10 липня 2019 р.Справа № 440/628/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
при секретарі судового засідання Машурі Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 (повний текст складено 27.03.2019, головуючий суддя І інстанції Удовіченко С.О., м.Полтава) по справі № 440/628/19 за позовом Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Державне підприємство "Агентство місцевих доріг Полтавської області" (далі - ДП "Агентство місцевих доріг Полтавської області") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м.Полтаві), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області №18116014600235 від 04 вересня 2018 року про відмову у включенні Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області" до Реєстру неприбуткових установ та організацій,
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області щодо не реєстрації Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області" в Реєстрі неприбуткових установ та організацій відповідно до Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 з 04 вересня 2018 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 задоволено позов Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області".
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає про правомірність оскаржуваного рішення.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.
Як свідчать матеріали справи, Державне підприємство "Агентство місцевих доріг Полтавської області" створене відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 02 березня 2018 року № 155 (а.с.13-14).
Згідно пунктів 1.1. та 1.7 Статуту Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області"підприємства, затвердженого 2018 розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 20 серпня 2018 року № 717, підприємство є юридичною особою публічного права, є неприбутковою організацією. (а.с.15-25)
27 серпня 2018 року позивачем подано до ДПІ у м. Полтаві реєстраційну заяву форми №1-РН та копії установчих документів для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України. (а.с.26, 74)
Рішенням від 04 вересня 2018 року №1816014600235 відповідач відмовив позивачу у включенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій (а.с.27, 75).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявність правових підстав для не включення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а відтак податковий орган вчиненив бездіяльність.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.п.14.1.121 п.14.1 ст.14 ПК України неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу.
Положеннями пунктів 3-7 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440, встановлено, що створення і ведення Реєстру здійснюється ДФС.
Присвоєння неприбутковій організації ознаки неприбутковості здійснює контролюючий орган за основним місцем обліку неприбуткової організації (далі - контролюючий орган).
Включення неприбуткової організації до Реєстру здійснюється контролюючим органом з присвоєнням їй ознаки неприбутковості згідно з пунктом 4 цього Порядку.
Контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру на підставі поданих такою організацією заяви за формою 1-РН згідно з додатком 1 та інших документів в разі, коли організація відповідає вимогам, встановленим ПК України.
Так, відповідно до підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України 133.4.1. Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
- утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
- установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;
- установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;
- внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.
Як свідчать матеріали справи, підставою прийняття спірного рішення про відмову у включенні позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій є невідповідність його організаційно-правової форми, а також закріплення за підприємством державного майна на праві господарського відання.
Згідно із Статутом Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області", затвердженим у встановленому законом порядку розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 20 серпня 2018 року № 717, позивач є юридичною особою публічного права (пункт 1.1) та неприбутковою організацією (пункт 1.7). Підприємство є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток та утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення Полтавської області (пункт 1.9). Основною метою діяльності підприємства є утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, здійснення функцій замовника та технічного нагляду (при потребі з економічним супроводом) з будівництва, реконструкції, ремонтів доріг (пункт 2.1). Предметом діяльності підприємства є, зокрема, організація акумулювання коштів фінансування дорожнього господарства; надання пропозицій головному розпоряднику коштів щодо включення до переліку об'єктів, що фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, проектів з будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення; упровадження заходів з організації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення відповідно до державних будівельних норм, стандартів та переліків об'єктів, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд; залучення на договірних засадах підприємств, установ, організацій всіх форм власності для виконання функцій з технічного нагляду або інших функцій, виконання яких є необхідним для реалізації статутних цілей та завдань підприємства; визначення, у межах повноважень, напрямів використання коштів, що надходять на розвиток мережі і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів; розробка і здійснення у взаємодії з іншими органами, установами та організаціями заходів з питань безпечної експлуатації автомобільних доріг; організація і проведення тендерів та розміщення замовлень на виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення відповідно до законодавчих та нормативно-правових актів з цих питань; внесення пропозицій щодо реалізації технічної політики з упровадження прогресивних проектних рішень, сучасних матеріалів та новітніх технологій; забезпечення приймання та контролю якості виконаних робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення згідно зі встановленими нормативами; облік на регіональному рівні автомобільних доріг загального користування місцевого значення, інженерних комунікацій і споруд; участь у підготовці пропозицій щодо визначення об'єктів концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг загального користування місцевого значення; упровадження заходів щодо організації охорони автомобільних доріг місцевого значення відповідно до вимог чинного законодавства; забезпечення функціонування автоматизованих систем управління, зв'язку, інформаційного забезпечення на автомобільних дорогах загального користування місцевого значення в області; організація необхідних заходів у разі стихійного лиха в регіоні; проведення мобілізаційної підготовки доріг; надання статистичної та іншої звітності відповідним уповноваженим органам; взаємодія з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань, пов'язаних з функціонуванням та розвитком автомобільних доріг у регіоні; виконання функцій балансоутримувача автомобільних доріг загального користування місцевого значення у випадках та порядку, передбачених законодавством; виконання функцій замовника розпорядників коштів нижчого рівня субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах; здійснення іншої діяльності, не забороненої законодавством (пункт 2.2). Підприємство утримується у межах фінансового плану за рахунок: коштів, передбачених у вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг, виходячи із законодавчо встановлених нормативів на утримання підприємства; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення згідно із розрахунками за Методикою, затвердженою Державним агентством автомобільних доріг України (пункт 1.10). Джерелами формування майна Підприємства є: майно, передане йому Засновником; інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством (пункт 3.3). Підприємство для виконання своїх функцій має право управляти державним майном (пункт 4.1.1). Доходи (прибутки) підприємства використовуються виключно для фінансування видатків на утримання та розвиток підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямків діяльності, визначених у Статуті. Отримані доходи (прибутки) або їх частини не можуть бути розподілені серед засновників (учасників, членів), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб (пункт 1.8). У разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) активи передаються одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховуються до доходу бюджету (пункт 6.3).
