Справа № 645/3870/19
Провадження № 3/645/1220/19
09 липня 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Горпинич О.В.,
секретар судового засідання - Кривеженко М.М.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Полтавця Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
21 червня 2019 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, що того дня не передавав права керування транспортним засобом ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, а лише показував їй де знаходиться педалі газу та тормозу. Автомобіль був вимкнений, ОСОБА_2 ним не керувала.
Захисник притягуваного - адвокат Полтавець Ю.Д. просив закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 не передавав право керування автомобілем ОСОБА_2 , остання лише сиділа за кермом даного автомобіля та ОСОБА_1 показував їй розташування педалей газу та тормозу, при цьому двигун автомобіля був вимкнений. Також зазначав, що в протоколі в графі «Тимчасово вилучені документи» зазначено - не вилучались (постанова ДП 18625065 за ч. 2 ст. 126 КУпАП), а також в графі «До протоколу додаються» вказано - матеріали справи (відео ZH0134, 0342, 0086), що не відповідає дійсності, оскільки дані, які там зазначені містять помилки та виправлення, а тому вказаний протокол необхідно визнати зіпсованим.
Допитана в якості свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 09.06.2019 року вона сиділа за кермом автомобіля «Mazda 3», поряд з нею сидів ОСОБА_1 , а позаду ще два друга. Двигун автомобіля був вимкнений та ОСОБА_1 розповідав їй де знаходяться педалі газу та тормозу, та вона їх просто нажимала. Після чого під'їхала патрульна машина, стала позаду них та почали запитувати, потім склали протоколи. Автомобілем вона не керувала.
Вислухавши пояснення притягуваного, його захисника, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як встановлено в судовому засіданні, 09 червня 2019 року о 03 годині 42 хвилини по вулиці Туркестанській, 30 в м. Харкові ОСОБА_1 передав керування автомобілем «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого він є, водію ОСОБА_2 , яка в м. Харкові, по вул. Туркестанській, 30 керувала транспортним засобом «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHJ 0296в присутності двох свідків. Результат огляду 0,78 0/00 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9г) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно вимог ст. 14 Закону України « Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 2.9г) ПДР України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, доказуванню по цій справі підлягає факт передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» допуском до керування транспортним засобом особи, яка не має права ним керувати або перебуває у стані сп'яніння, визнають усні чи письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма, невідсторонення водія від керування тощо.
Таким чином, передача транспортного засобу можлива за усною чи письмовою згодою, а також мовчазною згодою шляхом передачі ключів і документів або керма.
Відповідно до постанови серія ДП18 № 625065 від 09.06.2019 року, того ж дня, о 03 годині 42 хвилини водій ОСОБА_1 в м. Харкові по вулиці Туркестанській, 30, передав керування автомобілем «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1 іншій особі - ОСОБА_2 , що не мала при собі посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а) та п. 2.2 Правил дорожнього руху України. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн..
Як пояснили в судовому засіданні притягуваний та його захисник дана постанова ними не оскаржувалась.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме: акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також цифровими показниками спеціального технічного засобу «DrаgerAlcotest 6820» № ARНJ-0296 тест № 719, за результатами якого у ОСОБА_2 виявлено 0,78 0/00 проміле, час проведення тесту 09.06.2019 року 04 год. 19 хв.
Відповідно до п. 7 ч. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 09.11.2015 року № 1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Квитанція тестування на алкоголь до протоколу засвідчує результат тесту ОСОБА_2 0,78 проміле. Вказана квитанція містить підпис ОСОБА_2 , працівника поліції. Вважаю вказану квитанцію допустимим доказом, жодних сумнівів щодо її змісту не виникає.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 200459 від 09 червня 2019 року, який суд приймає як належний та допустимий доказ, оскільки він відповідає п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та ч. 2 ст. 266 КУпАП; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в присутності яких ОСОБА_2 пройшла відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, які засвідчили результат тесту, дані свідки зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серія ОБ № 198648 від 09.06.2019 року, складеному відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення серія ОБ № 198648 від 09.06.2019 року, складеному відносно ОСОБА_2 , переглянутим відеозаписом з нагрудної камери (body - camera) працівників поліції, на якій зафіксовані події 09 червня 2019 року під час складення даного протоколу.
Дослідивши докази по справі про адміністративне правопорушення суд вважає наступне: при складанні зазначеного адміністративного матеріалу працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ'єктивність в оцінюванні дій правопорушника.
Також, слід зазначити, що при складанні протоколу ОСОБА_1 роз'яснювались його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис останнього.
Крім того, до адміністративного матеріалу було додані дані, що містяться на дисках з відеозаписом з подіями, що були зафіксовані на нагрудні бодікамери співробітників УПП.
Так, з переглянутих відеозаписів вбачається, що автомобіль патрульної поліції зупиняється позаду автомобіля «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого горять задні фари або стоп-сигнали (папка 0134, файл останні цифри 0276, час 03:42:21), потім, через деякий час з місця водія виходить дівчина, як це встановлено ОСОБА_2 , після чого фари хтось їх вимикає (папка 0134, файл останні цифри 0276, час 03:48:57).
Матеріали справи про адміністративне правопорушення та переглянуті відеозаписи не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції під час зупинки автомобіля, проведення огляду на стан сп'яніння чи складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
ОСОБА_1 протокол підписав, отримав його копію, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних про адресу проживання, не передачу транспортного засобу особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, тощо не заявляв.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ані ОСОБА_1 , ані його захисником суду не надано.
Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_2 в частині того, що двигун автомобіля був вимкнений, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи, а також переглянутими відеозаписами з нагрудних камер співробітників патрульної поліції.
Крім того, доводи захисника притягуваного, що протокол має виправлення та деяка інформація в ньому не збігається не впливають на суть адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , окрім того долучена до матеріалів справи постанова серія ДП18 № 625065 від 09.06.2019 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та вказані в протоколі серія та номер даної постанови збігаються.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ст. 251 КУпАП.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені ним, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій притягуваного та визнання його винуватості.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Необхідно зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Крім того, згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Проте, судом вирішувалося питання про вжиття до притягуваного більш м'якого покарання, а саме передача матеріалів на розгляду громадської організації або трудового колективу, або малозначність вчиненого правопорушення обмежившись усним зауваженням, однак враховуючи, що ОСОБА_1 було зупинено за передачу керування автомобілем особі, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, крім того, як зазначено в протоколі останній не надав відомостей про те, що він десь працює, що позбавляє суд можливості вирішити питання про передачу матеріалів на розгляду громадської організації або трудового колективу, останній нехтує вимогами закону, порушує Правила дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також враховуючи те, що хоча на даний час своїми діями останній не завдав значної шкоди відносинам в сфері регулювання дорожнього руху, проте, як вже зазначалось вище у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди, наявність вказаних обставин виключає, на думку суду, застосування більш м'якого покарання.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто передача керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, з метою виховання і запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 384 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 384 гривні 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Повний текст постанови складено 11.07.2019 року.
Суддя -