79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.07.2019 справа № 914/722/19
Господарський суд Львівської області в складі:
судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань Демчук А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м.Кременчук, Полтавська область,
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Стрий, Львівська область,
про стягнення 4 364 402,73грн.
За участю представників:
від позивача: Винник Р.О.
від відповідача: Плесканка О.В.
Обставини справи.
Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 4 185 106,97грн.
Ухвалою від 17 квітня 2019 року Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 14 травня 2019 року.
Позивач 13.05.2019р. подав через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно якої донарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 29.03.2019р. до 14.05.2019р.
В підготовче засідання 14.05.2019р. з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в підготовче засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що уповноважений представник братиме участь у розгляду іншої справи, яка розглядається Західним апеляційним господарським судом, та не зможе з'явитись у дане судове засідання.
Суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та відклав підготовче судове засідання на 28.05.2019р.
В підготовче судове засідання 28.05.2019р. з'явилися представники сторін.
Представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно якої донарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 15.05.2019р. до 28.05.2019р.
Зокрема, згідно поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 4 364 402,73, з яких:
- 3 876 000,00грн основного боргу;
- 303 989,70 грн пені;
- 50 972,80грн відсотків за користування коштами;
- 133 440,23грн інфляційних втрат;
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00грн та судовий збір в сумі 65 466,04грн.
Оскільки справа №914/722/19 розглядається в порядку загального позовного провадження, а заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана до суду до закінчення підготовчого засідання, тобто в межах строків визначених ст. 46 ГПК України, і позивачем сплачено судовий збір у зв'язку із збільшенням розміру позовних вимог, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
Ухвалою від 28 травня 2019 року, суд закрив підготовче провадження у справі № 914/722/19 та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 03.07.19 р.
В судове засідання 03.07.2019р. з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 27.11.2019р. на виконання умов укладеного із відповідачем договору поставки від 01.11.2018 року № СВРЗ-03-22-18-149/ю та згідно заявки відповідача від 23.11.2018р., поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 3 876 000,00грн.
Відповідно до положень п.4.2 укладеного між сторонами Договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 10 банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше дати реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі.
Оскільки податкова накладна по даній господарській операції зареєстрована 14.12.2018р., а акт приймання-передавання товару №10 підписаний відповідачем 06.12.2018р., позивач вважає, що відповідач мав здійснити оплату отриманого товару не пізніше 19.12.2018р.
Однак, станом на 28.03.2019 року відповідач не здійснив оплату отриманої від позивача продукції, чим порушив умови договору та у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 3 876 000,00грн.
За неналежне виконання договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу :
- 303 989,70грн пені;
- 50 972,80грн відсотків за користування коштами;
- 133 440,23грн інфляційних втрат.
Заперечення відповідач проти позову.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву в якому просить суд зменшити на 50% розмір штрафних санкцій, оскільки строк прострочення оплати товару незначний, а позивач не надав доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів.
Також відповідач просить суд врахувати ціну позову, характер спірних правовідносин, категорію складності та обсяг доказів по справі, та зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 5 000,00грн, оскільки заявлений позивачем розмір витрат є неспівмірним.
Відповідь на відзив.
Позивачем подано письмову відповідь на відзив відповідача в якій позивач зазначає, що твердження Відповідача про наявність підстав зменшення розміру пені є необгрунтованими і не підлягають врахуванню при прийнятті рішення судом. Зокрема позивач вважає, що при вирішенні питання зменшення розміру пені, слід врахувати ступінь виконання зобов'язання відповідачем, який характеризується триваючим простроченням виконання Відповідачем грошового зобов'язання, яке складає понад 146 днів, та не вжиття відповідачем жодних заходів для вирішення питання погашення існуючої заборгованості. Також позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів які характеризують майновий стан сторін, свідчать про вірогідність порушення інтересів сторін по справі,чи про інші виняткові обставини, які можуть бути враховані судом для зменшення розміру пені.
Окрім того позивач вважає, що за приписами ч. 6 статті 126 ГПК України, обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що 01 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (постачальник) та Публвчним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (покупець) було укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-18-149/ю за умовами якого постачальник зобов'язався протягом 2018 року поставити покупцю товари зазначені в специфікації №1 до договору, що є невідємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору, сторони визначили, що постачанню за укладеним договором підлягає наступний товар: балка надресорна, рама бокова-код ДК 021:2015-34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, кількість товару складає 102 штуки і визначається у специфікації №1.
Відповідно до специфікації №1 сторони погодили постачання товару на загальну суму 3 876 000,00грн, а саме:
- 34 штуки балки надресорної, креслення № 7055.00.010 СБ, креслення 7020.00.001-02, ДСТУ ГОСТ 32400:2016 (ГОСТ 32400-2013, DT) - за ціною 30 400,00 грн. за 1 штуку без ПДВ, на суму 1033600,00 грн. без урахування ПДВ;
- 68 штук рам бокових креслення № 7055.00.020 -0СБ (укомплектована деталлю Рама бокова креслення 7020.00.002-0, креслення 7055.00.020-0СБ 20, креслення 7020.00.002-0, ДСТУ ГОСТ 32400:2016 (ГОСТ 32400-2013, IDT) - за ціною 30 400,00 грн за 1 шт. без ПДВ, на суму 2 196 400,00 грн. без урахування ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору сторони визначили, що товар має бути поставлений протягом 10 днів від дня подання заявки покупцем.
Відповідно до п. 5.2, 5.3 договору, сторони визначили, що постачальник поставляє покупцеві товар на умовах FCA залізничним транспортом - станція Крюків на Дніпрі (південна залізниця) згідно із базисними умовами поставки Інкотермс 2010р. Товар поставляється за рахунок та транспортом покупця на склад покупця: залізнична станція Стрий (Львівська залізниця), залізничний код вантажоодержувача-7512, Львівська область, м.Стрий, вул. Зубенка,2.
23.11.2018р. позивачем було отримано від відповідача заявку №2557 від 23.11.2019р. на відвантаження у листопаді місяці згідно договору СВРЗ-03-22-18-149 /ю від 01.11.2018р. запасних частин, а саме :
- рама бокова № 7055.00.020-0 СБ (укомплектована деталлю Рама бокова крес.7020.00.002-0) у кількості 68 шт.;
- балка надресорна № 7055.00.010 СБ.(укомплектована деталлю Балка Надресорна крес.7020.00.001-02) у кількості 34 шт.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконання умов укладеного із відповідачем договору поставки від 01.11.2018 року № СВРЗ-03-22-18-149/ю та згідно заявки відповідача від 23.11.2018р., позивач 27.11.2018р. поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 3 876 000,00грн, що підтверджується накладною від 27.11.2018р. №КСЗ-0001195, актом приймання-передачі товару №10 від 27.11.2018р., податковою накладною від 27.11.2018р. №120, залізничною накладною №43057785 від 27.11.2018р.
Факт отримання товару відповідачем не заперечується.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.2 договору, сторони визначили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше дати реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі.
Оскільки податкова накладна по даній господарській операції була зареєстрована 14.12.2018р., а акт приймання-передавання товару №10 підписаний відповідачем 06.12.2018р., відповідач мав здійснити оплату отриманого товару не пізніше 19.12.2018р.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок фактуру від 27.11.2018р. № КСЗ-100484.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Однак, відповідач порушив умови договору та не здійснив оплату отриманої від позивача продукції, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 3 876 000,00грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як уже зазначалося судом, відповідачем не було оплачено отриманий від позивача товар у встановлені строки, а відтак порушено взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідно до п. 8.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення включаючи день оплати.
Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу:
- 303 989,70 грн пені за період з 20.12.2018р. до 28.05.2019р.
- 50 972,80грн відсотків за користування коштами за період з 20.12.2018р. до 28.05.2019р.
- 133 440,23грн інфляційних втрат за період з 20.12.2018р. до 28.05.2019р.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50% , суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи своє клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що строк прострочення оплати товару незначний, а позивач не надав доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів.
Як встановлено судом, окрім основної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню обумовлену договором, а також 3% річних та інфляційні втрати в порядку передбаченому ст. 625 ЦК України.
Як зазначив пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією ( п. 3.1 та п. 4.1 постанови).
Відтак, клопотання відповідача стосується тільки пені.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір неустойки, в тому числі і пені, може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України)
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Однак відповідачем не доведено, що виникнення в нього заборгованості перед позивачем носить певний винятковий характер, що дає підставу зменшити розмір пені. Окрім того, суд звертає увагу на те, що основна заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла ще в грудні 2018р. і на даний час відповідачем не вжито жодних заходів щодо її хоча б часткового погашення.
З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50% слід відмовити.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 4 364 402,73, з яких:
- 3 876 000,00грн основного боргу;
- 303 989,70 грн пені;
- 50 972,80грн відсотків за користування коштами;
- 133 440,23грн інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 62 776,60 грн.
У зв'язку із збільшенням розміру позовних вимог, позивачем було додатково сплачено судовий збір в сумі 2 689,44грн. Таким чином загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 65 466,04грн, що відповідно становить 1,5% від загальної ціни позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 65 466,04грн.
Окрім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що окрім сплаченого судового збору він просить стягнути з відповідача понесені ним витрати правову допомогу адвоката в сумі 30 000,00грн.
В заяві про збільшення розміру позовних вимог від 23.05.2019р. №40-21/173, позивач зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу становить 40 000,00грн.
В судовому засіданні 03.07.2019р. представник позивача зазначив, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду та просив суд призначити судове засідання для вирішення питання розподілу витрат на послуги адвоката.
Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
За таких обставин суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат .
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (82400, Львівська область, м.Стрий, вул..Зубенка, 2, ідентифікаційний код 40123439) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (39621, Полтавська область, м.Кременчук, вул. І.Приходька,141, ідентифікаційний код 05756783) - 3 876 000,00грн основного боргу, 303 989,70 грн пені, 50 972,80грн відсотків за користування коштами, 133 440,23грн інфляційних втрат та 65 466,04грн судового збору.
3.Призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат на
16.07.2019р. на 11 год 00хв. Позивачу в строк до 09.07.2019р. надати докази фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 11.07.2019р.
Суддя Запотічняк О.Д.