про залишення позовної заяви без руху
11 липня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/1396/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маренеро+" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Маренеро+" від 13.06.2019 року № 795.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160 КАС України, виходячи з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається, зокрема, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (не зазначено щодо відповідача). Однак, позовна заява не містить наведених відомостей, у зв'язку з чим, позивачу необхідно подати виправлену позовну заяву з врахуванням приписів ч. 5 ст. 160 КАС України.
Окрім того, з позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує наказ відповідача, яким призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Відповідно до положень статей 2, 5 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Із аналізу наведених норм КАС слідує, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Суд зауважує на тому, що згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
З наведеного вбачається, що сам по собі факт призначення контролюючим органом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не створює для платника податків ніяких юридичних наслідків та не може порушити його прав та законних інтересів.
У свою чергу акт проведення перевірки та акт перевірки також не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника. Крім того, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника.
З огляду на викладене, ані наказ на проведення перевірки, ані акт перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків, не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника.
Суд вказує на те, що в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Натомість позовна заява не містить належного обґрунтування порушення спірним наказом прав та законних інтересів позивача.
Таким чином, позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, тому керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху та надати позивачу п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1396/19 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Гомельчук С.В.