Отже, зміст пунктів статуту Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області" відповідає критеріям визначення неприбуткових підприємств, встановленим абзацами 3-4 підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, для отримання статусу неприбутковості.
Згідно підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.
Податковий кодекс України не містить застережень щодо організаційно-правової форми та видів діяльності, які може здійснювати неприбуткова організація як критерій отримання статусу неприбутковості, а тому позивач у організаційно-правовій формі "державне підприємство", при дотриманні вимог щодо змісту установчих документів, має право на отримання відповідного податкового статусу.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності відмови відповідача у включенні Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області" до Реєстру неприбуткових установ та організацій з підстав невідповідності організаційно-правової форми підприємства.
Крім того, суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що Державне підприємство "Агентство місцевих доріг Полтавської області" не є неприбутковим підприємством у розумінні підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, оскільки майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, а тому підприємство не відповідає вимогам некомерційної господарської діяльності у розумінні приписів Господарського кодексу України , з наступних підстав.
Відповідно до статті 52 Господарського кодексу України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
В той же час, за приписами підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що за визначенням Податкового кодексу України неприбуткова організація може отримувати прибутки, які використовуються виключно на певні цілі, визначені законом, при цьому Господарським судом України некомерційне господарювання визначено як таке, що не має на меті одержання прибутку.
Частина перша статті 62 Господарського кодексу України визначає підприємство як самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Частиною другої зазначеної норми передбачено, що підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
За змістом статті 73 Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
Статтею 74 Господарського кодексу України встановлено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання чи оперативного управління.
Згідно статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України передбачено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, Податковий кодекс є спеціальним законодавчим актом у сфері правовідносин, що виникають з питань оподаткування.
Статтею 5 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Включення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій є відносинами з питань оподаткування, а тому до них застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України.
Таким чином, при вирішенні питання щодо включення позивача до вказаного Реєстру, застосовується критерій визначення неприбуткового підприємства, встановлений пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, а не положення Господарського кодексу України.
При цьому, слід зауважити, що чинним законодавством України не врегульовано порядок утворення, реєстрації та діяльності неприбуткових державних підприємств.
Статутом позивача підтверджено дотримання критеріїв визначення неприбуткового підприємства, встановленого пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, а саме, орган управління відніс основну діяльність до неприбуткової, Статут містить заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб, Статутом визначено, що доходи (прибутки) підприємства використовуються виключно для фінансування видатків на утримання та розвиток підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямків діяльності, визначених у Статуті, а також передбачено передачу активів підприємства під час припинення в результаті реорганізації (злиття, поділу, приєднання або перетворення) або ліквідації одній чи кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або ж зарахування таких в дохід бюджету.
Отже, висновки податкового органу про відмову у включенні позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на лист Міністерства фінансів України від 12 липня 2016 року № 2049/4/99-99-12-03-06-13, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом, за своєю природою він має інформаційний, розяснювальний та рекомендаційний характер і не встановлює нових правових норм.
Аналізуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області №18116014600235 від 04 вересня 2018 року про відмову у включенні Державного підприємства "Агентство місцевих доріг Полтавської області" до Реєстру неприбуткових установ та організацій не грунтується на нормах чинного податкового законодавства, а тому є протиправним.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, не включаючи Державне підприємство "Агентство місцевих доріг Полтавської області" до Реєстру неприбуткових установ та організацій за відсутністю правових підстав для такого невключення, допустив протиправну бездіяльність, яка безпосередньо мала вплив на права та інтереси позивача, як неприбуткового підприємства.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, відповідач на вимогу суду не надав належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів обґрунтованості та правомірності спірного рішення і недопущення бездіяльності.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 по справі № 440/628/19 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 по справі № 440/628/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 липня 2019 року.
.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова