасової контрольної комісії Миколаївської міської ради, оскільки згідно з Закону саме органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

- помилковим є висновок відповідача (п. 86 рішення) про те, що «Конкуренція суб'єктів господарювання на ринку управління багатоквартирним будинком (групою будинків) (в яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком) відбувається лише на стадії проведення Конкурсу (тобто до вступу на ринок)». До Департаменту з серпня 2018 року надходить значна кількість протоколів загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків (які входили до об'єктів конкурсу) про розірвання договорів з ТОВ «Місто для людей Миколаїв» та укладення договорів з іншими управителями;

- пунктом 2 оскаржуваного рішення відповідач зобов'язав позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, шляхом скасування наказу від 06.06.2018 №79, наказу від 13.07.2018р. №96; затвердження нової конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва, та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва згідно з цією конкурсною документацією. На момент прийняття оскаржуваного рішення співвласники біля 200 будинків, стосовно яких було проведено конкурс, самостійно визначили свого управителя, однак, відповідач не з'ясував та не дослідив такі обставини, що дозволяє прийти до висновку, що п. 2 рішення відповідача прийнятий при неповному з'ясуванні обставин, які має значення для справи, що згідно ст. 59 Закону є підставою для визнання оскаржуваного рішення недійсним.

Позивач - ТОВ «Місто для людей Миколаїв» підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, просить позов задовольнити посилаючись на наступне:

- проведення процедури Конкурсу на підставі Конкурсної документації (як факт, що відбувся) з дотриманням її положень та норм чинного законодавства при відсутності рішення Відповідача про порушення законодавства про економічну конкуренцію (визнання Конкурсу таким, що спотворює конкуренцію) спростовує рішення відповідача «про порушення законодавство про економічну конкуренцію в частині визнання дій органу місцевого самоврядування, що полягають в затвердженні Конкурсної документації такими, що можуть призвести до спотворення конкуренції, у зв'язку з чим, вимога щодо скасування як наказу Департаменту ЖКГ від 06.06.2018р. №79» що затверджує Конкурсну документацію, так і наказу Департаменту ЖКГ від 13.07.2018р. №96, яким визначено переможця конкурсу (Управителя багатоквартирних будинків) є незаконною;

- відповідач не дав належної та достатньої оцінки, що пунктом 6 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 надане виключне право організатору конкурсу визначати групу будинків. Цей порядок не містить обмежень чи певних критеріїв такого поділу;

- відповідач не звернув уваги та не надав належної оцінки тому, що суб'єктам господарювання, згідно Порядку, надано можливість залучати співвиконавців, що також підтверджує надання всім суб'єктам господарювання рівних можливостей для участі в конкурсі. ТОВ «Місто для людей Миколаїв» на конкурс надав копії договорів оренди майна, а також документи про залучення співвиконавців (теж договори та довідки про їх персонал), причому ці ресурси були залучені не від засновників. Така можливість прямо передбачена Наказом Мінрегіона №150 і ТОВ «Місто для людей Миколаїв» нею скористався, що визнано відповідачем як негативний фактор, хоча дані обставини свідчать про конкуренцію - адже ця ситуація показала здатність учасника, який нібито не міг би взяти участь у конкурсі у зв'язку з відсутністю необхідних ресурсів, але зміг зорганізуватись та сконцентрувати необхідні ресурси для участі у конкурсі;

- неприйнятним та незаконним є застосування оціночного судження зі сторони Відповідача такого як «незрозуміла» формула, формула оцінювання може бути лише правильною або невірною (що не дасть можливість правильно розрахувати отримані бали), а незрозумілих формул в математичному розумінні не існує;

Позивач вважає, що при винесенні рішення Антимонопольний комітет України від 06.11.2019 №1-ріш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» не доведено:

- що суб'єкти господарювання, які не прийняли участь у Конкурсі через поділ багатоквартирних будинків на чотири групи реально намагались чи мали намір взяти в ньому участь, що підтверджується певними діями цих суб'єктів (письмові звернення, скарги, позови та ін.), що передували проведенню Конкурсу чи у процесі його проведення,

- що для суб'єктів господарювання формула розрахунків балів була не зрозумілою, оскільки жодний з учасників, який прийняв участь у конкурсі не звертались в порядку передбаченому п.8 Конкурсної документації за її роз'ясненням, а неправильність застосованої формули не було встановлено антимонопольним комітетом,

- що вимоги матеріально-технічної бази могли звузити коло учасників Конкурсу, оскільки не аналізувалось спроможність конкретних суб'єктів господарювання, що надавали аналогічні послуги забезпечити ці вимоги, в тому числі, при залученні співвиконавців,

- що суб'єкти господарювання не змогли прийняти участь у Конкурсі, проте мали реальні наміри взяти в ньому участь, що підтверджується певними діями цих суб'єктів господарювання (письмові звернення, скарги, позови та ін. до дати проведення Конкурсу чи в період його проведення) виконати вимоги щодо наявності фінансових ресурсів. Прийняття участі в Конкурсі від 2 до з учасників щодо кожного лоту (групи будинків) свідчить про можливість забезпечення вимоги Конкурсної документації щодо наявність фінансових ресурсів для забезпечення розрахунків за надані послуги з управління багатоквартирним будинком (заробітна плата, податки, тощо), групі будинків, що входять до переліку, на який учасник конкурсу подав відповідні конкурсні пропозиції, у розмірі 50% від місячного нарахування протягом 1,5 місяця, проте більшість було відхилено за порушення вимог Конкурсної документації,

-що надання інформації про суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю господарської діяльності з учасниками у розумінні ст. і Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідачем не доведено, що дана вимога може бути підставою обмеження чи спотворення конкуренції, в тому числі, що певні суб'єкти господарювання не мали змоги надати таку інформацію, що спричинили неможливість прийняття участі у Конкурсі,

-не встановлено чи порушують положення Конкурсної документації, на підставі яких було відхилено Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь», Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника «Корабел», Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» (які були відхилені з підстав невідповідності їх Конкурсній документації) частину 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розрізі спотворення конкуренції;

- та не встановлено чи порушує положення п. 4 розділу V Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 та абз. 2 п. 8 Конкурсної документації (на підставі якого було визнано ТОВ «Місто для людей Миколаїв» переможцем Конкурсу) частину 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розрізі спотворення конкуренції.

Відповідач позовні вимоги Департаменту ЖКГ заперечує, вважає усі наведені у позовній заяві доводи про неправильне визначення відповідача, неповне з'ясування та недоведеність деяких обставин справи, упередженість і необґрунтованість висновків відділення, викладених у спірному рішенні необґрунтованими, такими, що не відповідають та суперечать нормам законодавства про захист економічної конкуренції.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує посиланням на наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

Конкуренція суб'єктів господарювання на ринку управління групою багатоквартирних будинків (в яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком) відбувається лише на стадії проведення Конкурсу (тобто до вступу на ринок), в якому підприємство/підприємець саме завдяки власним досягненням виборює у інших суб'єктів господарювання право на надання вказаних послуг.

Відповідно до розділу ІV Порядку оцінювання конкурсних пропозицій здійснюється за бальною системою, що визначається організатором конкурсу.

Водночас, переможцем конкурсу визначається його учасник, що набрав максимальну кількість балів щодо об'єкта конкурсу (пункт 1 розділу V Порядку). Законодавство визначає загальні засади (аспекти) проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирним будинком, визначення детального механізму реалізації цих аспектів (зокрема щодо: визначення об'єктів конкурсу; порядку оцінювання конкурсних пропозицій; вимог до конкурсних пропозицій, включаючи перелік необхідних документів) покладається на організатора конкурсу.

В Конкурсній документації відсутня методика (алгоритм) визначення кількості балів за певну пропозицію учасника конкурсу по вказаних критеріях, що створює механізм оцінювання пропозицій учасників конкурсу непрозорим та суб'єктивним, що є причиною антиконкурентного ефекту, тобто учасник конкурсу отримує перемогу не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх факторів.

По критеріях оцінювання «забезпеченість матеріально-технічною базою», «наявність персоналу», «фінансова спроможність», «досвід роботи» лише зазначено узагальнені дані. Відсутність у Конкурсній документації алгоритму (методики) оцінювання пропозицій за критеріями створило правову невизначеність та несприятливі умови у конкуренції під час конкурсу окремим суб'єктам господарювання, що призвело до спотворення конкуренції в сегменті ринку управління будинком (співвласники якого не визначились з формою управління будинком).

Тому, включення до конкурсної документації зазначених положень та як наслідок проведення конкурсу на підставі цієї документації не сприяє розвитку конкуренції, більш того зазначені дії призвели до її спотворення.

Доказами того, що положення конкурсної документації містять завищені вимоги до господарської діяльності суб'єкта господарювання є включення до переліку документів, що подаються учасниками конкурсу у складі конкурсної пропозиції, довідок, та оцінювання конкурсних пропозицій учасників з урахуванням вказаних відомостей, що заздалегідь ставить у нерівне становище тих суб'єктів господарювання, які такі довідки не подадуть, чим створюються нерівні умови в конкуренції під час проведення конкурсу на призначення управителя.

Включення до переліку документів, що подаються учасниками конкурсу у складі конкурсної пропозиції, копій документів, що підтверджують наявність статутного/складеного капіталу учасника конкурсу у розмірі не менш ніж два мільйони гривень, для врахування при оцінюванні за критерієм «фінансова спроможність» створює нерівні умови в конкуренції під час проведення конкурсу на призначення управителя, оскільки надає учаснику, який володіє капіталом понад 2 мільйони гривень, переваги для перемоги у конкурсі, порівняно із іншими учасниками конкурсу (які таким капіталом не володіють), не завдяки власним досягненням, а за рахунок зовнішніх факторів.

Разом з тим, законодавство не обмежує вказаних суб'єктів господарювання в свободі формувати власну ринкову стратегію, визначати в господарських договорах умови оплати за поставлені товари (роботи, послуги).

Посилання позивача на необхідність відображення визначення у Рішенні, що є спотворенням конкуренції є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» поняття антиконкурентних дій державних органів передбачає додаткову ознаку, а саме: реальні чи потенційні наслідки цих дій у вигляді спотворення.

Стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дає визначення, що є економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

У оскаржуваному Рішенні Відділенням було встановлено що дії Виконкому, призвели до спотворення конкуренції на ринку, оскільки окремі суб'єкти господарювання, які приймали участь у Конкурсі здобули переваги не завдяки власним досягненням, а внаслідок впливу органу місцевого самоврядування, що в свою чергу призвело до порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до виключної компетенції адміністративної колегії Відділення зокрема відноситься проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку.

Посилання Позивача на те, що Верховним Судом у справі вже встановлено, що ринок не може братися до уваги враховуючи те, що тільки органи АМКУ мають повноваження проводити дослідження ринків та відповідно визначати їх товарні межі. В ході розгляду справи товарні межі ринку було уточнено та виділено окремий сегмент ринку. При цьому за своїм функціональним призначенням товар (управління будинком) залишився незмінним. Тому уточнення, конкретизація товарних меж ринку на якому вчинено порушення в межах однієї кваліфікації дій Позивача визначених в статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не може вважатись зміною кваліфікації порушення та, відповідно не може бути підставою для закриття справи.

Законодавством про захист економічної конкуренції не передбачено, що рішення Відділення має прийматися у точній відповідності до Подання. Доводи Позивача про те, що кваліфікація порушення у Рішенні суттєво відрізняються від кваліфікації порушення у Поданні про попередні висновки і в Розпорядженні, не можуть братися до уваги з огляду на їх необґрунтованість, оскільки матеріалами справи підтверджується, що кваліфікація порушення в ході розгляду справи не змінювалася; при чому Відділенню не заборонено уточнювати товарні межі ринку в ході розслідування, в тому числі, викладати уточнені товарні межі ринку у Рішенні.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності обставин, визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , для визнання недійсним Рішення Відділення. Позивач безпідставно вдається до тлумачення норм чинного законодавства та переоцінки висновків Відділення встановлених у Рішенні адміністративної колегії.

У зв'язку із викладеним, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Відповідач проти позову ТОВ «Місто для людей Миколаїв» заперечив, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.

Свої заперечення обґрунтовує посиланням на норми ст. ст. 1, 2 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та мотивує таким, що позивач - ТОВ «Місто для людей Миколаїв» не має права на оскарження рішення від 06.02.2019р. №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", оскільки не є учасником спірних у справі правовідносин, доводи про вирішення питання стосовно його прав і обов'язків при розгляді цього спору є безпідставними.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник 1-го позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Розглядаючи цю справу, суд відзначає, що представник Позивача-1 при розгляді судом спору по суті, свої твердження викладав у тривалих виступах та поясненнях в процесі полеміки з Відповідачем.

Суд зазначає, що його обов'язок, встановлений, зокрема ст. 236 ГПК України, при ухваленні рішення повно і всебічно з'ясовувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та надавати оцінку всім аргументам учасників справи, не має сприйматися як безумовний.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.»

Разом з тим, у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) зазначено: «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.»

В п. 23. Рішення у справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) зазначено:«Суд нагадує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.»

В п. 19 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (номер заяви 18390/91) ЄСПЛ зазначає: «When a court gives a decision on the merits it must therefore rule on all the submissions adduced by the parties, otherwise the judgment will be flawed for failure to give an adequate statement of the grounds (incongruencia omisiva). However, according to the case-law, the court is not under a duty to deal expressly in its judgment with each of the submissions made by the parties where its decision to allow one of the claims entails by implication the rejection of the submission in question.»

В другому реченні цього пункту рішення Європейським судом з прав людини стверджено, що при винесенні рішення по суті справи, суд повинен вирішувати всі подання, подані сторонами, інакше рішення буде недосконалим. Однак, згідно з прецедентною практикою, суд не зобов'язаний прямо вирішувати кожне твердження сторони, якщо його рішення про прийняття іншого твердження тягне за собою визнання необґрунтованим цього твердження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, у межах встановленої законодавством про захист економічної конкуренції компетенції, на підставі ст.ст.1, 3, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» здійснено дослідження та аналіз обставин проведеного в липні 2018 виконавчим органом Миколаївської міської ради - Департаментом житлово-комунального господарства миколаївської міської ради конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва.

За результатами розгляду матеріалів справи №2-26.215/16-2018 адміністративною комісією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було постановлено рішення, яким:

1) визнано дії Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, які полягали у затвердженні наказом від 06.06.2018р. №79 конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва, положення якої не забезпечують об'єктивного та конкурентного оцінювання конкурсних пропозицій учасників Конкурсу (зокрема, відсутність алгоритму (методики) оцінювання пропозицій учасників конкурсу по критеріях: «забезпеченість матеріально-технічною базою», «наявність персоналу», «фінансова спроможність», «досвід роботи»; оцінювання з урахуванням відомостей щодо суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю господарської діяльності з Учасником), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до спотворення конкуренції;

2) зобов'язано Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 рішення, шляхом вжиття заходів щодо скасування прийнятих ним рішень - наказу від 06.06.2018 №79, наказу від 13.07.2018 №96; затвердження нової конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва, положення якої мають відповідати вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва згідно з цією конкурсною документацією;

3) встановлено термін виконання зобов'язань - 2 місяці від дня отримання цього рішення.

В ході розгляду справи відділенням надсилались вимоги про надання інформації на адреси: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, суб'єктів господарювання - учасників ринку управління багатоквартирним будинком (групою будинків) м. Миколаєва, зокрема КП ДЕЗ «Пілот» ТОВ «ЖЕК-10», ТОВ ЕК «ЖЕК-5», КЖЕП «Зоря» та інш.

За результатами розгляду справи відділенням встановлені наступні обставини.

Згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19.09.2016 №845 «Про житлово-комунальні послуги, що виборюються на конкурсних засадах», послуга з управління багатоквартирним будинком була визначена такою, що виборюється на конкурсних засадах.

Пунктом 2 вказаного рішення Департамент ЖКГ призначено організатором конкурсу з визначення виконавця послуги з управління багатоквартирним будинком.

01.06.2017 Департаментом ЖКГ прийнято наказ №77, яким оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирних будинків м АДРЕСА_1 Миколаєва щодо яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняти рішень про форму управління багатоквартирним будинком; визначено об'єкти конкурсу у вигляді чотирьох груп багатоквартирних будинків м. Миколаєва; створено конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Миколаєва та затверджено її склад; затверджено Положення про конкурсну комісію з проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Миколаєва (з додатками).

Наказами Департаменту від 04.07.2018 №91, від 09.07.2018 №92, від 10.07.2018 №94 вносились зміни до зазначеного наказу, зокрема до складу Конкурсної комісії та переліку об'єктів конкурсу.

Наказом Департаменту ЖКГ від 06.06.2018 №79 затверджено конкурсну документацію для проведення конкурсу.

Відповідно до Конкурсної документації кінцевий строк подачі конкурсних пропозицій до 16.00 год. 09.07.2018 року по об'єктам конкурсу (група будинків) №№1, 2, 3, до 16.00 годин 03.12.2018 по об'єкту конкурсу (групі будинків) №4; дата та час розкриття конвертів з конкурсними пропозиціями - 10.00 год. 10.07.2018 року по об'єктам конкурсу (група будинків) №№1, 2, 3, по об'єкту конкурсу (групі будинків) №4 - 10.00 год. 04.12.2018.

Згідно з «Журналом обліку конкурсних пропозицій» заяви на участь у конкурсі у складі конкурсних пропозицій надали:

- ТОВ «Місто для людей Миколаїв» (по об'єктам конкурсу №№1, 2, 3);

- КП ДЕЗ «Океан» (по об'єкту конкурсу №2);

- ЖКП ММР «Бриз» (по об'єкту конкурсу №3);

- КП ДЕЗ «Корабел» (по об'єкту конкурсу №2);

- ЖКП ММР «Південь» (по об'єкту конкурсу №1).

Відповідно до протоколу №4 засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва від 12.07.2018 (далі Протокол від 12.07.2018), за результатами розгляду та оцінювання конкурсних пропозицій було відхилено конкурсні пропозиції: ЖКП ММР «Південь», КП ДЕЗ «Корабел», КП ДЕЗ «Океан», ЖКП ММР «Бриз». За результатами розгляду конкурсної пропозиції ТОВ «Місто для людей Миколаїв» по об'єктам №№1, 2, 3 невідповідності конкурсній документації не виявлено, підстав для відхилення немає.

Відповідно до протоколу №5 засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва від 13.07.2018 (далі Протокол від 13.07.2018), визначено переможцем конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва по об'єктам конкурсу №№1,2,3 ТОВ «Місто для людей Миколаїв».

Наказом Департаменту ЖКГ №96 від 13.07.2018 призначено управителем багатоквартирних будинків міста Миколаєва по об'єктам конкурсу №№1,2,3 ТОВ «Місто для людей Миколаїв».

Недоліки, що стали підставою для відхилення конкурсною комісією конкурсних пропозицій всіх зазначених вище учасників конкурсу, полягали у відсутності нумерації, підпису та печатки на деяких сторінках конкурсної пропозиції учасника, ненадання копій деяких документів, зокрема підтверджуючих наявність трудових відносин із працівниками, що були зазначені у довідці про персонал, що свідчать про фінансову спроможність учасника чи наявність коштів, необхідних для надання послуги управління не менше одного місяця.

Предметом даного спору є визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2018 №1-рш у справі №2-26.215/16-2018 з підстав неповного з'ясування обставин справи, які мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених в рішенні обставинам справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Проаналізувавши всі обставини справи у їх сукупності , заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1 і 2 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України (надалі - АМКУ), є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Для реалізації завдань, покладених на Комітет в АРК, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення АМКУ, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Основні завдання, компетенція, повноваження та організаційні засади діяльності територіального відділення АМКУ визначені в Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001р. №32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 р. за №291/5482 (зі змінами) (надалі - Положення).

Згідно пункту 1 Положення територіальне відділення АМКУ є органом у системі органів АМКУ, утвореним для реалізації завдань, покладених на АМКУ Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про захист економічне конкуренції.

Пунктом 11 Положення визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється адміністративними колегіями територіального відділення АМКУ відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції та Регламенту про адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України. Забезпечення розгляду заяв і справ адміністративною колегією територіального відділення здійснюється головою територіального відділення Комітету відповідно до його повноважень.

Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення АМКУ має повноваження зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Таким чином, розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та кваліфікація дій (бездіяльності) як порушення саме цього законодавства, є виключною компетенцією Антимонопольного комітету України та органів, що входять в його систему.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції органи й посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

Отже, Відділення, як державний орган, що входить в систему органів АМКУ, здійснює свою діяльність та реалізує владні повноваження виключно в рамках та відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» є фундаментальним нормативно-правовим актом законодавства про захист економічної конкуренції, в якому наведені базові правові визначення основних термінів, на яких будується конкурентне законодавство.

Статтею 2 цього Закону визначено сферу його застосування: цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму, здійснення заходів, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється, в тому числі, органами місцевого самоврядування, які зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Аналіз положень розділу VIII цього ж Закону дає можливість зробити висновок про те, що суб'єктами правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції (у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - відповідач), передбачених цим Законом, можуть бути лише: суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи), органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю.

Система місцевого самоврядування та відповідні органи місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», та всі вони потрапляють під сферу впливу Антимонопольного комітету України (органів, що входять в його систему) і можуть бути суб'єктами вчинення порушення - відповідачами.

Органи, створені зазначеними особами (наприклад, комісії, колегії), в тому числі їх структурні підрозділи (філії, відділи, управління), які не мають статусу юридичної особи, не можуть виступати суб'єктами порушення законодавства про захист економічної конкуренції та, відповідно, нести відповідальність, передбачену Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно з абзацом 11 статті 1 вказаного Закону виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною першою статті 11 цього ж Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 23 лютого 2017р. №16/32 (далі - Положення), Департамент ЖКГ є виконавчим органом Миколаївської міської ради.

Згідно з пунктом 1.4. Положення, Департамент ЖКГ є юридичною особою.

Отже, вищезазначене свідчить, що Департамент ЖКГ є юридичною особою - органом місцевого самоврядування, створеним Миколаївською міською радою з метою здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в галузі комплексного розвитку житлово-комунального господарства міста.

Дія Закону України «Про захист економічної конкуренції» поширюється на діяльність Департаменту ЖКГ з реалізації державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму, здійснення заходів, які сприяють розвитку конкуренції.

З аналізу норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Порядку проведення конкурсу, затвердженого Наказом Мінрегіонбуду та житлово-комунального господарства України №150, що були наведені в описовій частині рішення, можна дійти висновку, що законодавство визначає лише загальні засади проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирним будинком, визначення детального механізму реалізації цих аспектів (зокрема щодо: визначення об'єктів конкурсу; порядку оцінювання конкурсних пропозицій; вимог до конкурсних пропозицій, включаючи перелік необхідних документів) покладається на організатора конкурсу.

На виконання вказаних вимог закону та нормативно-правових актів наказом Департаменту ЖКГ № 79 від 06.06.2018 затверджено конкурсну документацію для проведення конкурсу.

Відповідно до Розділу IV Порядку проведення конкурсу, оцінювання конкурсних пропозицій здійснюється за бальною системою, що визначається організатором конкурсу.

Водночас, переможцем конкурсу визначається учасник, що набрав максимальну кількість балів щодо об'єкту конкурсу ( п. 1 Розділу V Порядку).

Як встановлено відповідачем в оскаржуваному рішенні, при аналізі конкурсної документації виявлено, що дії Департаменту ЖКГ, які полягають у затверджені наказом від 06.06.2018 №79 конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва, положення якої не забезпечують об'єктивного та конкурентного оцінювання конкурсних пропозицій учасників конкурсу (зокрема відсутність алгоритму (методики) оцінювання пропозицій учасників конкурсу по критеріях: «забезпеченість матеріально-технічною базою», «наявність персоналу», «фінансова спроможність», «досвід роботи», оцінювання з урахуванням відомостей щодо суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю господарської діяльності з учасником, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що могли призвести до спотворення конкуренції на ринку послуг управління багатоквартирним будинком (групою будинків) міста Миколаєва, в яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Так, поділ Департаментом ЖКГ у конкурсній документації житлового фонду тільки на 4 об'єкти конкурсу, до складу кожного з яких включено значну кількість будинків, управління якими потребує значних ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних тощо), сприяє певним суб'єктам господарювання для прийняття участі у конкурсі та обмежує підприємницьку діяльність інших (менш потужних) суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з управління будинками (п.47 Рішення).

Відсутність в конкурсній документації методики (алгоритму) визначення кількості балів за певну пропозицію учасника конкурсу по вказаних критеріях створює механізм оцінювання пропозицій учасників конкурсу непрозорим та суб'єктивним, що є причиною анти конкурентного ефекту (п.53 Рішення).

Статтею 9 Закону України № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон №417- VIII) визначено форми управління багатоквартирним будинком: співвласниками, управителем, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку (асоціацією співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до статті 10 Закону № 417-VIII, рішення щодо управління багатоквартирним будинком приймають співвласники на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до пункту 5 статті 13 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 417-VIII, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим законом (тобто до 01.07.2016) співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим комітетом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах.

У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Пунктом 3 розділу 1 Положення про конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва, затвердженого Наказом Департаменту ЖКГ від 01.06.2018р. №77 (надалі - Положення), визначено, що організатором конкурсу є Департамент ЖКГ Миколаївської міської ради (а.с.111-113, т.1).

Згідно пункту 4 цього ж розділу Положення конкурсна комісія - це тимчасово діючий колегіальний орган, що утворюється Департаментом ЖКГ Миколаївської міської ради для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва та забезпечення конкуренції, справедливості, неупередженості, послідовності та високого професійного рівня підготовки і проведення конкурсів відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 Положення, склад конкурсної комісії та дане Положення затверджується наказом Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Положення, повноваження конкурсної комісії, визначені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 №150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» (надалі - Порядок).

Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 2 Порядку визначено терміни, що використовуються у цьому Порядку, зокрема:

конкурсна документація - комплект документів, який надається або надсилається організатором конкурсу його учасникам для підготовки конкурсних пропозицій;

конкурсна пропозиція - комплект документів, який готується учасником конкурсу на підставі конкурсної документації згідно з цим Порядком та подається організатору конкурсу;

об'єкт конкурсу - багатоквартирний будинок (група будинків), що визначається (ються) організатором конкурсу та входить (ять) до переліку будинків, щодо яких оголошено конкурс з призначення управителя;

організатор конкурсу - виконавчий орган місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або інший орган - суб'єкт владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг;

учасник конкурсу - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка має намір взяти участь у конкурсі та подала відповідну заяву організатору конкурсу.

Відповідно до Закону № 417-VIII управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель): фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з Порядком, організатором конкурсу є виконавчий орган місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або інший орган - суб'єкт владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг (пункт 2 розділу 1 Порядку).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку організатор конкурсу складає перелік будинків, в яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, та оголошує щодо них конкурс з призначення управителя.

Із складеного переліку організатор конкурсу визначає об'єкти конкурсу.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку для проведення конкурсу конкурсна комісія готує конкурсну документацію, яка затверджується його організатором.

Конкурсна документація повинна містити:

1) найменування, місцезнаходження організатора конкурсу;

2) прізвище, посаду та номери контактних телефонів осіб, уповноважених здійснювати зв'язок з учасниками конкурсу;

3) примірний перелік складових послуги з управління багатоквартирним будинком, наведених у додатку 1 до цього Порядку;

4) вимоги щодо якості надання послуги (перелік робіт та періодичність їх надання) з посиланням на стандарти, нормативи, норми та правила;

5) найменування об'єкта конкурсу чи перелік об'єктів конкурсу;

6) технічну характеристику кожного об'єкта конкурсу за показниками згідно з додатком 2 до цього Порядку;

7) критерії оцінки конкурсних пропозицій:

- ціна послуги, що включає відповідно до статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема, витрати на утримання і проведення ремонту спільного майна у багатоквартирному будинку та його прибудинкової території, винагороду управителю з розрахунку на 1 м кв. загальної площі об'єкта конкурсу (далі ціна послуги);

- рівень забезпеченості учасника конкурсу матеріально-технічною базою (далі забезпеченість матеріально-технічною базою);

- наявність персоналу, що відповідає кваліфікаційним вимогам до професій працівників та має необхідні знання і досвід (з урахуванням договорів щодо залучення співвиконавців) (далі наявність персоналу);

- фінансова спроможність учасника конкурсу (далі фінансова спроможність);

- наявність досвіду роботи з надання послуг у сфері житлово-комунального господарства (далі досвід роботи).

8) вимоги до конкурсних пропозицій та перелік документів, оригінали або копії яких подаються учасниками конкурсу для їх оцінювання;

9) порядок надання роз'яснень щодо змісту конкурсної документації;

10) дату огляду об'єктів конкурсу та доступу до них;

11) інформацію про:

- наявність та загальний обсяг заборгованості співвласників за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

- невиконані зобов'язання щодо проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі;

12) способи, місце та кінцевий строк подання конкурсних пропозицій;

13) місце, дату та час розкриття конвертів з конкурсними пропозиціями.

Відповідно до розділу ІV Порядку оцінювання конкурсних пропозицій здійснюється за бальною системою, що визначається організатором конкурсу. При цьому максимальна сума балів дорівнює 100 балам. Основним критерієм під час оцінювання є найнижча ціна послуги, що становить 50 балів. Водночас, переможцем конкурсу визначається його учасник, що набрав максимальну кількість балів щодо об'єкта конкурсу (пункт 1 розділу V Порядку).

Отже, законодавство визначає загальні засади (аспекти) проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирним будинком, а визначення детального механізму реалізації цих аспектів (зокрема щодо: визначення об'єктів конкурсу, порядку оцінювання конкурсних пропозицій, вимог до конкурсних пропозицій, включаючи перелік необхідних документів) покладається на організатора конкурсу.

Позивач-1, посилаючись на статті 20, 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначає, що відповідач порушив права, дискреційні повноваження та гарантії органу місцевого самоврядування, чим допустив порушення норм матеріального права; вказав висновки, які не відповідають обставинам справи, що згідно приписів статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставами для визнання оскаржуваного рішення недійсним.

Статтею 42 Конституції проголошується, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності; не допускається неправомірне обмеження конкуренції.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Статтею 6 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено загальні принципи господарювання в Україні, зокрема: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки; добросовісної конкуренції у підприємництві.

Статтею 18 ГК України встановлено, що держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

Відповідно до частини першої статті 25 ГК України, держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Згідно з частиною другою статті 25 ГК України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Згідно з частиною першою статті 40 ГК України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Згідно статті 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Таким чином, сфера застосування Закону України «Про захист економічної конкуренції» поширюється на відносини позивача, як органу місцевого самоврядування, із суб'єктами господарювання, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території міста Миколаєва.

Наведені вище законодавчі норми прямо вказують на наявність у Відділення, як органу, що входить в систему органів Антимонопольного комітету України, виключних повноважень щодо, зокрема: здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі і позивачем, як органом місцевого самоврядування, при реалізації ним державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції, здійсненні заходів, які сприяють розвитку конкуренції, запобігання, виявлення, припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції та кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів таких правопорушень.

Щодо доводів Департаменту ЖКГ про дискреційні повноваження організатора конкурсу щодо визначення об'єкту конкурсу та неправильне застосування відділенням норм Порядку та невідповідність обставинам справи висновку відділення в пункті 47 Рішення, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства, є Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998р. №169 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998р. за № 471/2911 (надалі - Правила).

Пунктом 29 Правил унормовано, що при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Стаття 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" регламентує, яке рішення може бути прийнято органом Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, відповідно до частини першої вказаної статті Закону, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу;

блокування цінних паперів;

усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;

скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

закриття провадження у справі.

Як визначено в пункті 32 Правил, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення від 06.02.2019 №1-ріш справа №2-26.215/16-2018 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»: визнано дії Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, які полягали у затвердженні наказом від 06.06.2018р. №79 конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва, положення якої не забезпечують об'єктивного та конкурентного оцінювання конкурсних пропозицій учасників Конкурсу (зокрема, відсутність алгоритму (методики) оцінювання пропозицій учасників конкурсу по критеріях: «забезпеченість матеріально-технічною базою», «наявність персоналу», «фінансова спроможність», «досвід роботи»; оцінювання з урахуванням відомостей щодо суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю господарської діяльності з Учасником), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - анти конкурентні дії органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до спотворення конкуренції

У пункті 47 описово-мотивувальної частини рішення наведені з'ясовані відділенням обставини, їх правова оцінка та обгрунтування позиції (із посиланням на відповідні докази - письмові пояснення потенційних учасників конкурсу) відділення, як органу, метою діяльності якого є забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, щодо обраного організатором Конкурсу порядку формування і включення до об'єктів Конкурсу значної кількості будинків.

Таким чином, обставини, про які вказує позивач-1, були Відділенням встановлені в ході розгляду справи №2-26.215/16-2018, наведені в описово-мотивувальній частині Рішення з наданням правової оцінки. Висновки про дії, що визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, викладені в резолютивній частині Рішення.

Щодо тверджень Департаменту ЖКГ про недоведеність у справі наявності порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач зазначає, що положення критеріїв оцінки, визначені у Конкурсній документації, не суперечать жодному з нормативних документів, а також Порядку проведення конкурсу.

Суд вважає, що доводи Департаменту ЖКГ жодним чином не спростовують наведені в Рішенні висновки, оскільки такі доводи не відповідають і суперечать приписам законодавства про захист економічної конкуренції.

Дотримання суб'єктом господарювання, органом влади чи органом місцевого самоврядування вимог законодавства, яке регулює сферу його діяльності, безпосередньо застосовується ним в ході виконання певних функцій чи реалізації повноважень, не є беззаперечним та безумовним доказом дотримання ним вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Для кваліфікації дій як антиконкурентні, не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, або настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як антиконкурентні, або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями органу влади, органу місцевого самоврядування, адміністративно - господарського відання та контролю (пункт 3 статті 50, частина перша статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №2-26.215/16-2018 та зміст Рішення, містять достатньо доказів стосовно кваліфікації дій Департаменту ЖКГ як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У справі встановлено та доведено, що Департамент ЖКГ наказом від 06.06.2018р. №79 затвердив Конкурсну документацію, положення якої не відповідають вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, містять такі умови, які не забезпечують об'єктивного і конкурентного оцінювання конкурсних пропозицій учасників Конкурсу. Такі дії Департаменту ЖКГ сприяли окремим суб'єктам господарювання у здійсненні діяльності на ринку та створили бар'єри для входження у ринок іншим суб'єктам господарювання, що могло призвести до спотворення конкуренції.

Під «спотворенням» розуміється настання (можливість настання) таких наслідків, що полягають у зміні об'єктивно існуючих факторів, які обумовлюють (визначають) інтенсивність конкуренції, можливості учасників ринку конкурувати між собою на відповідному ринку. Внаслідок змін у стані конкуренції створюються менш або більш сприятливі умови конкуренції для окремих суб'єктів господарювання, в той час як для інших суб'єктів господарювання ці умови залишаються незмінними. Отже, окремі суб'єкти господарювання (у даній справі, наприклад, учасник, який пов'язаний із іншими суб'єктами господарювання відносинами контролю господарської діяльності у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції») здобувають переваги над іншими в конкуренції не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх факторів, зокрема, дій органу місцевого самоврядування.

Крім того, слід підкреслити, що для кваліфікації порушення, про яке йде мова у Рішенні, не має значення, що жоден з критеріїв оцінки фактично не застосовувався, відбулась фактично оцінка конкурсних пропозицій чи не відбулась, оскільки Позивач вже на етапі підготовки до Конкурсу, вчинив таке порушення, а саме: затвердив конкурсну документацію, положення якої не відповідають законодавству про захист економічної конкуренції.

Таким чином, Відділенням встановлені всі необхідні кваліфікуючі ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що могли призвести до спотворення конкуренції.

Як свідчать обставини справи №2-26.215/16-2018, згідно з встановленим Департаментом ЖКГ в Конкурсній документації порядком оцінювання конкурсних пропозицій, переможцем конкурсу визначається група суб'єктів господарювання (пов'язаних з певним учасником відносинами контролю).

Зазначений порядок оцінювання створює учаснику Конкурсу, пов'язаному відносинами контролю з іншими суб'єктами господарювання, які надають послуги з управління багатоквартирними будинками або мають відповідні рівень забезпечення матеріально-технічною базою, кваліфікованого персоналу, фінансову спроможність та наявність досвіду роботи для надання таких послуг, сприятливі умови в отриманні вищих, порівняно з іншими учасниками Конкурсу (які, наприклад, не входять до групи суб'єктів господарювання), оцінок за певними критеріями, та як наслідок перемоги у конкурсі завдяки дії цих зовнішніх факторів, а не власним досягненням.

Отже, під час проведення Конкурсу при оцінюванні перевага надаватиметься не рівню забезпеченості матеріально-технічною базою, кваліфікованим персоналом, фінансової спроможності, досвіду роботи безпосереднього певного учасника, а показникам групи суб'єктів господарювання (до складу якої входить і цей Учасник), пов'язаних відносинами контролю.

Крім того, вказаний порядок знижує кількість бажаючих прийняти участь у конкурсі, оскільки окремі категорії підприємців, за відсутності у них відносин контролю, вже заздалегідь будуть у програшній позиції, хоча вони здатні надавати послугу з управління належної якості за конкурентними цінами.

Вищенаведені дії Департаменту ЖКГ могли призвести до спотворення конкуренції на ринку послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) (співвласники яких не визначились з формою управління будинком).

Щодо доводів позивача про порушення відділенням процедурних правил розгляду справи, зокрема, статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суд зазначає наступне.

Статтею 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відділенням норм процесуального права при розгляді справи, отже зазначені доводи судом не беруться до уваги.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів. Втручання органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

Отже, законодавство про захист економічної конкуренції не уповноважує суб'єкта правопорушення вирішувати, яким чином проводити розслідування у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та здійснювати дослідження обставин, що мають значення для справи.

Відповідну правову позицію викладено у постановах ВГСУ від 24.02.2016 у справі №922/3510/15; від 10.08.2016р. у справі №917/2711/15, постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 915/457/17.

Згідно статті 35 Закону розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Отже, вказана норма передбачає дії, які здійснюються органом АМКУ при розгляді справи, втім ця стаття не містить (звичайно, й не може містити) жодного зауваження щодо того, що доказами по справі можуть бути виключно відомості, отримані лише після прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

Відповідно до положень статті 41 Закону та пункту 12 Положення доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Отже, з цього випливає, що для того, щоб розпочати розгляд справи (прийняти розпорядження про початок розгляду справи), орган АМКУ повинен мати в наявності докази, які свідчать, зокрема, про наявність ознак порушення.

Закон не містить визначення поняття ознак порушення законодавства, цей термін застосовується як загальноправова категорія. Положення статей 6-21 та 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (ст. ст. 1, 4-19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), визначають кваліфікуючі ознаки конкретних правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Виявлення ознак порушення - це дії органу АМКУ чи суду, спрямовані на з'ясування відповідності ознак вчиненого суб'єктом господарювання діяння (бездіяльності), кваліфікуючим певне правопорушення ознакам, зазначеним у Законі. Встановлення такої відповідності здійснюється за ознаками об'єктивної сторони діяння, тобто за фактами або обставинами певних дій, або наслідків таких дій (бездіяльності). Встановлення ознак порушення та їхня кваліфікація за ознаками, визначеними у Закону, є завданням органів АМКУ на стадії початку розгляду справи про порушення конкурентного законодавства.

Отже, єдиною підставою для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є наявність ознак порушення. Висновок про наявність таких ознак, в свою чергу, може бути зроблений на підставі інформації, наданої заявником, іншою особою, органом влади, місцевого самоврядування у відповідності до статті 36 Закону, або на основі відомостей, одержаних органами АМКУ на законних підставах при виконанні ними наданих Законом України «Про Антимонопольний комітет України» повноважень.

Дійсно, вимоги про надання інформації, зазначені у пунктах 2 і 3 спірного рішення, про які вказує Позивач, надсилались Відділенням до прийняття розпорядження про початок розгляду справи, однак інформація, що в них запитувалась, безпосередньо стосувалась та мала пряме відношення до обставин, за якими була розпочата справа №2-26.215/16-2018.

У серпні 2018 року до Відділення надійшли заяви комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника «Океан» та житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь» (учасників Конкурсу) про порушення виконавчим органом Миколаївської міської ради - Департаментом житлово-комунального господарства законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення в липні 2018 конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва.

З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин, пов'язаних із проведенням Конкурсу, які надали б можливість встановити наявність або відсутність порушення, Відділенням було розпочато відповідне дослідження, направлено вимоги про надання інформації на адресу Департаменту ЖКГ (організатора Конкурсу), суб'єктів господарювання (як учасників Конкурсу, так й інших учасників ринку надання послуг з управління багатоквартирним будинком (групою будинків) міста Миколаєва).

Підставою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи №2-26.215/16-2018 стали встановлені Відділенням обставини наявності в діях Департаменту ЖКГ ознак порушення конкурентного законодавства за результатами розгляду отриманої інформації.

Таким чином, виходячи із наведеного вище, доказами у справі №2-26.215/16-2018 є набута Відділенням до початку розгляду справи та потім залучена до її матеріалів, так і зібрана в ході її провадження, яка підтверджує та обґрунтовує наявність в діях Департаменту ЖКГ складу порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження Позивача-1 про те, що проведений розгляд справи відповідачем був формальним, в його рамках не здійснювались обов'язкові процесуальні дії, передбачені частиною 2 статті 35 Закону; не здійснювалось будь-яке з'ясування обставин по справі; викладені висновки не базуються на належних та допустимих доказах, у зв'язку з чим зазначені в оскаржуваному рішенні обставини не є доведеними, як такі, що суперечать нормам законодавства про захист економічної конкуренції та спростовуються матеріалами справи №2-26.215/16-2018.

Суд вважає безпідставними і доводи Позивача-1 про те, що до початку розгляду справи вже було досліджено обставини, зроблені висновки Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

Згідно пункту 1 Положення територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом у системі органів Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет), утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 6 Положення унормовано, що територіальне відділення Комітету очолює голова Відділення, який призначається та звільняється Головою Комітету.

Відповідно до положень пункту 7 Положення, голова відділення (особа, яка виконує його обов'язки), зокрема, створює та очолює адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, забезпечує їх діяльність.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною шостою статті 12 і цього Закону рішення адміністративних колегій АМКУ приймається від імені територіального відділення АМКУ.

Територіальне відділення АМКУ, виходячи з підпунктів 1 і 2 пункту 3 Положення, окрім інших, має повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.

Адміністративна колегія територіального відділення АМКУ, виходячи з частини п'ятої статті 14 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», окрім інших, має повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що проведення розслідування у справі №2-26.215/16-2018 та прийняття спірного рішення здійснено без порушення повноважень та процесуальних засад, визначених розділом 7 Закону України „Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998р. №169 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.1998 за №471/2911.

До того ж, слід зауважити, що у пункті 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», яку було прийнято з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами приписів конкурентного законодавства, роз'яснено наступне.

Порушення органами Антимонопольного комітету України визначеної законом компетенції цих органів у прийнятті ними рішень повинно мати наслідком визнання господарським судом відповідних рішень недійсними.

Порядок прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.

Що ж до недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо.

Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Щодо тверджень Позивача-1 про невідповідність обставинам справи висновку Відділення про те, що у ТОВ «Місто для людей Миколаїв» фактично був відсутній власний потенціал, який входив до критеріїв оцінювання.

Департамент ЖКГ в обґрунтування власних доводів наводить обставини, які були встановлені Відділенням в ході розгляду справи №2-26.215/16-2018 та викладені у п.п. 75, 76 Рішення.

Разом з тим, такі обставини не впливають на правову кваліфікацію дій Департаменту ЖКГ, визнаних порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а підтверджують висновки Відділення, зокрема, щодо того, що визначений у Конкурсній документації порядок оцінювання створює учаснику Конкурсу, пов'язаному відносинами контролю з іншими суб'єктами господарювання, які надають послуги з управління багатоквартирними будинками або мають відповідні рівень забезпечення матеріально-технічною базою, кваліфікованого персоналу, фінансову спроможність та наявність досвіду роботи для надання таких послуг, сприятливі умови в отриманні вищих, порівняно з іншими учасниками Конкурсу (які, наприклад, не входять до групи суб'єктів господарювання), оцінок за певними критеріями, та як наслідок перемоги у Конкурсі завдяки дії цих зовнішніх факторів, а не власним досягненням.

Крім того, слід зазначити, що договори, про які вказує Департамент ЖКГ, були укладені ТОВ «Місто для людей Миколаїв» із суб'єктами господарювання, пов'язаними з ним відносинами контролю господарської діяльності у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Роботи, які входять до переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком, що була предметом конкурсу (зокрема, утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, електротехнічні та сантехнічні роботи, обслуговування димових та вентиляційних каналів, ін.), фактично виконуються не ТОВ «Місто для людей Миколаїв», а суб'єктами господарювання, пов'язаними з цим Товариством відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (зокрема, ТОВ «Єврокомунсервіс», ТОВ «Місто для людей», які виступають іншою стороною певних договорів (Виконавцем, Підрядником), укладених вже після проведення Конкурсу).

Щодо тверджень Позивача про недоречність посилань Відділення (пункти 77-81 рішення) на висновки зі звіту тимчасової контрольної комісії Миколаївської міської ради, суд зазначає, що в Рішенні не вказано про те, що звіт тимчасової контрольної комісії Миколаївської міської ради, є доказом, який заздалегідь підтверджує та на якому засновані висновки відділення про вчинення Департаментом ЖКГ порушення конкурентного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що частиною першою статті 48 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що тимчасові контрольні комісії ради, є органами ради які обираються з числа депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.

Миколаївською міською радою було прийнято рішення 05.10.2018р. №41/75 «Про звіт тимчасової контрольної комісії Миколаївської міської ради VII скликання, створеної з метою проведення перевірки та виявлення можливих фактів порушень, що були допущені під час проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Миколаєва», згідно пункту 4 якого вирішено доручити управлінню апарату Миколаївської міської ради направити копію цього рішення (додатком якого є звіт комісії) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області, управління СБУ в Миколаївській області, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Антимонопольного комітету України.

У пункті 77 Рішення Відділення зазначило, що в ході розгляду справи до Відділення від Антимонопольного комітету України надійшло рішення Миколаївської міської ради від 05.10.2018р. №41/75, додатком до якого є звіт тимчасової контрольної комісії Миколаївської міської ради VII скликання, створеної з метою проведення перевірки та виявлення можливих фактів порушень, що були допущені під час проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Миколаєва. Надані Миколаївською міською радою матеріали були залучені Відділенням до вказаної справи.

Отже, в Рішенні (пункти 77-81) наведено факти, що були встановлені органом Миколаївської міської ради під час здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування; а також висновки цього органу, зафіксовані письмово у його звіті.

Зазначені факти прямо стосуються обставин справи №2-26.215/16-2018 та мають для неї значення. Будь - яких доказів щодо визнання неправомірними висновків або незаконними дій вищезазначеної тимчасової комісії чи рішення міської ради, Департаментом ЖКГ не надано.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, Позивач-1 не довів підстав для визнання недійсним рішення відповідача та не надав суду доказів, які б спростували докази відповідача, що покладені ним в основу оскаржуваного рішення.

На підставі наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства суд вважає безпідставними та недоведеними належними доказами доводи Позивача-2, викладені у позові.

Крім того, розглядаючи позовні вимоги Позивача-2 по суті, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частина шоста цієї статті Кодексу визначає, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України визначено ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до статей 1 і 2 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Особливості спеціального статусу АМКУ обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України „Про захист економічної конкуренції", іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, визначених розділом VII Закону України „Про захист економічної конкуренції"" та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від. 29.0б.1998р. №169 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998р. за № 471/2911 (надалі - Правила).

Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від порушень у сфері законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема: розгляд справ про порушення конкурентного законодавства, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції, регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про захист економічної конкуренції», а також Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Закон України «Про захист економічної конкуренції» є нормативно-правовим актом законодавства про захист економічної конкуренції, в якому наведені базові правові визначення основних термінів, на яких будується конкурентне законодавство.

Вказаний Закон визначає спеціальний порядок, строки та коло осіб, що мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України.

Так, відповідно до частини першої статті 60 цього Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Отже, наведеною нормою визначено вичерпне коло осіб, які мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частина друга статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовує, що заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Як виходить зі змісту спірного рішення, справа №2-26.215/16-2018 була розпочата розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 24.10.2018р. №17-р за власною ініціативою Відділення; відповідачем по цій справі виступав Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (даній у справі - Позивач 1), інших осіб, які б брали участь у справі, не було.

За приписом частини другої статті 39 Закону, зокрема: третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом.

Водночас, статтею 2 Закону встановлено, що: цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією; цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставою для залучення як третьої особи до участі у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є обґрунтоване припущення, що рішення у такій справі стосується лише прав та інтересів, пов'язаних з економічною конкуренцією на території України, а не будь-яких прав та інтересів особи взагалі.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 06.02.2019 № 1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» прийнято на підставі і в межах компетенції відповідача, при повному з'ясуванні всіх обставин справи, не суперечать закону, а отже не вбачає підстав для визнання його недійсним.

З зазначених підстав в позовах слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивачів.

Частинами 9, 10 ст. 145 ГПК України встановлено, що у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

На підставі ч. 9 ст. 145 ГПК України слід скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 25.04.2019 шляхом зупинення дії рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1-ріш від 06.02.2019 у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволені позову Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 03365707) до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 22440366) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” - відмовити.

2.В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Миколаїв” (вул. Погранична, 165, каб. 3, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 42260846) до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 22440366) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.02.2019 №1-ріш у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” - відмовити.

3.Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 25.04.2019 шляхом зупинення дії рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1-ріш від 06.02.2019 у справі №2-26.215/16-2018 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 03365707,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Миколаїв”, вул. Погранична, 165, каб. 3, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 42260846,

відповідач: Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 22440366,

Повний текст судового рішення складено і підписано 11.07.2019.

Суддя В.О. Ржепецький