01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Келеберда В.І.
10 липня 2019 року Справа № 826/10491/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сентай ЛВГ»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві,
Києво-Святошинської об'єднаної державної
податкової інспекції Головного управління
Державної фіскальної служби у Київській області,
Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішень,
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентай ЛВГ» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач-1), Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - відповідач-2), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-3) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 27.07.2017 р. № 439/26-50-12-01-18 про анулювання реєстрації платника ПДВ;
- зобов'язання відповідача-2 направити відповідачу-3 документи відносно позивача з метою внесення відповідних змін до Реєстру платників ПДВ;
- зобов'язання відповідача-3 вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача платником ПДВ з дати реєстрації шляхом внесення в автоматизовану систему даних реєстру платників ПДВ ДФС України відомостей (запису) щодо скасування запису про анулювання реєстрації позивача;
- зобов'язання відповідача-3 повернути на електронний рахунок позивача у системі електронного адміністрування ПДВ суму в розмірі 7905118,17 грн., на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- встановити судовий контроль за рішенням суду шляхом зобов'язання відповідача-2 та відповідача-3 подати до суду у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.07.2017 р. № 439/26-50-12-01-18 про анулювання реєстрації ТОВ «Сентай ЛВГ» платником ПДВ;
- зобов'язано Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області направити ДФС України документи відносно ТОВ «Сентай ЛВГ» з метою внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість;
- зобов'язано ДФС України вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «Сентай ЛВГ» платником ПДВ з дати реєстрації шляхом внесення в автоматизовану систему даних реєстру платників ПДВ ДФС України відомостей (запису) щодо скасування запису про анулювання реєстрації позивача;
- зобов'язано ДФС України поновити на електронному рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ реєстраційний ліміт у розмірі 7905118,17 грн., на який позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.07.2016 р. по 30.06.2017 р. позивачем здійснювалися операції з постачання/придбання товарів, що мають значення для формування податкового кредиту, про що податковому органу подано відповідну декларацію, що 15.04.2017 р. між позивачем та плдатковим органом було укладено договір про визнання електронних документів, який внаслідок бездіяльності контролюючого органу не був зареєстрований у строк, визначений законодавством, але платник не може та не повинен нести відповідальність за помилки податкового органу. Також судом зазначено, що відповідачами не доведено наявності прямо передбачених законодавством підстав для анулювання позивачу статусу платника ПДВ.
Відповідачем - ДФС України подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій апелянт цитує оскаржуване позивачем рішення та наводить норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини та які, зокрема, застосовувалися судом при вирішенні даного спору.
З цих підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Сентай ЛВГ» з 01.07.2016 р. було зареєстровано як платник ПДВ та перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС в м. Києві (з 01.01.2018 р. перебуває на обліку в Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області).
У березні 2017 року позивачем було здійснено операцій із постачання/придбання товарів з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Станом на 09.04.2017 р. (дата останньої операції) показник суми податку, на яку позивач мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН становив 7905118,17 грн.
15.04.2017 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів, який у встановлений Інструкцією строк податковим органом не було зареєстровано.
26.04.2017 року позивачем подано до відповідача 1 подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2017 року.
27.07.2017 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.07.2017 р. № 439/26-50+-12-01-18 прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Сентай ЛВГ» на підставі пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що платник протягом періоду з 01.07.2016 р. по 30.06.2017 р. не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податного кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 0 гривень.
На підставі вказаного рішення податковим органом було закрито електронний рахунок позивача, анульовано його реєстраційний ліміт у розмірі 7905118,17 грн. та списано до Держбюджету суми податку в цьому ж розмірі.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 1130), Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 р. № 233 (далі - Інструкція № 233), Порядком електронного адміністрування ПДВ, затвердженим постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Положення № 569).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 6 розділу 2 Інструкції № 233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.
Відповідно до розділу 6 Додатка I Інструкції № 233 договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.
Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.
У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
За правилами п. 5.5 Інструкції № 233 після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.
Відповідно до п. 2.3, 2.4, 5.10 Положення № 1130 формування та ведення Реєстру платників ПДВ здійснює Державна фіскальна служба України.
Контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
З кола обов'язків щодо ведення Реєстру Державна фіскальна служба України здійснює: відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.
Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.
У пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 5.5, 5.6 розділу V Положення № 1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
При розгляді питання про анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.
Анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.
Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).
Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).
У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).
За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Пунктом 200.1.8 статті 200 ПК України передбачено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок його коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.
Аналогічна норма викладена в п. 7 Порядку № 569.
Згідно з п.п. 13, 21, 22 Порядку № 569 ДФС України автоматично обчислює суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні чи розрахунки коригування в Реєстрі.
Встановлено порядок самостійної оплати узгоджених сум податкових зобов'язань та обов'язок казначейства не пізніше останнього дня для самостійної оплати податкових зобов'язань переховувати суми податків на спеціальні рахунки платників з їх електронних рахунків та передбачено питання роботи з недостатністю таких коштів шляхом внесення коштів платників з їх поточних рахунків, а за відсутності такого внесення - облікування залишку непогашених узгоджених податкових зобов'язань.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано виключні правові підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, порядок прийняття контролюючим органом рішення про анулювання та відповідні правові наслідки.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження жодним з відповідачів не було надано доказів, які б підтверджували, що позивач відповідає принаймні одній з умов для анулювання реєстрації пллатника ПДВ, визначених у пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України, на підставі якого ДПІ у Голосіївському районі прийнято оскаржуване рішення від 27.07.2017 р. Зокрема, відповідачами взагалі не надано будь-яких документів, на підставі яких прийнято таке рішення, у тому числі передбачених пунктом 5.5 Положення № 1130.
Натомість, позивачем надано повний пакет документів, якими підтверджується, що зокрема у періоді з 01.07.2016 р. (дата реєстрації платником ПДВ) до 30.06.2017 р. ним здійснювалися операції щодо об'єктів оподаткування ПДВ, на підставі яких у платника виникає право на формування податкового кредиту та обов'язок зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, докази щодо укладання договору про прийняття електронниз документів танаявності в нього ліміту для реєстрації податкових накладних.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.
Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.
Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційних вимог та доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що ним не наведено будь-яких обґрунтувань правомірності оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ та необхідності відмови в задоволенні цих та решти похідних вимог позивача, а лише процитовано таке рішення та викладені норми ПК України і підзаконних нормативно-правових актів, що жодним чином не доводить неправильності їх застосування судом першої інстанції.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду в частині задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, апеляційна скарга Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року - без змін.
Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Cудове рішення виготовлено 10 липня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: