Справа № 727/973/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Федіна А.В.
Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.
11 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Моніча Б.С. Капустинського М.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 травня 2019 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону УПП в Чернівецькій області Маліца Анастасії Юріївни про скасування постанови,
В січні 2019 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з вище вказаним позовом, який ухвалою вказаного суду від 29.01.2019 року передано для розгляду за підсудністю Першотравневому районному суду м.Чернівці.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 19.01.2019 року о 13 год. 36 хв. він, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ21114 д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав із стоянки біля будинку №23 по вул. Б.Хмельницького в м.Чернівці, де був припаркований його транспортний засіб, в напрямку будинку №17 вказаної вулиці. Проте, не проїхавши 20 метрів, був зупинений працівниками патрульної поліції, які повідомили, що він порушив вимоги п. 8.4 ПДР України, а саме не виконав вимогу дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», у зв'язку з чим до інспектор батальйону УПП в Чернівецькій області Маліца А.Ю. винесла постанову серії НК №402345 від 19.01.2019 року якою визнала його винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклала адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач також зазначив, що відповідачем в оскаржуваній постанові не вказано де саме розташований дорожній знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом» та встановлено чи перебував такий знак у полі зору водія при виїзді з місця зупинки біля будинку №23 по вул. Б.Хмельницького в м.Чернівці, а також не враховувала що такий знак відноситься до групи інформаційно-вказівних знаків, виконує суто інформаційну функцію і не встановлює жодних вимог для водія, а тому порушити вимоги такого знаку фактично не можливо. Крім того посилався на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не забезпечено йому в повній мірі реалізувати його права, посилаючись на спрощену процедуру розгляду даної категорії справ без складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості скористатись правовою допомогою, подавати письмові пояснення, вносити письмові зауваження у протокол, а при накладені адміністративного стягнення відповідач не врахувала його особу, матеріальний стан та інші обставини, передбачені ст. 33 КУпАП. На підставі вище викладеного, просив визнати дії інспектора батальйону УПП в Чернівецькій області Маліца Анастасії Юріївни щодо складання постанови серії НК №402345 від 19.01.2019 року якою його визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. незаконними; визнати постанову серії НК №402345 від 19.01.2019 року протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Відповідач на вказану позовну заяву подав до суду першої інстанції відзив, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з посиланням на те, що 19.01.2019 року о 13 год. 36 хв. під час патрулювання інспектором УПП в Чернівецькій області Маліца ОСОБА_2 .Ю. було виявлено, що позивач в м. Чернівці по вул. Б.Хмельницького, 20 порушив вимоги інформаційно-вказівного знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР України тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, дотримався вимог КУпАП щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та правомірно наклав на позивача адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 122 КУпАП.
У відповіді на відзив позивач вказував на те, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів, викладених ним у позовній заяві, доказів наявності дорожнього знаку 5.5 на зазначеній в оскаржуваній постанові ділянці дороги, а на відеозаписі вказані дата та час, які не відповідають даті та часу події, що вказані в оскаржуваній постанові.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач, будучи також допитаний як свідок, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, стверджував, що виїжджаючи з стоянки біля будинку №23 по вул. Б.Хмельницького в м. Чернівці він не бачив та не міг бачити дорожнього знаку 5.5, який поширює свою дію на вказану ділянку дороги, крім того ним отримано відповідь з Департаменту житлового комунального господарства Чернівецької міської ради про відсутність будь-яких забороняючи рух знаків. На даний час йому відомо, що вказана вулиця з одностороннім рухом, проте при виїзді з стоянки він дорожнього знаку не бачив. Також, зазначав, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, не складено протоколу, не надано можливості йому надати письмові пояснення. Просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28.05.2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до інспектора батальйону УПП в Чернівецькій області Маліца Анастасії Юріївни про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії НК №402345 від 19.01.2019 року - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова у праві про адміністративне правопорушення складена відповідачем без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не було встановлено та досліджено належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, зауважив, що на фото таблиці видно, що візуально, між будинками №12 та №14 знаходиться ймовірно дорожній знак, який при виїзді на дорогу не ідентифікується, тому що розташований він тильною стороною відносно водія, тому при виїзді з міжбудинкового проїзду водій не може бачити знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом».
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року відкрито апеляційне провадження та призначено до апеляційного розгляду.
