Провадження № 33/4820/351/19
Справа № 669/355/19 Головуючий в 1-й інстанції Давидюк О. І.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бондар В. В.
11 липня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі: головуючої-судді Бондар В.В., з участю секретаря судового засідання Габая А.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 7 червня 2019 року,-
Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 7 червня 2019 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працює головним спеціалістом по експлуатації ІТ-систем та підтримки користувачів відділу виплати та забезпечення управління соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 10 200 грн., що становить шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 384 грн. 20 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 07 березня 2019 року о 22 год. 40 хв., в смт. Білогір'я по вул. Шевченка, Хмельницької області керував автомобілем «Рено Логан», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі, як видно з її змісту, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення. Вважає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та не відповідає вимогам закону. Суд першої інстанції розглянув справу у його відсутність, проігнорувавши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою з наданням підтверджуючих доказів, чим порушив процесуальні норми права, позбавив апелянта можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. Вказує, що вживає ліки, які виготовлені на спирту, а тому показники тесту були завищені. Всупереч вимогам ч.1 ст. 265-2 КУпАП автомобіль апелянта не був затриманий, що свідчить про відсутність відповідного запису у протоколі, що дає підстави вважати, що працівники поліції не вбачали у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 в підтримання доводів апеляційної скарги, який під час апеляційного розгляду просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, постанову суду щодо нього скасувати, а провадження в справі закрити, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній в засіданні суду першої інстанції 07 червня 2019 року, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відомості про вручення йому копії постанови в межах строку апеляційного оскарження в провадженні відсутні. Копія постанови була отримана апелянтом лише 14 червня 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах розпискою (а.с.47). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про поважність причин пропуску апелянтом строку оскарження постанови суду щодо ОСОБА_1 , в зв'язку з чим йому слід поновити строк оскарження постанови суду.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийнятими до уваги з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених в постанові обставин, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених судом першої інстанції доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Відповідно до положень п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, який 7 березня 2019 року був складений інспектором роти № 1 УПП РСПП Білогірського ВП старшим лейтенантом поліції Хитруном О.О. того ж дня, о 22 год. 47 хв. в смт. Білогір'я по вул. Шевченка, ОСОБА_1 керував автомобілем «Рено Логан», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому порядку з використанням технічного приладу «Драгер Алкотест» (результат тесту 2,23 %о) за участю двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
В складеному на місці зупинки акті огляду за участю ОСОБА_1 , свідків поліцейським чітко вказано, що огляд проводився в зв'язку з наявністю різкого запаху алкоголю з порожнини рота. Вказані обставини давали право поліцейському проводити такий огляд, з результатами якого погодився ОСОБА_1 , засвідчивши ці обставини своїм підписом як у акті огляду, так і у протоколі. Доводи апелянта про неповне з'ясування судом таких обставин, не приймаються до уваги, зважаючи на факт встановлення перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
За змістом п. п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, зокрема, в разі наявності запаху алкоголю з порожнини рота.
Не оспорював факту присутності двох свідків ОСОБА_1 і в апеляційному суді.
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено можливість розгляду справ (в яких участь особи, що притягується до відповідальності не є обов'язковою) у відсутність цієї особи в разі, якщо в суду є відомості про повідомлення особи про судовий розгляд справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги, що суд розглянув справу у відсутність апелянта, чим позбавив його можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, як підстави для скасування судового рішення, не можуть бути враховані апеляційним судом. Апелянт відповідно до вимог чинного законодавства отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, своїм підписом у протоколі підтвердив факт роз'яснення йому поліцейським прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення. Також, ОСОБА_1 не скористався правом на правову допомогу, з приводу чого відкладався розгляд справи за його клопотанням, проте в жодне судове засідання захисник (в разі укладення з ним договору), не направлявся. Не надано доказів укладення відповідного договору з захисником апелянтом і під час апеляційного розгляду. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи, також апелянт не заперечує і в апеляційній скарзі, що йому було відомо про слухання справи 7 червня 2019 року.
Апеляційний суд критично оцінює твердження апелянта, що суд позбавив його права взяти участь в судових засіданнях. Суд врахував, що наявні в матеріалах справи докази не свідчать, що стан здоров'я ОСОБА_1 перешкоджав його з'явленню до суду в дні, коли справа призначалась до розгляду. Під час апеляційного розгляду встановлено, що в цей час ОСОБА_1 відвідував поштове відділення для отримання кореспонденції. Докази, які б вказували, що заяви про відкладення справ безпосередньо до канцелярії суду подавались іншими особами, під час лікування апелянта, в провадженні відсутні. До того ж до жодної з заяв про відкладення справи апелянт не долучив доказів, підтверджуючих поважність причин його нез'явлення, а суд, неодноразово перевіряючи такі твердження ОСОБА_1 , змушений був витребовувати відповідну інформацію з медичного закладу. Вказані дії ОСОБА_1 суд вірно розцінив, як намір затягування розгляду справи, що в сукупності з незалученням захисника (з приводу чого теж відкладалось судове засідання) вказує, що його поведінка свідчила про небажання особи взяти участь в розгляді справи судом першої інстанції.
В випадку нез'явлення особи, що притягується до відповідальності, що була повідомлена про слухання справи, однак не прибула у судове засідання, а також не надала підтверджуючих доказів, в суду першої інстанції відповідно до ст.268 КУпАП були всі підстави для розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних в справі доказів. За таких обставин підстави для скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 відсутні.
Також, під час апеляційного розгляду повністю відновлені його права, в тому числі, брати участь в судових засіданнях, давати пояснення, тощо.
Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази, які є належними та допустимими, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, давали суду прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Вина ОСОБА_1 підтверджується даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 4) та результату огляду за допомогою спеціального приладу «Drager Аlcotest 6810», прилад №ARАМ-2301, принтер ARАМ № 5676 з результатом 2,23 ‰ (а.с. 3) та даними відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 44).
Згідно запису відеофіксування вчинення правопорушення видно, що ОСОБА_1 керував вищевказаним транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, які повідомили причину зупинки транспортного засобу (пошкодження світлового показчика та рух транспортного засобу без включення показчика повороту). Під час розмови поліцейський повідомив про наявність ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), апелянт не оспорював факту наявності в нього ознак вживання алкогольних напоїв, на які звертав увагу поліцейський. Також з відео видно, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв поліцейському, що він вживав алкогольні напої (шампанське та пиво). На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився та в присутності двох свідків за допомогою спеціального технічного приладу було встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, результат якого встановив 2,23 ‰. ОСОБА_1 не оспорював результату огляду, встановленого на місці зупинки, від проходження огляду в медичному закладі відмовився.
Доводи апеляційної скарги щодо недотримання поліцейськими вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» не можуть бути враховані, зважаючи, що поліцейськими, як видно з відео, повідомлено про порушення апелянтом відповідних Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду не встановлено порушень в діях поліцейських вимог «Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відсутність в справі даних щодо відсторонення водія від керування транспортного засобу свідчить, на переконання апеляційного суду, лише про відсутність в справі таких даних, та аж ніяк не вказує про відсутність в ОСОБА_1 ознак вживання алкогольних напоїв.
Доводи ОСОБА_1 , що він вживає ліки, які виготовлені на спирті, в зв'язку з чим показник тесту був завищений, на переконання апеляційного суду на увагу не заслуговують, позаяк вживання ліків не могло викликати появу в організмі алкоголю більше, ніж допустимий показник алкоголю (допустима норма 0,2‰), який перевищував норму майже в 11 разів.
В разі вживання спиртовмісних ліків водій повинен врахувати ці обставини та вид спиртовмісних речовин, які вживає особа, в разі встановлення ознак алкогольного сп'яніння, перебування в стані сп'яніння, не впливає на кваліфікацію дій особи за ч.1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи щодо ОСОБА_1 порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду з наведених апелянтом в апеляційній скарзі та в апеляційному суді мотивів, допущено не було.
Суд приходить до висновку, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Погоджуючись з обраним видом та розміром стягнення, апеляційний суд враховує всі обставини справи та вважає, що судом обґрунтовано призначене стягнення в виді штрафу в розмірі 10200грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Призначене місцевим судом стягнення є достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Підстави для скасування чи зміни постанови місцевого суду відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Білогірського районного суду Хмельницької області від 7 червня 2019 року.
Постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 7 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя