Справа № 640/521/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
10 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Сорочка Є.О.
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного виконавця Дерев'янчука С.В. Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, державного виконавця Дерев'янчука С.В. Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.05.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.05.2019 р., а справу направити до продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідачами та третьою особою відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 10.07.2019 р. о 14:25 год.
Судове засіданні 10.07.2019 р. відбулося із затримкою, про що секретарем судового засідання було повідомлено позивача та складено довідку.
В судове засідання, яке розпочалося о 16:10 год. 10.07.2019 р., сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Зважаючи на неявку в судове засідання позивача та представників сторін, колегією суддів ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття судом першої інстанції рішення про залишення позовної заяви без розгляду стало зловживання позивачем своїми правами, що полягає у висловленні на адресу суду та суддів, Державної судової адміністрації України, державного виконавця Дерев'янчука С.В. Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві образливих тверджень.
Надаючи правову оцінку прийнятому рішенню, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Наведеною нормою не встановлено такої підстави для залишення позовної заяви без розгляду, як зловживання процесуальними правами.
Водночас за правилами ч. 3 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За частиною другою цієї статті, суд з урахуванням конкретних обставин справи, може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
Колегія суддів зауважує, що з метою уникнення дискредитації суду та суддів учасники процесу повинні утримуватися від дій, які виражають неповагу до суду чи судді.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (п. 9 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Суд зазначає, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись із позовом про неправомірність дій та рішень державного виконавця Дерев'янчука С.В. Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, пов'язаних із виконанням ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2018 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь Державного бюджету України, а також вказуючи про неправомірність самої ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2018 р. використовує в якості обґрунтувань своїх вимог образливі твердження на адресу суду та суддів, Державної судової адміністрації України, державного виконавця Дерев'янчука С.В. Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві (абзац третій, п'ятий, шостий першої сторінки, абзац третій другої сторінки, абзац перший, другий, третій третьої сторінки, абзац другий, третій, четвертий четвертої сторінки, третій, п'ятий, шостий п'ятої сторінки позовної заяви, а також в самих позовних вимогах).
Судом першої інстанції вірно зауважено, що використання образливих висловлювань ОСОБА_1 на адресу суду та суддів, інших учасників процесу є недопустимим при оформленні позовної заяви, які до того ж визначені позивачем в якості підстави позову.
Отже, застосування позивачем в тексті позовної заяви висловів, які дискредитують судові органи України та їх посадових осіб, учасників справи, суд першої інстанції вірно розцінив як зловживання процесуальними правами.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що згідно положень, які містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" від 19 червня 2001 року № 28249/95).
Отже, обґрунтування позову з використанням образливих та дискредитуючих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з Європейського суду з прав людини вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти Європейського суду з прав людини, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
В контексті вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав допущення позивачем процесуальних зловживань.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О.Костюк
Є.О.Сорочко