Справа № 352/259/18
Провадження № 1-кп/352/43/19
11 липня 2019 року м. Івано-Франківськ
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_10 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017090250000392 від 01.09.2017 р. по обвинуваченню :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з виою освітою, працюючого інженером по обслуговуванню комп'ютерної техніки Верхньолипівської ЗОШ І-ІІІ ст., депутатом будь-якої ради не обирався, військовозобов'язаного, раніше не судимого, якому пам'ятку про права обов'язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-
Підсудний ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило неповнолітньому потерпілому ОСОБА_13 тяжке тілесне ушкодження.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
ОСОБА_7 , згідно наказу від 01.08.2017 № 187-к працював водієм господарської бригади відділу освіти Рогатинської райдержадміністрації. 31.08.2017 р. приблизно о 12 год. 45 хв., водій ОСОБА_7 , керуючи службовим автомобілем відділу освіти Рогатинської райдержадміністрації марки «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-09 по вул. Галицька, що у с. Угринів, Тисменицького району, Івано-Франківської області у напрямку м. Івано-Франківська, та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений попереджувальним знаком 1.32 "Пішохідний перехід", горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2. "зебра" та інформаційно-вказівними знаками 5.35.1, 5.35.2 "Пішохідний перехід". В цей час по нерегульованому пішохідному переході, в напрямку з права на ліво, відносно руху автомобіля "ВАЗ-21099", проїзну частину дороги переходив пішохід ОСОБА_13 , і відповідно до п. 4.16 а) Правил дорожнього руху України, мав перевагу в русі.
Водій ОСОБА_7 , маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_13 , проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, наближаючись до пішохідного переходу на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкість автомобіля аж до його зупинки, не надав дорогу пішоходу, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_13 .
При цьому ОСОБА_7 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
1.10. в частині визначення поняття "небезпека для руху" - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися;
п. 2.3. б)., згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;
п. 4.16., відповідно до якого пішохід має право:
а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку;
12.3. в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
18.1. водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
У результаті порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої пішохід ОСОБА_13 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків та раною в середній третині гомілки, що викликало необхідність проведення операцій - первинна хірургічна обробка рани, накладання АЗФ Костюка на ліву гомілку; закритого перелому малогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків; закритий дистальний епіфізіоліз (перелом в ростковій зоні між епіфізом і діафізом) в нижній третині правого стегна зі зміщенням, що викликало необхідність проведення операції - ЗМОС двома спицями ОСОБА_14 ; закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та синцем тім'яної ділянки справа.
Відповідно до висновку експерта № 833 від 26.01.2018 судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків та раною в середній третині гомілки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя. Закритий перелом малогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків; закритий дистальний епіфізіоліз (перелом в ростковій зоні між епіфізом і діафізом) в нижній третині правого стегна зі зміщенням відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечні для життя в момент спричинення; закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку та синцем тім'яної ділянки справа відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті злочину та закладений цивільний позов визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед законним представником неповнолітнього потерпілого, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок ДТП та постійних переживань значно погіршився стан його здоров'я. Заподіяні законному представнику неповнолітнього потерпілого та потерпілому злочином моральні збитки в сумі 92000 грн. відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Просить суд суворо його не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину та цивільний позов визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_13 тяжке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини судом не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_7 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування законном представнику потерпілого та потерпілому заподіяної злочином моральної шкоди.
Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку представника неповнолітнього потерпілого щодо несуворості міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_7 , як і те, що останній негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, працюючи займаються суспільно-корисною працею, по місцю праці характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, зі слів має незадовільний стан здоров'я.
Таким чином, враховуючи всі вищеперелічені обставини, дані про особу підсудного ОСОБА_7 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і впливають на пом'якшення покарання, суд вважає можливим застосувати до підсудного норми ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 286 ч. 2 КК України, а саме у виді виправних робіт, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні в частині відшкодування заподіяних злочином моральних збитків, внаслідок їх повного відшкодування обвинуваченим ОСОБА_7 в добровільному порядку, слід залишити без розгляду за клопотанням законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 .
Що стосується цивільного позову в частині відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків, то суд приходить до переконання, що його слід задоволити частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Нормами ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. (з подальшими змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Долученими до матеріалів позовної заяви письмовими доказами, судом встановлено, що внаслідок неправомірної поведінки підсудного позивачка понесла матеріальні витрати на придбання медикаментів для лікування неповнолітнього сина ОСОБА_13 в сумі 44520 грн. Крім того, судом встановлено, що на момент скоєння злочину підсудний обіймав посаду водія управління освіти, молоді та спорту Рогатинської РДА, якому на правах володіння, користування та розпорядження належало джерело підвищеної небезпеки автомобіль марки «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 . Уточненими в судовому засіданні представником потерпілого адвокатом ОСОБА_15 позовними вимогами, відповідальність по відшкодуванню матеріальних збитків заподіяних злочином просив покласти на управління освіти, молоді та спорту Рогатинської РДА. Право вибору відповідача по відшкодуванню матеріальних збитків при даних правовідносинах покладено на позивача. За таких обставин, цивільно-правову відповідальність по відшкодуванню матеріальних збитків заподіяних злочном слід частково покласти саме на управління освіти, молоді та спорту Рогатинської РДА в зменшеному розмірі позовних вимог.
Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання - у виді виправних робіт за місцем роботи обвинуваченого, строком на два роки, з відрахуванням 20 % із суми заробітку в доход держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави (код ЄДРПОУ - 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) - 494,35 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № 4.2-669/17 від 14.09.2017 р. та 494,35 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № 4.2-668/17 від 08.11.2017 р., а всього 988,70 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судових експертиз.
Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ-21099» реєстраційний № НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання відділу освіти, молоді та спору Рогатинської РДА повернути власникам чи особам, уповноваженим власниками на розпорядження даними транспортними засобами.
Цивільний позов ОСОБА_10 у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 в чвстині відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди залишити без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 в частині відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків задоволити частково. Стягнути з управління освіти, молоді та спорту Рогатинської РДА в користь ОСОБА_10 44520 грн. понесених матеріальних витрат на лікування неповнолітнього сина ОСОБА_13 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, законному представнику та представнику потерпілого негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1