Справа № 361/6396/18 Головуючий у І інстанції - Радзівіл А.Г.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
11 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О.,
при секретарі: Прудиус І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Недбайло Антона Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Недбайло Антона Юрійовича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 235707 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 вересня 2018 року інспектором винесено постанову серії ВР № 235707 та накладено штраф у розмірі - 510 грн. 00 коп., посилаючись на те, що після зупинки транспортного засобу інспектор поліції, який на вимогу не представився, посвідчення не пред'явив, в постанові своє прізвище та ім'я зазначив нерозбірливим почерком без можливості подальшої його ідентифікації, підійшов та оглянув транспортний засіб позивача, перевірив посвідчення водія та повідомив, що транспортний засіб ним було зупинено внаслідок порушення, начебто, що вантаж який перевозиться є великогабаритним та без належного оформлення, на будь-які зауваження позивача інспектор не реагував. Позивач зазначає, що не погодившись із думкою інспектора, він зазначив, що визначати габарити вантажу і визначення їх відповідності нормам можуть лише уповноважені співробітники "Укртрансбезпеки", що мають відповідні знання/фах та сервісне обладнання. Натомість інспектором виміри проводилися за допомогою лінійки-рулетки з урахуванням конструкції транспортного засобу. Позивач вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки визначити габарити вантажу і визначення їх відповідності нормам можуть лише уповноважені співробітники "Укртрансбезпеки", що мають відповідні знання, фах та сертифіковане обладнання, а інспектором виміри проводилися за допомогою лінійки-рулетки. Також при винесені постанови грубо порушено права Позивача, передбачені ст. 268 КУпАП.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2019 року скасовано постанову від 18 вересня 2018 року серії ВР № 235707 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 132-1 КУпАП із стягненням штрафу в розмірі - 510 грн. 00 коп. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема Відповідач зазначає, що зважаючи на те, що водій ОСОБА_1 18.09.2018 року, близько 15 год. 25 хв. на 68 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія, керуючи транспортним засобом МАК ТGX 18.400. номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом ЕМВL, номерний знак НОМЕР_2 , перевозив негабаритний вантаж, ширина якого складала З м. 10 см., без відповідного погодження з органами Національної поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР України, інспектор роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенант поліції Недбайло Антон Юрійович не порушив процедуру щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих законом повноважень, мав право розглянути справу про адміністративне правопорушення та винести постанову ВР № 235707 від 18.09.2018 року.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
За приписами частини 5 статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, 18 вересня 2018 року інспектором роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Недбайло Антоном Юрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 235707 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП.
Так, в постанові зазначається, що 18 вересня 2018 року о 15 год. 25 хв. на 68 км. автодороги Полтава-Олександрія водій ОСОБА_1 керував транспортним составом та перевозив вантаж ширина якого перевищувала 2,6 м. (а саме 2,95 м.) та без відповідних дозвільних документів , чим порушив п.22.5 ПДР України.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, з порушенням положень КУпАП, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено порушення ОСОБА_1 , а саме вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ст. 132-1 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно з п. 4 р. І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст.132-1 КУпАП.
Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до п.16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Відповідно до п. 1.10. ПДР, габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.п. 7 п. 2, Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Постанова), місце здійснення габаритно-вагового контролю являється спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 3 Постанови, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За приписами п. 6 Постанови, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Згідно з п. 13 Постанови, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до п. 15 Постанови, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Крім того, відповідно до п. 18 зазначеної вище постанови за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Таким чином, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що про належність вантажу до великогабаритного інспектором було зроблено висновок шляхом візуального огляду, оскільки у спірній постанові відсутня будь яка інформація стосовно фактичних габаритів вантажу, який перевозився, що підтверджувало б наявність вини позивача та свідчило про факт скоєння ним адміністративного правопорушення у зв'язку з недотриманням позивачем вимог інкримінованого йому порушення п. 22.5 ПДР України, якими встановлені правила дорожнього перевезення вантажів щодо їх габаритів та навантаження на вісь транспортного засобу.
З постанови про накладення адміністративного стягнення не вбачається, якими саме доказами керувався відповідач обґрунтовуючи винуватість позивача у скоєнні правопорушення.
Крім того, зі змісту постанови не зрозуміло, на підставі чого було встановлено негабаритний вантаж та як здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
До матеріалів справи в якості доказу вчиненого правопорушення відповідачем надано суду фотознімок (а.с. 29).
Крім того, Позивач вказує про те, що вимірювання габариту вантажу проводилось інспектором роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Недбайлом А.Ю. із застосуванням вимірювальної рулетки.
Також, з фотознімку, неможливо встановити габарити перевезеного вантажу.
Тобто, проведення спірного габаритного контролю було здійснено без дотримання відповідної процедури.
В матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, які б фіксували власне габаритно-вагові параметри.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Департамента патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Г.В. Земляна
Л.О. Костюк