Провадження № 22-ц/803/4148/19 Справа № 199/5592/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 57
03 липня 2019 рокуДніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про зобов'язання надати достовірну інформацію та стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 16 січня 2019 року,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», про зобов'язання надати повну і достовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову посилались на те, що що 29.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про надання інформації помісячно за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року у такій послідовності: а) місяць та рік надання послуги; б) назва кожної наданої послуги; в) вартість кожної наданої послуги; г) сума грошей, яка була нарахована остаточно до сплати.
29 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі скаргою на порушення ним у січні - червні 2016 року та у липні - грудні 2015 року права позивача на отримання від ПАТ «Дніпрогаз» відповідного платіжного документа з інформацією про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість та загальну вартість місячного платежу. Позивач зазначає, що від ПАТ «Дніпрогаз» за підписом комерційного директора ОСОБА_3 на його звернення був направлений лист, в якому не було вказано, які саме послуги ПАТ «Дніпрогаз» надавав за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року. Крім того, на адресу позивачів від ПАТ «Дніпрогаз» надійшов іще один лист за підписом комерційного директора ОСОБА_3 , вих. №5858/7/7-3 від 08.07.2016 року, в якому було повідомлено про те, що питання щодо стану розрахунків за спожитий газ та рахунків на оплату не належить до компетенції ПАТ «Дніпрогаз». Зважаючи на вищевикладене, позивачі просили зобов'язати відповідача надати їм повну і достовірну інформацію, яку запитував ОСОБА_1 у своїй заяві від 29.06.2016 року за вих. №11020/П за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року у наступній послідовності: а) місяць та рік надання послуги; б) назва кожної наданої послуги; в) тариф кожної наданої послуги; г) об' єм кожної наданої послуги; д) вартість кожної наданої послуги; є) суму грошей, яка була нарахована остаточно до сплати та відшкодувати моральну шкоду (том 1 а.с.2-3).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2016 року у задоволенні позову було відмовлено, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 року було залишене без змін (том.1 а.с.37-38, 113-117).
Не погодившись із вказаними рішеннями суду 1-ї та апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з касаційною скаргою до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року касаційна скарга задоволена частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду 1-ї інстанції (том 1 а.с.178-181).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати (том 1 а.с.243-247).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, вважаючи рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року незаконним та необґрунтованим, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивачів (том 2 а.с.2-4).
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ “Дніпрогаз” вважаючи оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (том 2 а.с.22-26).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та ПАТ "Дніпрогаз" 28 квітня 2000 року укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання по АДРЕСА_1 (а.с.7-11).
29 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дніпрогаз» із запитом про надання інформації щодо надання послуг з газопостачання мешканцям квартири АДРЕСА_2 помісячно за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року у такій послідовності: а) місяць та рік надання послуги; б) назва кожної наданої послуги; в) вартість кожної наданої послуги; г) сума грошей, яка була нарахована остаточно до сплати. 29 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дніпргаз» зі скаргою на порушення у січні - червні 2016 року та у липні - грудні 2015 року відповідачем права позивача на отримання від ПАТ «Дніпрогаз» відповідного платіжного документа з інформацією про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість та загальну вартість місячного платежу.
На звернення ОСОБА_1 ПАТ «Дніпрогаз» було надано відповідь у вигляді листа за підписом комерційного директора ОСОБА_3 .
За скаргою ОСОБА_1 на адресу позивачів від ПАТ Дніпрогаз» надіслано один лист за підписом комерційного директора -Ільєнка ОСОБА_4 С. №5858/7/7-3 від 08 липня 2016 року, в якому було повідомлено про те, що питання щодо стану розрахунків за спожитий газ та рахунків на оплату не належить компетенції ПАТ «Дніпрогаз», та зазначено, що дане питання належить до компетенції ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (а.с. 12-13,15, 23, 16).
Відмовляючи у задоволенні позову суд 1-ї інстанції вважав, що надані відповідачем відповіді у своїх листах від 08.07.2016 року за № 5857/7/7-3 та від 08.07.2016 р. № 5858/7/7-3 повністю відповідають законодавству, зокрема принципам інформаційних відносин за Законом України “Про інформацію” та Законом України “Про захист прав споживачів” та не порушує право позивача на інформацію.
З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.
Так, відповідно до п.п. 1.3. Загальних положень Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, якою затверджена форма Типового договору розподілу природного газу, Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку З до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
П.п. 2.1. Типового Договору визначений його предмет, за яким Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Пунктом 5 Типової форми договору встановлений порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.
П.п. 5.2. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві- приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
П. 5.3. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
П. 5.4. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об' ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу», Договір постачання повинен містити такі істотні умови:1)обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;2)обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;3)обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;4)обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;5)обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;6)порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Згідно з ч.5 ст.13 вказаного Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний:1)укласти договір про постачання природного газу;2)забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;3)не допускати несанкціонованого відбору природного газу;4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дніпрогаз» у своїх листах від 08.07.2016 року за №5857/7/7-3 та від 08.07.2016 року за №5858/7/7-3, надав відповідь позивачам в яких роз'яснений порядок визначення обсягів спожитого газу за адресою споживача з посиланням на діючі на той момент норми, а також наведений вичерпний розрахунок вартості спожитого газу на місяць з урахуванням норм споживання, пільг (Учасник війни -50%), кількості зареєстрованих осіб та цін на природний газ для населення (в яку включено плату за послуги розподілу) . Крім того, позивачам було роз'яснено, що питання щодо стану розрахунків за спожитий газ та рахунків на оплату не належить компетенції ПАТ «Дніпрогаз», та зазначено, що дане питання належить до компетенції ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».
А апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом 1-ї інстанції порушені норми процесуального права, а саме ст.265 ЦПК України, однак такі доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.
Зокрема доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених обставин, а також до необхідності вдатися до їх переоцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.
Таким чином обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням вимог закону, тому у відповідності зі ст. 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 16 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: