09 липня 2019 року м. Дніпросправа № 808/2489/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Лабура М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року в адміністративній справі №808/2489/17 (головуючий суддя першої інстанції - Прасов О.О., рішення виготовлено у повному обсязі 26.12.2017 року) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач 17.08.2017 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000241304 від 22.03.2016 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000241304, прийняте 22.03.2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким ОСОБА_2 збільшено грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 374964 грн. 40 коп., з яких: 299835 грн. 52 коп. - за податковим зобов'язанням; 75128 грн. 88 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року та справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року замінено відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Позивач надав апеляційному суду відзив на скаргу відповідача, в якому просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_2 .
Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Судом з'ясовано, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено:
1) Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №07П075-К від 27.04.2007 року (а.с.37-40 т.1);
2) Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №07П047-К від 22.03.2007 року (а.с.57-60 т.1).
Підпунктами 2.1 та 2.8 пункту 2 Договору про внесення змін №4 від 11.07.2013 року до Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №07П075-К від 27.04.2007 року встановлено, що погашення залишку заборгованості позичальника ( ОСОБА_2 за кредитом та процентами, що нараховані станом на 11.07.2013 року в сумі 620839,65 доларів США, здійснюватиметься відповідно до графіку, що викладений у Додатку 1 до цього Договору про внесення змін. У разі належного виконання позичальником умов щодо погашення заборгованості за договором в сумі 400000,00 доларів США в строк до 11.01.2014 року залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за Договором в сумі 220839,65 доларів США, а також неустойки, нараховані Кредитором за Договором, підлягають прощенню з урахуванням вимог Податкового кодексу України, про що позичальник повідомляється відповідним листом. При цьому усі зобов'язання за Договором вважаються виконаними. (а.с.11 т.1).
У Договорі про внесення змін №4 до Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №07П047-К від 22.03.2007 року зазначено, що заборгованість по кредиту, станом на дату укладення цього Договору про внесення змін становить 158205,17 доларів США (а.с.41 т.1).
При цьому, сума 1765171 грн. 32 коп. стосується лише Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №07П075-К від 27.04.2007 року.
Відповідно до інформації розміщеної на Інтернет сайті Національного банку України офіційний курс гривні щодо долару США станом на 15.01.2014 року (день анулювання ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості ОСОБА_2 за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №07П075-К від 27.04.2007 року ) становив: 1 дол.США=7,993 грн..
Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» було анульовано ОСОБА_2 заборгованість у сумі 1765171 грн. 32 коп., що дорівнює 220839,65 доларів США (1765171 грн. 32 коп. : 07 грн. 99,3 коп.).
Згідно із листом ПАТ «Укрсоцбанк» від 16.08.2017 року за вих.№02-29/84-1608 саме сума 220839,65 доларів США була прощена позивачу банком та складалась з сум нарахованих за кредитним договором процентів, пені та неустойки (а.с.82 т.1).
В період з 28.01.2016 року по 01.02.2016 року контролюючим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 рокуза ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо», за результатом якої 05.02.2016 року складено акт №9/08-26-77-02/2483913856 (а.с.61-62 т.1).
За висновками акту перевірки відповідно до інформації ЦБД ДРФО за 2014 рік по ОСОБА_2 сума виплаченого доходу за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо» податковим агентом ПАТ «Укрсоцбанк» - 1765171 грн. 32 коп., сума нарахованого доходу за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо» - 1765171 грн. 32 коп., сума нарахованого та перерахованого податку - 00 грн. 00 коп.
У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем:
- пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 299835 грн. 52 коп.;
- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1 ст.179 ПК України: декларацію про майновий стан і доходи, отримані у 2014 році не надано до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя по строку 01.05.2015 року та не задекларовано дохід, отриманий від ПАТ «Укрсоцбанк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області 22.03.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241304, яким позивачу збільшено г рошове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 374964 грн. 40 коп., у тому числі: 299835 грн. 52 коп. - за податковим зобов'язанням; 75128 грн. 88 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією (а.с.63 т.1).
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення невірно визначено об'єкт оподаткування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (у редакціях, чинних як на момент анулювання (прощення) заборгованості ПАТ «Укрсоцбанк», так і на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення).
Згідно із пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент анулювання (прощення) заборгованості) дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Разом з цим, відповідно до пп.14.1.47, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Відповідно до пп.165.1.49 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, прощена ОСОБА_2 пеня, неустойка та нараховані за кредитним договором проценти - не є доходом та додатковим благом позивача у розумінні наведених вище норм, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Пеня (неустойка та нараховані за кредитним договором проценти) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню згідно з пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №822/4487/14.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0000241304 від 22.03.2016 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року в адміністративній справі №808/2489/17 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року в адміністративній справі №808/2489/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 липня 2019 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак