вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.07.2019р. Справа № 904/1627/19
За позовом: Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс», м. Київ
До: Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», м. Дніпро
Про: стягнення 66 962, 56 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
ДП ДК «Укрспецекспорт» - ДП «Укроборонсервіс» (позивач) звернувся з позовом до ДП «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (відповідач) про стягнення 66 962,56 грн. (в т.ч.: 61 347, 10 грн. - основний борг; 4 612, 06 грн. - інфляційні втрати та 1 003, 40 грн. - 3% річних) заборгованості за договором комісії №Д29-3.3./440 від 14.03.2006р. (укладеним між сторонами). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов вищезазначеного договору щодо своєчасного повернення комісіонеру комісійної плати.
Ухвалою суду від 13.05.19р. відкрито провадження у справі №904/1627/19 , вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
ДП «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивач звернувшись про стягнення заборгованості за вищезазначеним договором, пропустив 3-річний строк позовної давності , що є підставою для відмови у задоволенні позову. Вказує, що положенням п.4.1. договору комісії передбачено, що відповідач виплачує позивачу комісійну плату протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт на суму комісійної плати; моментом нарахування комісійної плати є дата складання акту виконаних робіт на суму комісійної плати; акт виконаних робіт було підписано 22.07.10р.; лист від 15.05.17р., в якому відповідач визнає суму заборгованості, був направлений позивачу після спливу строку позовної давності в три роки.
ДП ДК «Укрспецекспорт» - ДП «Укроборонсервіс» (позивач) заперечував проти застосування строків позовної давності, зазначаючи наступне: відповідач у своїй заяві навмисно виклав умови п. 4.1 договору не повністю, упустивши залежність сплати комісійної плати позивачу від виставлення останнім рахунку на таку оплату; так, повний текст п. 4.1 договору викладено наступним чином: «комісійна плата Комісіонера за виконання доручення складає 0,6% від вартості Обладнання, придбаного у продавців. Комітент виплачує Комісіонеру комісійну плату протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт на суму комісійної плати (далі - Акт) і виставлення Комісіонером рахунку на суму комісійної плати. Моментом нарахування комісійної плати є дата Акту виконаних робіт на суму комісійної плати, який підписується після повного (або часткового) виконання зобов'язань Сторін». Тобто, сплата комісійної плати відбувається за двох умов: підписання акту та виставлення рахунку; акт був підписаний 22.07.2010 року, а рахунок на сплату комісійної плати (150 321, 42 грн.) було виставлено позивачем 27.05.2014р. За взаємною домовленістю сторін у акті було змінено строк оплати комісійної плати, а саме, згідно акту комітент повинен перерахувати комісіонеру комісійну плату протягом 10 робочих днів з дати виставленого рахунку. Отже, відповідач повинен перерахувати комісійну плату позивачу до 09.06.2014 року.
Також позивач у своїх запереченнях зазначає, що відповідач у своїй заяві навмисно оминає позовні вимоги щодо компенсації позивачу витрат у сумі 12 009,18 грн., які теж є предметом спору та їх сплата також залежить від виставлення позивачем рахунку. Так, пунктом 4.3. договору передбачено, що комітент зобов'язується перерахувати на банківський рахунок комісіонера на підставі виставленого рахунку в повному об'ємі суму всіх витрат, понесених у зв'язку з виконанням доручення за договором, протягом 5 банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку. Рахунок щодо компенсації зазначених витрат був виставлений позивачем 27.05.2014р., отже, відповідач повинен був перерахувати суму понесених витрат позивачу до 09.06.2014 року.
З урахуванням вищезазначеного, позивач зазначає, що до виставлення рахунків на оплату у відповідача взагалі не настав строк виконання зобов'язань, а у позивача не виникло право звернення до суду. Таким чином, строк позовної давності щодо обох виплат почав свій відлік з 10.06.2014р. та закінчився б 10.06.2017р. Однак, 15.05.2017р. ( тобто в межах строку позовної давності ) відповідач направив позивачу лист вих. № 124-РКТ/362, в якому визнав суму заборгованості перед комісіонером у розмірі 162 330,60 грн. (150 321.42 грн. + 12 009,18 грн.) та вказав, що зазначену суму коштів планується перерахувати протягом 2017 року; тобто , своїми діями відповідач перервав перебіг позовної давності, а отже відповідно до ч.3. ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності почався спочатку. Позивач у цій справі звернувся з позовом 22.04.19р., що свідчить про безпідставність тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -
14.03.06р. між ДП «Укроборонсервіс» (комісіонер) та ДП «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» надалі - (комітент) укладено договір комісії № Д29-3.3/440, відповідно до якого комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать даному Договору, і виконати від свого імені в інтересах і за рахунок Комітента контракти з постачальниками комплектуючих до ракетоносіїв «Зеніт» (далі - Продавці) на придбання для Комітента комплектуючих (далі «Обладнання») за ціною та у кількості, що визначені в Додатку № 1 до договору комісії. (п.1.1. договору).
В п.3.1. договору сторони погодили, що орієнтовна вартість Обладнання на умовах даного договору комісії має не перевищувати 26 496 000 (двадцять шість мільйонів чотириста дев'яносто шість тисяч) доларів США та 42 000 000 (сорок два мільйони) російських рублів відповідно до Додатку № 1 (в відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС » в редакції 2000р.). Вартість обладнання не містить у собі комісійну плату комісіонера та витрати комісіонера, пов'язані з виконанням умов цього договору та контрактів з продавцями.
Відповідно до п.4.1. договору , комісійна плата комісіонера за виконання доручення за даним договором складає 0.5%. крім того ПДВ (20%), разом 0,6% від вартості Обладнання, придбаного у продавців. Комітент виплачує комісіонеру комісійну плату протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт на суму комісійної плати і виставлення комісіонером рахунку на суму комісійної плати. Моментом нарахування комісійної плати - є дата Акту виконаних робіт на суму комісійної плати, який підписується після повного (або часткового) виконання зобов'язань Сторін.
Згідно п.4.2. договору : на підставі виставлених Комісіонером рахунків для фінансування придбання Обладнання, відповідно до умов контрактів з Продавцями, Комітент зобов'язується за 10 банківських днів до дати платежу по контрактах з Продавцями, перерахувати на рахунок Комісіонера кошти в розмірах необхідних для проведення таких платежів по контрактах. У випадку не оплати протягом 5 банківських днів виставленого рахунку. Комітент доручає Комісіонеру залучити кредитні кошти на придбання Обладнання. У випадку залучення кредитних коштів Комітент забезпечить необхідну заставу та підпише договір застави.
Відповідно до п.4.3. договору: комісіонер щоквартально надає звіт Комісіонера про виконання зобов'язань за цим Договором до 15-го числа наступного за звітним кварталом. Звіт Комісіонера с підтвердженням взаємного виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором і підписується уповноваженими представниками Сторін. Комітент зобов'язується перерахувати на банківський рахунок Комісіонера, на підставі виставленого рахунку, в повному об'ємі суму всіх витрат, понесених Комісіонером у зв'язку з виконанням доручення (або його частини) за даною угодою, протягом 5 банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку. (а.с.5-8)
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2010р. між комітентом та комісіонером був підписаний акт на суму 150 321, 42 грн., який свідчить про виконання комісіонером своїх зобов'язань перед комітентом. (а.с.81)
Відповідно до п.4.1 договору та акту комісіонером був виставлений рахунок № 00405 від 27.05.2014 р. на суму 150 321, 42 грн. Згідно Акту комітент повинен перерахувати комісіонеру комісійну плату протягом 10 робочих днів з дати виставленого рахунку. Отже, комітент (відповідач) повинен був перерахувати кошти комісіонеру (позивачу) до 09.06.2014 року.
Окрім того, позивач відповідно до п. 4.3. договору виставив відповідачу рахунок № 00406 від 27.05.2014р. щодо компенсації фактично понесених витрат на виконання договору в розмірі 12 009, 18 грн. (понесення цих витрат підтверджується, наявними в матеріалах справи звітами комісіонера (а.с. 10-79).
Однак, у визначений договором строк відповідач вищезазначені рахунки не оплатив , що є порушенням виконання зобов'язання відповідно до умов договору та підписаного акту.
З матеріалів справи також вбачається, що 28.03.2017р. за вих. № 29/4.3.3-2648 позивач з метою «закриття договору» повторно надіслав комітенту рахунки № 00128 від 20.03.2017р. на суму 150 321.42 грн. та № 00129 від 20.03.2017р. на суму 12 009,18 грн. (а.с.83-84) та зазначив, що якщо оплату рахунків не буде проведено у встановлений договором строк, він вимушений буде прийняти міри для стягнення боргу у судовому порядку (а.с.85-86, 87-88).
