10 липня 2019 р.Справа № 820/4216/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
при секретарі судового засідання Машурі Г.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Парамонової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 (повний текст складено 24.01.2019, головуючий суддя І інстанції Зінченко А.В., м.Харків) по справі № 820/4216/17 за позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу,
Позивач, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії на проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенко Максима Миколайовича з 05.09.2017 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.09.2017 року №3075/7;
- скасувати наказ відповідача від 22.09.2017р. №2971/5 “Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенка Максима Миколайовича до Державного реєстру речових прав”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем згідно наказу Міністерства юстиції України від 05.09.2017 №3075/7 було проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенка Максима Миколайовича. Однак, позивач вважає дії щодо проведення вказаної перевірки незаконними, оскільки Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області є органом місцевого самоврядування та, як зазначає позивач, суб'єктом господарювання. При цьому звертає увагу, що Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” введено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції щодо тимчасової заборони проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року залишено без задоволення адміністративний позов Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області.
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.
22 вересня 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2971/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенка М.М. до Державного реєстру речових прав». Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, він прийнятий на підставі довідки від 11 вересня 2017 року.
Не погодившись із даним наказом, позивачем було оскаржено його в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року задоволено касаційну скаргу Державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенка Максима Миколайовича, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Залишаючи без задоволення адміністративний позов під час нового розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав законні повноваження для здійснення камеральної перевірки державного реєстратора ОСОБА_2 . Порушень з боку відповідача вимог чинних нормативних актів при здійсненні перевірки державного реєстратора та прийняття на його підставі управлінського рішення, яке оскаржує позивач в даній справі, судом не встановлено. При цьому суд першої інстанції відміти, що незважаючи на перебування державного реєстратора у трудових відносинах з підприємством, установою, організацію, в тому числі органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади, права вказаних органів в зв'язку з перевіркою державного реєстратора щодо його діяльності з здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень не зачіпаються.
Крім того суд першої інстанції вказав, що з урахуванням того, що в даній справі проводилася перевірка діяльності державного реєстратора саме з питань виконання ним функцій, покладених на нього згідно Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, вважати проведену перевірку перевіркою господарської діяльності суб'єкта господарювання не можна.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження, основні завдання і порядок діяльності Міністерства юстиції України врегульовано Положенням про Міністерство юстиції України від 02.07.2014 №228.
Згідно вказаного Положення, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав визначаються, зокрема, статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
Так, відповідно до абз.1 ч.1 ст.7-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
Таким чином, Міністерство юстиції України наділено повноваженнями стосовно контролю у сфері державної реєстрації шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав.
Згідно із ч.4 ст.37-1 Закону № 1952-IV порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (далі - Порядок № 990).
Пунктом 1 Порядку № 990 визначено, що моніторинг реєстраційних дій - це комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
Згідно із абз.2 ч.1 ст.7-1 Закону № 1952-IV за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 990 за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.
У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 990 камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту.
Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів.
Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.
Пунктом 7 Порядку № 990 передбачено, що копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.
У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.
За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10 Порядку № 990).
Копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику (в разі розгляду скарги), державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації протягом трьох робочих днів з дня його прийняття (пункт 11 Порядку № 990).
Відповідно до частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що однією з підстав призначення та проведення камеральної перевірки державного реєстратора є виявлення Міністерством юстиції України за результатом моніторингу реєстраційних дій порушень законодавства у сфері державної реєстрації, які фіксуються в акті, складеному за результатом такого моніторингу.
У свою чергу, камеральна перевірка призначається наказом Міністерства юстиції України, у якому вказується склад комісії, період проведення перевірки та який в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.
За наслідками проведення камеральної перевірки складається довідка, яка підписується всіма членами комісії та у якій, крім іншого, міститься опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів.
Дана довідка є підставою для прийняття відповідного рішення щодо державного реєстратора, у тому числі щодо тимчасового блокування його доступу до Державного реєстру прав.
Як свідчать матеріали справи, наказом Міністерства юстиції України № 2336/7 від 18 липня 2017 року затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у державному реєстрі речових прав, у тому числі державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Романенка М.М.
У серпні 2017 року Міністерством юстиції України на виконання вищезазначеного наказу № 2336/7 від 18 липня 2017 року проведено моніторинг реєстраційних дій у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенка М.М., за результатами якого 28 серпня 2017 року складено акт.
Висновками вищевказаного акта встановлено порушення ОСОБА_2 вимог статей 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) та пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2014 року № 1141 (далі - Порядок №1141).
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту від 28 серпня 2017 року призначено камеральну перевірку, про що видано наказ Міністерства юстиції України № 3075/7 від 05 вересня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенка М.М.», в якому визначено склад комісії для проведення перевірки, встановлено строк її проведення.
Вищевказаний наказ 06.09.2017 було опубліковано на офіційному сайті Міністерства юстиції України в рубриці “Новини”, а копію даного наказу було направлено позивачу.
11.09.2017 року відповідачем було складено Довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської ради Харківської області Романенка М.М. та запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської ради Харківської області Романенка М.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.
22 вересня 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2971/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенка М.М. до Державного реєстру речових прав». Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, він прийнятий на підставі довідки від 11 вересня 2017 року.
Щодо доводів апелянта про не витребування комісією при проведенні камеральної перевірки пояснень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.8 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.
Таким чином, Порядком №990 не передбачено обов'язку комісії під час проведення камеральної перевірки витребувати пояснення у державного реєстратора або відповідної уповноваженої особи.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушення відповідачем порядку здійснення перевірки державного реєстратора та прийняття за наслідками такої перевірки оскаржуваного рішення.
Щодо вчинених державним реєстратором порушень, встановлених проведеною відповідачем перевіркою, колегія суддів зазначає наступне.
Так, порушення, виявлені Комісією, умовно можна поділити на 6 категорій: відсутній пошук заяв у базі даних заяв Державного реєстру прав; не здійснено пошук черговості заяв; не здійснено пошуків у державному реєстрі прав за суб'єктом права; не подано документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; прийнято рішення про відсутність підтвердження виникнення права власності; прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку створену в результаті поділу на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, тоді як реєстрація права власності на другу частку вищевказаної земельної ділянки зареєстровано на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та державного акту на право приватної власності на землю.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Положеннями ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 8, 11 ст.18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.
Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.
Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.
Вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України.
Згідно із ч.1 ст.27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
На виконання вимог частин другої і десятої статті 18, частини першої статті 20, частин другої і третьої статті 32, частини третьої статті 34 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” Кабінетом Міністрів України постановою від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено:
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Кабінетом Міністрів України постановою від 26 жовтня 2014 року № 1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави вважати, що чинним законодавством передбачено як порядок здійснення державної реєстрації прав, так і підстави та документи, за наявності/відсутності яких здійснюється відповідна реєстраційна дія.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст.11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
З огляду на вказане, державний реєстратор при прийнятті рішень за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав зобов'язаний діяти у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства у передбачений спосіб та у порядку і межах, наданих повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що судовим розглядом встановлено наявність повноважень Міністерства юстиції України стосовно контролю у сфері державної реєстрації шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав та відсутність порушення Міністерством юстиції України порядку здійснення перевірки державного режстратора та прийняття за наслідками такої перевірки оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не надано до суду будь-яких доказів на спростування висновків перевірки, проведеної Міністерством юстиції України.
Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 820/4216/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 липня 2019 року.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова