Справа № 580/870/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар
10 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Літвіної Н.М., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Агенція «ЛОРРІ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ «Транспортна Агенція «ЛОРРІ» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді про прийняте рішення за результатами розгляду клопотання ТОВ «Транспортна Агенція «ЛОРРІ» від 14.01.2019 року; зобов'язання відповідача прийняти рішення за результатами розгляду клопотання ТОВ «Транспортна Агенція «ЛОРРІ» від 14.01.2019 про скасування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яка полягає у не прийнятті рішення за результатами розгляду клопотання ТОВ «Транспортна Агенція «ЛОРРІ» від 14.01.2019 року. Зобов'язано відповідача прийняти рішення за результатами розгляду клопотання ТОВ «Транспортна Агенція «ЛОРРІ» від 14.01.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 10.05.2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ №681 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України» на підставі якого до ТОВ «Транспортна Агенція «ЛОРРІ» з 19.06.2017 року застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування здійснення зовнішньоекономічної діяльності за порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язаних з ним законів України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
14.01.2019 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням про скасування спеціальної санкції. До клопотання було долучено:
копію постанови Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 року по справі №461/3585/16-п; копію наказу ТОВ «ТА «Лорі» № 17 від 30.05.2016 року про розірвання договору оренди; копію договору оренди автомобіля № 6 від 05.01.2016 року.
Листом від 23.01.2019 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило ТОВ «ТА «Лорі» про те, що Мінекономрозвитку звернулось з листом віл 23.01.2019 року №4102-12/2828-05 до Служби безпеки України, в якому просило висловити позицію щодо можливості скасування спеціальної санкції, застосованої до позивача.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій
визначено Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 ( далі - Положення №52) .
Згідно статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в редакції чинній на час спірних правовідносин, санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Клопотання повинно містити такі документи:
лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;
оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
Згідно Розділу 2 Положення №522.1 індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що саме до повноважень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відноситься питання скасування спеціальних санкції застосованих до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Як було зазначено вище, 14.01.2019 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням про скасування спеціальної санкції
- індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України застосованої на підставі наказу № 681 від 10.05.2017 року.
Проте, в порушення вимог ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою чітко передбачено, що термін розгляду клопотання про скасування спеціальної санкції не повинен перевищувати тридцяти календарних днів, Мінекономрозвитку не було розглянуто клопотання позивача по суті та не прийнято відповідного рішення.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі на те, що ним було надано відповідь позивачу по суті та з урахуванням строків розгляду відповідних звернень, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у листі, направленому на адресу позивача, Мінекономрозвитку лише повідомило останнього про те, що ним було направлено до Служби безпеки України лист щодо можливості скасування спеціальної санкції, застосованої до позивача, що не є у розумінні ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» належним розглядом клопотання позивача по суті.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що зазначена у клопотанні інформація не є достатньої для прийняття рішення про скасування санкцій, оскільки такі посилання відсутні у листі, направленому на адресу позивача.
Враховуючи викладене, а також те, що саме до повноважень Мінекономрозвитку відноситься вирішення питання щодо скасування дій спеціальних санкцій, а суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень, покладених на нього законом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлений 10.07.2019 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Літвіна Н.М.
Мєзєнцев Є.І.