61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
08.07.2019 Справа № 905/304/19
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноє», с.Октябрське/ Керменчик Донецької області
до відповідача: Фермерського господарства «Подсолнух», с.Новодонецьке Донецької області
про стягнення заборгованості в сумі 5 725 998,00 грн., -
За участю представників сторін:
від позивача: Михальов В.М. за договором №19/2018 від 19.10.2018р.
від відповідача: Герасименко С.В. за довіреністю № 001 від 09.01.2019р.
Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України - 01.04.2019р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 13.05.2019 року.
У судовому засіданні 12.06.2019р. оголошено перерву до 26.06.2019 року.
У судовому засіданні 26.06.2019р. оголошено перерву до 08.07.2019 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Южноє», с. Октябрське/Керменчик Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства «Подсолнух», с. Новодонецьке Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 5 705 998,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договорами фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 5 705 998,00 грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 1046, 1049, ст.ст. 4, 20, 27 Господарського процесуального кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/304/19 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 11.02.2019р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/304/19.
04 березня 2019 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив б/н від 01.03.2019р. на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог з підстав не доведення позивачем настання строку повернення фінансової допомоги, з огляду на відсутність відомостей про встановлений за взаємною згодою сторін строк повернення фінансової допомоги, зазначений у договорах через відсутність оригіналів чи копій цих договорів. Отже, відсутній факт прострочення боржника. Крім того, відповідачем зазначено про невідповідність вимоги позивача №0536 від 01.11.2018р. вимогам ст. 222 ГК України.
11.03.2019 року на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання №0095 від 04.03.2019р. про збільшення позовних вимог, у зв'язку з допущенням арифметичної помилки щодо загальної суму боргу, в якому останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р. у розмірі 5 725 998,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог №0095 від 04.03.2019р. подана до закінчення підготовчого засідання, суд приймає заяву Позивача до розгляду.
01 квітня 2019 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 01.04.2019р, в якому останній зазначив, що ним не отримано від позивача вимоги про повернення фінансової допомоги за спірними договорами на суму 5 725 998,00 грн. у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
07.05.2019 року на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання №0128 від 07.05.2019р. про збільшення позовних вимог, у зв'язку з допущенням арифметичної помилки щодо загальної суму боргу, в якому останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р. у розмірі 5 740 998,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, за приписами ч.3 ст.163 ГПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Проте, в порушення зазначених норм, позивачем не надано належних доказів доплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог, з огляду на що, вказана заява судом не приймається до розгляду.
13.05.2019р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли: клопотання, у якому відповідач просив не приймати до розгляду нові письмові докази надані позивачем, у зв'язку з порушенням строків їх подання та клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 13.05.2019р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про неприйняття письмових доказів, наданих позивачем, оскільки надані копії доказів до позовної заяви викликали сумнів у відповідача щодо їх дійсності, внаслідок чого, на вимогу останнього, судом витребуванні у позивача оригінали цих доказів в порядку ст.91 ГПК України.
У підготовчому судовому засіданні 13.05.2019р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/304/19 до розгляду по суті на 12.06.2019 року.
12 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшла заява, в якій останній заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів укладання спірних договорів з обов'язком відповідача повернути отриманні на умовах позики грошових коштів, отже посилання позивача на ч.1 ст.1047 ЦК України є хибним. Крім того, відповідачем зазначено, що надані позивачем до суду платіжні доручення та банківські виписки по рахунку не є доказами виникнення між сторонами правовідносин позики у розумінні ст..ст.1046, 1049 ЦК України, оскільки останні не містять умов отримання відповідачем грошей в борг та зобов'язання останнього повернути суми позики.
Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2019р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Товариством з обмеженою відповідальністю «Южноє» здійснено перерахування грошових коштів на користь Фермерського господарства «Подсолнух» у розмірі 4 103 998,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №218 від 05.04.2016р. на суму 50 000,00 грн., №429 від 22.07.2016р. на суму 380 000,00 грн., №84 від 27.07.2016р. на суму 500 000,00 грн., №514 від 09.09.2016р. на суму 549 998,00 грн., №538 від 12.09.2016р. на суму 200 000,00 грн., №564 від 19.09.2016р. на суму 10 000,00 грн., №1009 від 28.07.2017р. на суму 4 000,00 грн., №23 від 28.07.2017р. на суму 8 000,00 грн. з призначенням платежу: «Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.», а також платіжними дорученнями №330 від 11.07.2016р. на суму 500 000,00 грн., №392 від 08.08.2016р. на суму 200 000,00 грн., №399 від 09.08.2016р. на суму 150 000,00 грн., №419 від 16.08.2016р. на суму 200 000,00 грн., №489 від 05.10.2016р. на суму 400 000,00 грн., №529 від 25.10.2016р. на суму 200 000,00 грн., №534 від 26.10.2016р. на суму 200 000,00 грн., №734 від 29.12.2016р. на суму 550 000,00 грн., №599 від 02.08.2017р. на суму 2 000,00 грн. з призначенням платежу: «Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.».
Разом з цим, 06 жовтня 2017 року, платіжним дорученням №834, позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн. з призначенням платежу: «Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-10/17 від 01.10.2017р.» (а.с.193).
Як вбачається з виписок по рахунку позивача № НОМЕР_1 , наявних в матеріалах справи, відповідачем здійснено перерахування на користь позивача грошових коштів на загальну суму 1 363 000,00 грн.
27 листопада 2018 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №0536 від 01.11.2018р. про повернення суми боргу за договорами фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р. у розмірі 5 705 998,00 грн. протягом семи днів з дати отримання вимоги (а.с.46-48).
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договорами фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 5 725 998,00 грн., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги.
Зважаючи на статус сторін та виходячи зі змісту договорів фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р., які за своєї правовою природою подібні до договору позики, вони підпадають під правове регулювання §1 Глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3. ст. 1049 ЦК України).
Як встановлено судом, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти як поворотна фінансова допомога на загальну суму 7 103 998,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
В свою чергу, відповідачем здійснено часткову оплату повернення грошових коштів на загальну суму 1 363 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача № НОМЕР_1 , належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.
Частиною 2 ст.642 Цивільного кодексу України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
При цьому, за приписами ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, фактично між Позивачем та Відповідачем склалися договірні відносини з позики, що є належною підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з повернення грошових коштів.
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як встановлено ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість, невиконання або неналежне виконання зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2018р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №0536 від 01.11.2018р. про повернення сум боргу за договорами фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р. у розмірі 5 725 998,00 грн.
Проте, матеріали справи не містять належних доказів отримання вказаної вимоги відповідачем.
Водночас, позивач звернувся з позовом до господарського суду з вимогою до відповідача - 05.02.2019р., що розцінюється судом як пред'явлення до відповідача вимоги про повернення позики.
У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, станом на момент розгляду справи, сума позики не повернута. Належних, у розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України, доказів іншого до справи не надано, що дає підстави для кваліфікації відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача до Фермерського господарства «Подсолнух» про стягнення заборгованості в сумі 5 725 998,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача щодо не укладання з позивачем договорів фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016р. та 1-10/17 від 01.10.2017р. спростовується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які посвідчують передання позикодавцем грошових коштів відповідачу, що в свою чергу, підтверджують факт укладання спірних договорів позики, посилання на які містяться в призначеннях платежів, а саме: «Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.» та «Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-10/17 від 01.10.2017р.».
Крім того, твердження відповідача про відсутність між сторонами правовідносин з надання грошових коштів на умовах позики за платіжними дорученнями №330 від 11.07.2016р., №392 від 08.08.2016р., №399 від 09.08.2016р., №419 від 16.08.2016р. №489 від 05.10.2016р., №529 від 25.10.2016р., №534 від 26.10.2016р., №734 від 29.12.2016р., №599 від 02.08.2017р., №834 від 06.10.2017р., оскільки зазначені платіжні доручення містять призначення платежу: «Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.» та «Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-10/17 від 01.10.2017р.» судом розцінюються критично, оскільки з наявних банківських виписок з рахунку позивача вбачається повернення відповідачем грошових коштів позивачу з призначенням платежів: «Повернення фін.допомоги згідно дог.№1-4/16 від 01.04.2016р. без ПДВ» та «Повернення фінансової допомоги за дог фінансової допомоги №1-10/17 від 01.10.2017р. без ПДВ» (а.с.101-104, 133,134).
При цьому, судом враховується, що повернення відповідачем грошових коштів позивачу з зазначення призначення платежів «Повернення фін.допомоги згідно дог.№1-4/16 від 01.04.2016р. без ПДВ» замість «Повернення фін.допомоги згідно дог.№1-04/16 від 01.04.2016р. без ПДВ» є технічною помилкою та опискою в частині зазначення номеру договору.
Також, відповідач не спростував факт укладення спірних договорів та не довів, що повернення грошових коштів на користь позивача здійснено на виконання умов іншого договору, укладеного між сторонами.
Судові витрати у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноє», с. Октябрське/Керменчик Донецької області до Фермерського господарства «Подсолнух», с.Новодонецьке Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 5 725 998,00 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства «Подсолнух» (85561, Донецька область, с. Новодонецьке, вул. Полєтаєва, буд.6; код ЄДРПОУ 38047019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноє» (85561, Донецька область, селище Октябрське/Керменчик, вул. Івана Багряного, буд. 1; код ЄДРПОУ 30998995) заборгованість в сумі 5 725 998,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 85 889,97 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.В. Чернова
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2019 року.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/