15.05.2017р. відповідач надіслав позивачу лист №124-РКТ/362, в якому визнав суму заборгованості перед ним у розмірі 162 330,60 грн. (150 321.42 грн. + 12 009,18 грн. ) та зазначив, що зазначену суму коштів планується перерахувати протягом 2017 року. (а.с.89)
23.05.2017р.позивач направив відповідачу лист вих. № 29/1.5.2-4272, в якому просив вказати чіткий графік або дату погашення заборгованості. (а.с.90)
Листом від 13.07.2017р. вих. № 124-РКТ/308 відповідач повідомив позивача, що оплата боргу буде проведена до кінця 2017 року частинами (а.с.91).
Однак, в обіцяний строк кошти позивачу не перераховано. Листом від 04.01.2018р. вих. № 124/4 відповідач зобов'язався сплатити борг у першому півріччі 2018 року (а.с.92).
12.01.2018р. позивач направив відповідачу лист вих. № 29/4.1.3-271, в якому прийняв зобов'язання комітента (відповідача) щодо погашення заборгованості в першому півріччі 2018р. (а.с.93).
19.04.2018р. відповідачем було сплачено частину боргу у сумі 100 983.50 грн. ( що підтверджується платіжним дорученням №1232 від 19.04.18р., а.с.95 ). У зв'язку з чим сума боргу зменшилась до 61 347, 10 грн.
06.08.2018р. позивач направив відповідачу лист вих. № 29/1.5.2-6059, в якому просив погасити заборгованість до 31.08.2018р. (а.с.94). Цю вимогу відповідач залишив без реагування . Враховуючи вищезазначене, позивач був вимушений звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 61 347, 10 грн. - комісійної плати. Окрім того , позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 4 612, 06 грн. - інфляційних втрат та 1 003, 40 грн. - 3% річних (а.с.3). На час винесення рішення у справі відповідачем доказів сплати заборгованості ( з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних) перед позивачем не надав. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивач складає 66 962, 56 грн.
Відповідно до вимог ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії ( ст.1022 ЦК України ).
У відповідності із ст. 525 ЦК України : одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст.526 ЦК України ).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві не надано ; тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Одночасно, суд , розглянувши заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови (поміж-іншим), у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. (п.4.4. Постанови) У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, не оспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. (п.4.4.1. Постанови).
Судом встановлено, що з урахуванням змісту п. 4.1 договору комісії №Д29-3.3./440 від 14.03.2006р. сплата комісійної плати відбувається одночасно за існуванням двох умов: підписання акту та виставлення рахунку; акт був підписаний 22.07.2010 року, а рахунки на сплату комісійної плати були виставлені позивачем 27.05.2014 року. За взаємною домовленістю сторін у акті було змінено строк оплати комісійної плати, а саме, згідно акту комітент повинен був перерахувати комісіонеру комісійну плату протягом 10 робочих днів з дати виставлених рахунків № 00405 від 27.05.2014 на суму 150 321, 42 грн. та № 00406 від 27.05.2014р. на суму 12 009, 18 грн. Отже, відповідач повинен був перерахувати позивачу комісійну плату та компенсацію за фактично понесені витрати в строк по 09.06.2014 року.
Перебіг строку позовної давності по вищезазначеним рахункам розпочався 10.06.2014р. та закінчився 10.06.2017р. Позивач звернувся з цим позовом до суду в квітні 2019р. Вищезазначені обставини, були б підставою для застосування на цю суму заборгованості наслідків пропуску строку позовної давності . Проте, позивачем були надані докази переривання строку позовної давності за вищезазначеними правовідносинами, а саме : лист відповідача №124-РКТ/362 від 15.05.17р. ( наявність цього листа не заперечується відповідачем у своїй заяві про наслідки спливу позовної давності). У вищезазначеному листі (поміж-іншим) відповідач визнає суму заборгованості перед комісіонером у розмірі 162 330,60 грн. (150 321.42 грн. + 12 009,18 грн. ) та зазначає суму коштів планується перерахувати протягом 2017 року. Тобто, вищезазначений лист відповідача ( з урахуванням приписів Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів») є належним доказам переривання позовної давності за спірними правовідносинами. А тому , заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі .
2. Стягнути з відповідача - Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) на користь позивача - Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (02093, м. Київ , вул. Россошанська, 3а; код ЄДРПОУ 21552117): 61 347, 10 грн. - заборгованості за договором; 4 612, 06 грн. - інфляційних втрат; 1 003, 40 грн. - 3% річних та 1921, 00 - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 11.07.2019 р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя Васильєв О.Ю.