вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1135/19
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу
за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720)
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька перлина» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 2/2, код 37696553)
про стягнення 160 115,46 грн.
без виклику учасників справи
позивач - акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі по тексту - АТ «НАК «Нафтогаз України»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 15.04.2019 № 14/4-392в до відповідача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька перлина», смт. Коцюбинське Київської області (далі по тексту - ОСББ «Білицька перлина»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 160 115,46 грн, з яких: 56 685,24 грн основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 № 2553/15-ТЕ-17, 48 259,97 грн пеня, 8 335,08 грн три проценти річних, 46 835,17 грн інфляційні втрати, та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору 2 401,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2014 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ОСББ «Білицька перлина» укладено договір купівлі-продажу природного газу №2553/15-ТЕ-17, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у 2015 році природний газ, за який відповідач в повному обсязі та у строк, передбачений договором, не розрахувався, зокрема залишок заборгованості за зобов'язаннями грудня 2015 становить 54 685,24 грн., який позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.
Крім того, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язань позивач нарахував та просить стягнути:
за зобов'язаннями січня 2015: 10755,06 грн. пені (17.02 - 16.08.15), 890,27 грн. 3% річних (17.02 - 08.12.15), 11 471,86 грн. інфляційних втрат (березень-листопад 2015);
за зобов'язаннями лютого 2015: 9308,37 грн. пені (17.03 - 16.09.15), 708,95 грн. 3% річних (17.03.15 - 20.01.16), 5 766,15 грн. інфляційних втрат (квітень-грудень 2015);
за зобов'язаннями березня 2015: 4 566,42 грн. пені (15.04 - 14.10.15), 367,23 грн. 3% річних (15.04.15 - 25.01.16), 716,30 грн. інфляційних втрат (травень-грудень 2015);
за зобов'язаннями листопада 2015: 7 737,49 грн. пені (15.12.15 - 14.06.16), 1249,95 грн. 3% річних (15.12.15 - 07.09.17), 5 187,77 грн. інфляційних втрат (січень 2016 - серпень 2017);
за зобов'язаннями грудня 2015: 15 892,63 грн. пені (15.01 - 14.07.2016), 5118,68 грн. 3% річних (15.01.16 - 12.04.18), 23693,09 грн. інфляційних втрат (лютий 2016 - березень 2018).
Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 07.05.2019 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1135/19; постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.
Ухвалою від 03.06.2019 позивачу продовжено строк для подання доказів за його клопотанням.
05.06.2019 до господарського суду від представника відповідача надійшло заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Також 05.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити повністю.
Заперечення мотивовані тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» відповідач є теплогенеруючим підприємством, мета діяльності якого полягає у виробництві теплової енергії для бюджетних установ та організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідач оплачує природний газ за цінами(тарифами), встановленими для населення, є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку.
Відповідач твердить, що у жовтні 2016 року до позивача було направлено гарантійний графік погашення заборгованості, затверджений міським головою смт. Коцюбинське, якого відповідач дотримувався.
Відповідач твердить, що надання номінацій відповідачу на опалювальний сезон 2016-2017 років в порядку розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" підтверджує надання відповідачем позивачу графіку погашення заборгованості.
Відповідач вказує, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (Закон №1730), відповідно до якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.
Відповідач твердить, що станом на 30.11.2016 зобов'язання за січень, лютий, березень та частину листопада 2015 відповідачем були погашені, відповідно нарахування пені, відсотків та інфляційних на цю заборгованість є незаконним.
Відповідач твердить, що укладений між сторонами договір має суперечності із спеціальним законом, який підлягає застосуванню та наводить зміст пункту 2.5 Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», щодо передбаченого ст. 83 ГПК України права суду при вирішенні господарського спору за власною ініціативою визнати недійсним повністю чи частково договір, пов'язаний з предметом спору, якщо він суперечить законодавству, чинному на момент його укладення. Суд звертає увагу на те, що ані мотивувальна, ані прохальна частини відзиви не позов не містить клопотання про визнання недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014.
