Справа № 354/1004/18
Провадження по справі № 2/354/324/19
10 липня 2019 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі Калинчук І.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Олесневич Г.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» ОСОБА_2 Ярослав Михайлович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася в грудні 2018 р. в суд з позовом до Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» Джигіта Ярослав Михайлович про скасування наказу №334 від 27.11.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади кухонного працівника Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України та наказ (розпорядження) №335 від 27.11.2018 року про розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Медичним реабілітаційним центром Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці»; поновлення її на посаді кухонного працівника Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці»; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що її було звільнено з посади кухонного працівника Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» 27.11.2018 р. наказом №334, 335 за одноразове грубе порушення на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, однак не враховано що вона не є тією особою, на яку поширюється норма даної статті. При порушенні трудової дисципліни передбачена відповідальність за ст.147 КЗпП України із зобов'язанням отримання від працівника пояснень за ст.149 КЗпП України, але відповідач також ці норми не дотримався. Незаконні дії відповідача завдали позивачу і моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 10 000 грн.
Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи, визначено 29.03.2019 р. головуючого суддю - Польську М.В.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві та наданих пояснень. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, який одночасно є третьою особою без самостійних вимог, в судовому засіданні 30.05.2019 р. позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в усних
поясненнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В подальшому в судове засідання 10.07.2019р. не з'явився, повідомлений належним чином (а.с.92), причини неявки суду не повідомив, а тому зважаючи на встановлені строки розгляду даної справи та отриманні всіх пояснень щодо обставин спору, суд вважав за можливе завершити розгляд справи за відсутності представника відповідача без поважних причин.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З червня 2012 року ОСОБА_1 працювала у Медичному реабілітаційному центрі Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» та пансіонаті при Медичному реабілітаційному центрі Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці», а з листопада 2015р. кухонним робітником, що підтверджується записами трудової книжки та наказів (а.с.10-16).
27.11.2018 р.на підставі доповідних записок працівників Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» стосовно конфлікту між кухарем та кухонним працівником та виявлення невиконання обов'язку кухонного працівника, начальником закладу був виданий наказ №334 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади згідно п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення (а.с.17-18). Також цього дня видано наказ №335 про припинення з нею трудового договору з 27.11.2018 року на підставі наказу №334 (а.с.19).
Дане звільнення, як судом встановлено, відбулося за наявності таких обставин.
Позивач вказувала, що наприкінці своєї зміни 22.11.2018 р. вона інвентар (3 каструлі, друшляк і посудина з під салату) залишила немитими та замоченими у воді, так як був відсутній миючий засіб для його чистки (побутова хімія та дротик) і як було у практиці якщо посуд присох з брудом, то такий замочується у воді і наступна зміна змогла б його помити. Дійсно був незначний конфлікт у позивача та кухаря ОСОБА_3 , а графін розбила позивач випадково бо спішила на автобус, при цьому вартість графіна у 48 грн. позивач відшкодувала.
Заперечуючи обставини, зазначені в позові, представник відповідача, який є одночасно третьою особою у справі, зазначив, що кожна зміна кухонних працівників після вечері має певні обов'язки, і при здачі зміни 22.11.2018 р. позивач такі в повній мірі не виконала, а саме залишила немитий посуд для наступної зміни 23.11.2018 р. Дізнався про порушення допущені позивачем зі слів наступної зміни та про конфлікт позивача з кухарем. Надав доручення розібратись та зреагувати.
Як слідує зі ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Позивача було звільнено з посади, про що зазначено вище. Однак, при звільненні керівник відповідача та третя особа не дотримались вимог чинного законодавства щодо підстав звільнення, враховуючи таке.
Так, за ст.41 п.1 КЗпП України передбачено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, а саме у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Як слідує з даної норми, вона поширюється саме на окрему категорію працівників зазначених даним пунктом, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, в яку посада кухонного працівника не входить.
Звільняючи позивача на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, керівник не звернув увагу на те, що така стаття не може бути застосовано щодо звільнення позивача, оскільки є інші підстави, визначені кодексом для реагування керівника на порушення трудової дисципліни, у разі наявності такого.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 23.11.2018 р. були подані доповідні записки керівнику закладу від: медичної сестри з дієтичного харчування, чергового лікаря, т.в.о. заст.нач. з медичної частини про те, що залишено невимитий посуд позивачем (три каструлі, друшляк і посуд від салату з вечері 22.11.2018р.) та побитий посуд (а.с.23-25).
Від кухаря ОСОБА_3 та кухонного працівника ОСОБА_1 отримано пояснення (а.с.27-28), з яких вбачається, що між ними ввечері 22.11 виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_1 випав випадково графін, іншого посуду не розбито. І, як пояснила позивач, такий розбився через те, що спішила на автобус.
За посадовою інструкцією позивача, вона повинна нести відповідальність за невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку (п.4.1 інструкції), які передбачають також основні обов'язки працівників та відповідальність за порушення трудової дисципліни за умовами розділу 3 та 7 (а.с.29-30, 38-42). Також відповідачем затверджено Санітарні норми і правила щодо обладнання, інвентаря, посуди і тари в їдальні (а.с.55-56).
Відповідачем був складений 23.11.2018 р. Акт пошкодження матеріальних цінностей, а саме графіна, розбитого ОСОБА_1 , вартістю 48.60грн.(а.с.21-22), з отриманих пояснень в судовому засіданні позивач завдану шкоду відшкодувала.
Отже, на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе
порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано
за ініціативою саме власника, лише з певною категорією осіб, в яку позивач не входить за посадою, та з врахуванням судом обставин чи є порушення трудових обов'язків грубим, при цьому суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» виключає будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у ст. ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Відповідач при звільненні позивача, на переконання суду, також не врахував ні ступінь тяжкості вчиненого проступку, ні незначне заподіяння шкоди, ні обставини за яких вчинявся проступок, ні те що попередньо жодних дисциплінарних стягнень до працівника ОСОБА_1 не застосовувалось.
Зважаючи на досліджені докази та висновки суду про що вказано вище, вимога позову про скасування наказів, поновлення на роботі є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
За вимогами ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо цього слід зазначити таке.
Як вбачається з довідки наданої позивачем (а.с.20), та не заперечується відповідачем, заробітна плата за вересень та жовтень 2018 р. (два місяці що передують місяцю звільнення) складала 3772.72 грн. та 6245.65грн. відповідно.
Відповідно до абз.3 п.2 р.ІІ постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. N 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
А за п.5,8 даної Постанови нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної
(годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 238.54 грн., з врахуванням двох попередніх місяців перед звільненням та середньою кількістю робочих днів - 21.
Отже, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період з 28.11.2018 р. по 10.07.2019 р. суму яка складає 36496.62 грн (238.54*153 робочі дні).
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Похідним від питання законності звільнення є питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому суд прийшов до висновку про задоволеняі цих вимог.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд вказує на наступне.
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з душевними стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї самої. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 2371 КЗпП України. Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснює, що відповідно до ст. 237 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди
покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, в зв'язку з тим, що роботодавець незаконно звільнив працівника, то відповідно є частково обґрунтованою вимога позивача про відшкодування моральної шкоди (переживання, втрата душевого спокою, втрата нормальних життєвих зв'язків та погіршення матеріального стану без місця праці та заробітної плати). На переконання суду вона підлягає до відшкодування в розмірі 1000 грн., оскільки на підтвердження завданої шкоди саме в розмірі 10000грн., позивач доказів не надала і не обґрунтувала такий розмір.
За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ст.235 КЗпП України, п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України).
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 41, 235,2371 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 258, 263, 265, 274-279, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ №334 від 27.11.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади кухонного працівника Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України та наказ (розпорядження) №335 від 27.11.2018 року про розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Медичним реабілітаційним центром Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці».
Поновити ОСОБА_1 на посаді кухонного працівника Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці».
Стягнути з Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» (78596, с.Татарів, вул.Шевченка, 1, Яремчанської міської ради, код ЄДРПОУ 08733802) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 36496 (тридцять шість тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 62 копійки) гривень 62 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу (без необхідних відрахувань від заробітної плати) за період з 28.11.2018 року по день ухвалення рішення суду.
Стягнути з Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» (78596, с.Татарів, вул.Шевченка, 1, Яремчанської міської ради, код ЄДРПОУ 08733802) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 1000 (одну тисячу) гривень завданої моральної шкоди.
Стягнути з Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Кремінці» (78596, с.Татарів, вул.Шевченка, 1, Яремчанської міської ради, код ЄДРПОУ 08733802) в користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) - 704, 80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) гривні несплаченого судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення в частині про поновлення на роботі незаконно звільненої ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).
Повний текст рішення виготовлено 11.07.2019р.
Головуючий суддя: М. В. Польська