Відповідач - інспектор батальйону УПП в Чернівецькій області Маліца Анастасія Юріївна правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу не скористалася, інших заяв чи клопотань суду теж не надала.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.01.2019 року інспектором батальйону УПП в Чернівецькій області Маліца А.Ю. винесено постанову серії НК №402345 відповідно до якої на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а/с 6).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 19.01.2019 року о 13 год. 36 хв. в м. Чернівці по вул. Б.Хмельницького, 20 водій ОСОБА_3 порушив вимоги дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР України.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на лист Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 25.01.2019 року №П-12/-03/01-інф відповідно до якого на ділянці дороги від будинків №17 до №23 по вул. Б.Хмельницького не встановлено дорожнього знаку 5.5, а також від будинків №23 до №20 і далі не встановлено будь-яких знаків забороняючи рух (а/с 7).
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_3 19.01.2019 року о 13 год. 36 хв. в м.Чернівці по вул. Б.Хмельницького, 20 водій ОСОБА_3 порушив вимоги дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», у зв'язку з чим судом направлено запит в Департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради щодо надання інформацію про наявність чи відсутність станом на 19 січня 2019 року дорожнього знаку 5.5 - «Дорога з одностороннім рухом», який поширює свою дію на ділянку дороги біля будинків №17, №20, №23 по вул. Богдана Хмельницького в м. Чернівці.
У відповідь на вказаний запит до суду першої інстанції надійшов лист від 20.05.2019 року №03/01-18/1904 відповідно до якого станом на 19.01.2019 року навпроти будинків №15-17 та в районі будинку №24 вул. Б.Хмельницького в м.Чернівці встановлено дорожній знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом». Окрім того, на всіх прилеглих вулицях при виїзді на вул. Б.Хмельницького встановлено відповідні дорожні знаки стосовно виїзду з одностороннім рухом. Таким чином, ОСОБА_3 19.01.2019 року о 13 год. 36 хв., рухаючись по вул. Б.Хмельницького в напрямку від будинку №23 до будинку №20 допустив порушення вимог дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач, вважаючи постанову незаконною, та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що з відеозапису обставин подій, які мали місце під час провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , а також за наслідками судового розгляду даного спору судом не встановлено будь-яких процесуальних порушень з боку відповідача - інспектора БУПП в Чернівецькій області Маліца А.Ю. при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення та винесені оскаржуваної постанови.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 254 Кодексу про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постаову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Згідно статті 41 Закону порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У відповідності до вимог п. 8.4 п. 33.5 ПДР України, інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила. Інформаційно-вказівний знак 5.5 вказує на дорогу або відокремлену проїзну частину, по якій рух транспортних засобів за всією шириною здійснюється лише в одному напрямку.
Стосовно доводів позивача щодо розміщення знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 р. № 111.
Згідно пункту 8.2-1. дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Крім того, дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). При цьому, дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Згідно пункту 8.4. дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
З наявного у матеріалах справи відеозапису слідує, що позивач наголосив на тому, що рушив з місця стоянки під уклін від будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 Хмельницького де був припаркований, в сторону будинку №17 по цій же вулиці, щоб запустити двигун, оскільки розряджений акамулятор. Крім того наголосив, що жодного інформуючого знаку про виїзд на дорогу з одностороннім рухом він не бачив, а тому в його діях відсутнє порушення Правил дорожнього руху.
Однак, враховуючи вище зазначене пояснення позивача та аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Судова колегія дослідивши в повному обсязі матеріали справи встановила, що суд першої інстанції з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі звертався із запитом до Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з проханням надати письмову інформацію про наявність чи відсутність дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом», який поширює свою дію на ділянку дороги біля будинків №17,№20, №23 по вул. Богдана Хмельницького в м. Чернівці.
У відповідь, Департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради надіслав до суду лист щодо організації одностороннього руху по вул. Б. Хмельницького на ділянці від 17-го до 23-го будинку та повідомив про те, що навпроти будинку №17 вказаної вулиці встановлено дорожній знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом». Окрім цього, на всіх прилеглих вулицях при виїзді на вул. Б. Хмельницького встановлено відповідні дорожні знаки стосовно виїзду на дорогу з одностороннім рухом.
Як встановлено з нагрудної відеокамери працівника поліції, позивача зупинено на проїзній частині дороги з одностороннім рухом у протилежному напрямку. Вищезазначене спростовує доводи апелянта про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач свідомо, в порушення вимог дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом» здійснив рух по дорозі з одностороннім рухом у протилежному напрямку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність оскаржуваної постанови.
Разом з тим суд апеляційної інстанції враховує те, що пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається порушник, чи встановлених останнім доводів.
Згідно п.п.8, 11 частині 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
При цьому, статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Матеріали справи містять наданий відповідачем, в якості доказу, вчинення позивачем адміністративного правопорушення відеозапис з нагрудної камери поліцейського, в результаті дослідження якого апеляційний суд приходить до висновку про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підтверджується і відеозаписом обставин подій, які мали місце під час провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 .
Зважаючи на викладене, висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 липня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Моніч Б.С. Капустинський М.М.