11.06.2019 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 07.06.2019 №14/4-17486, відправлена на адресу суду поштою листом від 10.06.2019, у якій позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача борг в загальній сумі 130 507,45 грн., в тому числі: 20025,24 грн. основного боргу; 48259,97 грн. пені; 9 637,49 грн. 3% річних, 52 584,75 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача судові витрати.
Також позивач звертається до суду із клопотанням в порядку ст.7 Закону України “Про судовий збір” у якому просить суд, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, повернути зайве сплачений судовий збір в сумі 1480,73 грн.
Ухвалою суду від 12.06.2019 суд відхилив заперечення представника відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та залишив без розгляду заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» від 07.06.2019 про зменшення позовних вимог з мотивів, наведених в ухвалі.
18.06.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив від 14.06.2019 №14/4-18206, у якій позивач не погоджується із доводами, викладеними у відзиві, та вважає їх безпідставними. Позивач вказує, що Закон №1730 поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Відповідач не надав доказів того, що він є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією та відповідно до положень ст. 3 Закону №1730, включений до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості.
Позивач твердить, що згідно положень постанови КМУ №758 від 01.10.2015 наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), відтак твердження відповідача про незаконність нарахування пені, інфляційних та річних на прострочене грошове зобов'язання у зв'язку із дотриманням відповідачем графіку погашення заборгованості, є безпідставним.
Крім того, позивач твердить, що представник відповідача ОСОБА_1 Д.О. не має права представництва позивача у судовому процесі, у зв'язку з тим, що у нього відсутнє право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується відсутністю відомостей про адвоката Мамаєва Д.О. у єдиному реєстрі адвокатів Національної асоціації адвокатів України.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
30.12.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ОСББ «Білицька перлина» (покупець) укладено Договір №2553/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (далі Договір), відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункт 1.2 договору);
- обсяги газу, які плануються передати за з цим договором (далі - планований обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пункт 2.1.1);
- продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця (пункт 3.1);
- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3). продавець не пізніше 8 числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4);
- До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1309,20 грн. з ПДВ (п.5.2 договору); реалізація газу покупцю за зазначеною у пункті 5.2 ціною здійснюється при умові наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством) (пункт 5.4);
- оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору);
- у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2 договору);
- строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 років (пункт 9.3);
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11).
Додатковими угодами №1 від 20.03.2015, №2 від 20.07.2015, №4 від 15.10.2015 сторони змінювали ціну купівлі природного газу та її складові.
Додатковою угодою №3 від 30.07.2015 сторони доповнили пункт 6.3 абзацами, згідно яких за наявності заборгованості у покупця продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 213 852,33 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 14 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 37 227,09 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 31113,15 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 15885,84 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 50 412,04 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 79 214,21 грн.
Відтак, за природний газ, отриманий у січні 2015 на суму 37 227,09 грн., відповідач мав розрахуватися до 14.02.2015 включно. Враховучи, що 14.02.2015 припадає на вихідний, останнім днем виконання зобов'язання є 16.02.2015 (частина 5 ст. 254 ЦК України), а прострочення настає з 17.02.2015.
За природний газ, отриманий у лютому 2015 на суму 31 113,15 грн., відповідач мав розрахуватися до 14.03.2015. Враховуючи, що 14.03.2015 припадає на вихідний, останнім днем виконання зобов'язання є 16.03.2015, а прострочення настає з 17.03.2015.
За природний газ, отриманий у березні 2015 на суму 15 885,84 грн., відповідач мав розрахуватися до 14.04.2015, а прострочення настає з 15.04.2015.
За природний газ, отриманий у листопаді 2015 на суму 50412,04 грн., відповідач мав розрахуватися до 14.12.2015, а прострочення настає з 15.12.2015.
За природний газ, отриманий у грудні 2015 на суму 79 214,21 грн., відповідач мав розрахуватися до 14.01.2016, а прострочення настає з 15.01.2016.
До матеріалів справи залучено довідку по операціях за договором №2553/15-ТЕ-17 за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, та копії банківських виписок, з яких вбачається, що оплата за поставлений природний газ станом на дату звернення позивача з позовом до суду (позов направлено поштою 26.04.2019, отриманий судом 02.05.2019) фактично була здійснена в сумі 191007,09 грн., відтак станом на дату звернення позивача з позовом до суду документально підтверджена сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 22 845,24 грн.
Позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу 56 685,24 грн., відтак у стягненні з відповідача 33840,00 грн. основного боргу позивачу слід відмовити.
Крім того, після звернення позивача до суду з позовом відповідач 06.05.2019 сплатив суму 2820,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
За таких обставин, відповідно до пункту 2 частини першої ст. 231 ГПК України, провадження у справі №911/1135/19 підлягає закриттю в частині стягнення 2820,00 грн. основного боргу, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий природний газ закон покладає на покупця.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів у повному обсязі не представив в тому числі і на виконання вимог ухвали суду від 07.05.2019, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, відповідно доводи позивача не спростував.
Враховуючи наведене, вимогу позивача про стягнення з відповідача 56 685,24 грн. основного боргу належить задовольнити частково в сумі 20 025,24 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 48 259,97 грн., а саме (з врахуванням хронології часткових оплат):
за зобов'язаннями січня 2015: 10755,06 грн. (17.02 - 16.08.15),
за зобов'язаннями лютого 2015: 9308,37 грн. (17.03 - 16.09.15),
за зобов'язаннями березня 2015: 4 566,42 грн. (15.04 - 14.10.15),
за зобов'язаннями листопада 2015: 7 737,49 грн. (15.12.15 - 14.06.16),
за зобов'язаннями грудня 2015: 15 892,63 грн. (15.01 - 14.07.2016).
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій: неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.
Здійснивши перевірку розрахунку пені за заявлений період, суд встановив, що розрахунок виконано вірно, у зв'язку з чим з відповідача на корить позивача належить до стягнення пеня в сумі 48 256,97 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 8 335,08 грн. 3% річних та 46835,17 грн. інфляційних втрат, а саме:
за зобов'язаннями січня 2015: 890,27 грн. 3% річних (17.02 - 08.12.15), 11 471,86 грн. інфляційних втрат (березень-листопад 2015);
за зобов'язаннями лютого 2015: 708,95 грн. 3% річних (17.03.15 - 20.01.16), 5 766,15 грн. інфляційних втрат (квітень-грудень 2015);
за зобов'язаннями березня 2015: 367,23 грн. 3% річних (15.04.15 - 25.01.16), 716,30 грн. інфляційних втрат (травень-грудень 2015);
за зобов'язаннями листопада 2015: 1249,95 грн. 3% річних (15.12.15 - 07.09.17), 5 187,77 грн. інфляційних втрат (січень 2016 - серпень 2017);
за зобов'язаннями грудня 2015: 5118,68 грн. 3% річних (15.01.16 - 12.04.18), 23693,09 грн. інфляційних втрат (лютий 2016 - березень 2018).
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК, а обмеження нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями згідно частини 6 ст. 232 ГК України до інфляційних та річних не застосовується.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 8 269,96 грн., а відтак вказану вимогу слід задовольнити частково.
Суд здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем період, встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат, належних до стягнення з відповідача на користь позивача, складає 46 996,09 грн., при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 46835,17 грн. інфляційних належить до задоволення повністю в заявленому розмірі
Щодо посилань відповідача на Закон України №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який передбачає списання нарахованих штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за природний газ, яка була погашена до набрання чинності цим законом (30.11.2016), суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (як в редакції від квітня 2014 року, яка була чинна на момент укладення договору №2553/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, так і у чинній редакції) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» (визначення термінів):
постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;
теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до частини 3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Відповідачем не подано жодних доказів того, що ОСББ «Білицька Перлина» є виконавцем послуг з теплопостачання, є теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, має у власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та здійснює постачання споживачам теплової енергії на підставі укладених договорів.
Разом із тим, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1), основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (частина 4 ст. 4).
Відповідно до розділу ІІ Статуту ОСББ «Білицька Перлина», метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 1). Завданням та предметом діяльності об'єднання є зокрема забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг.
На підставі викладеного суд робить висновок про те, що відповідач не є теплопостачальною та/або теплогенеруючою організацією та не є підприємством централізованого водопостачання і водовідведення, у зв'язку з чим Закон України №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не розповсюджується на відносини позивача та відповідача щодо заборгованості за природний газ за договором №2553/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014.
Посилання відповідача на розпорядження КМ України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 1 зазначеного розпорядження, дано вказівку публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. N 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Доказів укладення відповідачем договору на основі Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії суду не подано.
Посилання відповідача на дотримання ним графіку погашення заборгованості, затвердженого селищним головою смт. Коцюбинське, який у жовтні 2016 направлено позивачу, є безпідставними.
Відповідач не подав суду жодних доказів існування зазначеного графіку та доказів подання його позивачу.
Як на доказ існування такого графіку відповідач посилається на те, що надання відповідачу номінацій на опалювальний сезон 2016-2017 років було можливо лише або за рівнем розрахунків не нижче 90%, або за умови надання такого графіку (пункт 17 Положення про покладення спеціальних обовязків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою КМУ від 01.10.2015 №758).
Разом із тим, по-перше, надання відповідачу номінацій жодними доказами також не підтверджено.
По-друге, вказаний пункт 17 Положення (в редакції станом на початок опалювального сезону 2016/17 років) мав наступний зміст:
Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Обов'язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 листопада 2016 р. за таких умов:
укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства;
відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або
відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або
рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або
надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).
Як було вже зазначено судом, доказів укладення відповідачем договору на основі примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії (форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. N 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії") суду не подано.
По-третє, як зазначено у вищенаведеному пункті 17 Положення, наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу.
Ціна договору та порядок розрахунків є істотною умовою договору, а для тверджень відповідача про відсутність прострочення внесення змін до строків розрахунку та погодження графіку мало б відбутися із дотриманням загальних принципів внесення змін до господарського договору, тобто шляхом двостороннього підписання відповідної додаткової угоди у простій письмовій формі (пункт 10.3 Договору, ст.ст. 651, , 653, 654 ЦК України).
Доказів того, що сторони у визначеній договором та законом формі дійшли обопільної згоди про зміну строків погашення заборгованості, шляхом укладення додаткової угоди до Договору №2553/15-ТЕ-17, суду не подано.
Відповідно до ст.ст. 13, 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, сторони звертаючись до суду мають враховувати, що наповнення доказової бази закон покладає на сторони, а не на суд.
Відповідач жодних доказів своїх тверджень, викладених у відзиві, суду не подав, доводи позивача не спростував.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" частково, закриває провадження в частині стягнення 2820,00 грн. основного боргу, ухвалює рішення про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька Перлина» 20 025,24 грн. основного боргу, 48 259,97 грн. пені, 8 269,96 грн. 3% річних та 46835,17 грн. інфляційних втрат.
Судовий збір, пропорційний позовним вимогам, провадження за якими судом закрито, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача.
Відповідно до п.2. ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається судом у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача належить до стягнення 1893,16 грн. судового збору (пропорційно задоволеним вимогам, т вимогам, провадження за якими судом закрито).
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 191, п.2 частини 1 ст. 231, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд
1. Провадження у справі №911/1135/19 в частині стягнення 2820,00 грн. основного боргу закрити.
2. Позов приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька Перлина» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 2/2, код 37696553)
на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720)
20025,24 грн. (двадцять тисяч двадцять п'ять гривень двадцять чотири копійки) основного боргу;
48259,97 грн. (сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень дев'яносто сім копійок) пені,
8 269,96 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень дев'яносто шість копійок) 3% річних;
46835,17 грн. (сорок шість тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень сімнадцять копійок) інфляційних втрат;
1893,16 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривні шістнадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх