Справа № 640/20412/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.
09 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 17.08.2018 року, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885651/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 01 червня 2018 року №1000578, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885652/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 04 червня 2018 року №1001062, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885654/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 30 травня 2018 року №1713282, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885655/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 14 червня 2018 року №1007535, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885659/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 04 червня 2018 року №1001114, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885661/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 04 червня 2018 року №1001087, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885662/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 01 червня 2018 року №1000577, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885663/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 04 червня 2018 року №1001074, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №885664/38591109 від 17 серпня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 04 червня 2018 року №1001074, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державної реєстрі податкових накладних датою її подання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивачем 30 травня, 01 червня, 04 травня та 14 червня 2018 року реалізовано товар на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма", з яким укладено договір поставки №11 від 30 січня 2018 року.
Згідно видаткової накладної №8932/7878 від 26 лютого 2018 року та Товарно-транспортних накладних №KS000259214 від 30 травня 2018 року, №KS000259272, №KS000260500 від 01 червня 2018 року, №KS000260526, №KS000260533, № KS000260552, №KS000261618, №KS000261648 від 04 червня 2018 року, №KS000267717 від 14 червня 2018 року товар відвантажено покупцю.
На реалізований товар оформлено податкові накладні від 01 червня 2018 року №1000578, від 04 червня 2018 року №1001062, від 30 травня 2018 року №1713282, від 14 червня 2018 року №1007533, віл 04 червня 2018 року №1001114, від 04 червня 2018 року №1001087, від 01 червня 2018 року №1000577, від 04 червня 2018 року №1001059 та від 04 червня 2018 року №1001074 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки, встановленні законодавством.
Проте, відповідно до квитанцій №1 від 26 червня 2018 року, від 13 червня 2018 року та від 15 червня 2018 року про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої реєстрація податкових накладних зупинена.
Позивачем 18 липня 2018 року подано пояснення №9 разом з копіями документів в підтвердження реальності проведеної операції та порядку проведення розрахунків, але комісією Державної фіскальної служби 17 серпня 2018 року прийняті рішення №885651/38591109, №885652/38591109, №885654/38591109, №885655/38591109, №885659/38591109, №885661/38591109, №885662/38591109, №885663/38591109, №885664/38591109 про відмову в реєстрації податкових накладних.
В порядку адміністративного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С" подало до Державної фіскальної служби України адміністративні скарги на рішення комісії Державної фіскальної служби України від 17 серпня 2018 року прийняті рішення №885651/38591109, №885652/38591109, №885654/38591109, №885655/38591109, №885659/38591109, №885661/38591109, №885662/38591109, №885663/38591109, №885664/38591109 про реєстрацію або відмову в такій реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Однак скарги позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.
За наведених обставин позивач вважає рішення контролюючого органу протиправним та таким, що порушує його права платника податків, а тому звернувся до суду за їх захистом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ДФС зареєструвати податкові накладні від 01 червня 2018 року №1000578, від 04 червня 2018 року №1001062, від 30 травня 2018 року №1713282, від 14 червня 2018 року №1007533, віл 04 червня 2018 року №1001114, від 04 червня 2018 року №1001087, від 01 червня 2018 року №1000577, від 04 червня 2018 року №1001059 та від 04 червня 2018 року №1001074 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (надалі - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246, передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З аналізу даних норм законодавства убачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Водночас, у вищевказаних квитанціях фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Фактично, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не вказано у зазначених квитанціях конкретного переліку документів, які, на думку контролюючого органу, необхідно надати.
Натомість, п. п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вимагає від відповідача чіткого зазначення конкретного виду критерію.
Колегія суддів зауважує, що позивачем в порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, до якого на підтвердження реальності здійснення операцій було додано необхідні документи.
Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з абзацом 2 Постанови №190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданій податковій накладній. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегією суддів, як і судом першої інстанції, не встановлено.
Наведене в сукупності свідчить про необґрунтованість рішень щодо відмови у реєстрації податкових накладних.
Також колегія суддів повністю підтримує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладних подані позивачем податкові накладні від 01 червня 2018 року №1000578, від 04 червня 2018 року №1001062, від 30 травня 2018 року №1713282, від 14 червня 2018 року №1007533, віл 04 червня 2018 року №1001114, від 04 червня 2018 року №1001087, від 01 червня 2018 року №1000577, від 04 червня 2018 року №1001059 та від 04 червня 2018 року №1001074 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.