10 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 766/7446/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
11.04.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу пенсії за лютий 2019 року; стягнути з відповідача зазначену у позові моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та компенсацію втрати доходів у зв'язку із невиплатою пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Так, позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ в Херсонській області з 14.02.1997 року, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Вказує на те, що у лютому 2019 року органом ПФУ безпідставно не виплачено позивачу пенсію, що є порушенням вимог, встановлених ст. ст. 47, 49 Закону № 1058-IV та його права на пенсію. Позивач стверджує, що наведеними діями відповідач заподіяв ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із невиплатою пенсії.
Ухвалою від 15.04.2019 року справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.
27.05.2019 року справа надійшла до суду. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Гомельчука С.В.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків. Позивач усунув недоліки заяви.
Ухвалою від 10.06.2019 року відповідно до приписів ст. 263 КАС України по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
01.07.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із вимогами, викладеними у позові, з наступних підстав. Відповідач наголосив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ПФУ з 1997 року та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зауважує на тому, що від органів Державної міграційної служби до ГУ ПФУ в Херсонській області надійшла інформація про зміну позивачем паспорту. За наведених обставин, позивач згідно приписів ст. 16 Закону № 1058 має повідомляти орган ПФУ про такі зміни протягом 10 днів з моменту їх виникнення. Так, як позивач не повідомив відповідача про наведені обставини протягом встановленого законодавцем строку, пенсіонеру 18.12.2018 року направлено лист № 7046, яким останнього запрошено до ГУ ПФУ в Херсонській області для надання до територіального органу ПФУ зміненого паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Позивач на запрошення органу ПФУ не з'явився, у зв'язку із чим, 18.01.2019 року уповноваженими працівниками відповідача здійснено вихід за місцем проживання позивача - АДРЕСА_1 , проте вказаний будинок не було знайдено, про що складено Акт від 18.01.2019 року. Листом ГУ ПФУ в Херсонській від 18.01.2019 року № 747 позивача повідомлено про необхідність до 25.01.2019 року надати до територіального органу ПФУ документ, який посвідчує особу. Відповідач зазначає, що після надання ОСОБА_1 паспорта у вигляді ID - картки від 23.02.2017 року та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, картки фізичної особи - платника податків, 15.02.2019 року позивачу нараховано пенсію за лютий 2019 року, у зв'язку із чим, не порушено вимоги ст. 47 Закону №1058. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, та є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 263 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в органах ПФУ з 14.02.1997 року та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Від органів Державної міграційної служби до ГУ ПФУ в Херсонській області надійшла інформація про зміну позивачем паспорту, у зв'язку із чим, листом відповідача від 18.12.2018 року № 7046 ОСОБА_1 запрошено до органу ПФУ, вказано на необхідність мати при собі оригінали та копії паспорту, ідентифікаційного коду та трудової книжки.
18.01.2019 року уповноваженим працівником ГУ ПФУ в Херсонській області здійснено вихід на адресу позивача, що зазначена у матеріалах пенсійної справи - АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , за результатами якого складено Акт. Згідно висновків акта, місцезнаходження будинку АДРЕСА_1 не виявлено.
Того ж дня листом від 18.01.2019 за № 747 року ОСОБА_1 відповідачем повідомлено про необхідність звернення до територіального органу ПФУ з документом, який посвідчує особу пенсіонера. Виклик мотивовано тим, що інформація про зміну позивачем паспорту, яка отримана відповідачем від органів ДМС, згідно приписів ст. 16 Закону № 1058 має повідомлятися органу ПФУ протягом 10 днів з моменту виникнення відповідних обставин, проте позивач не повідомив відповідача про наведені обставини протягом встановленого законодавцем строку. Зауважено, що у разі якщо позивачем не буде надано документу, який посвідчує особу до 25.01.2019 року, виплату пенсії буде припинено з 01.02.2019 року. Поновлення відбуватиметься за умови надання запитуваного документу.
Так як позивачем не виконано вимоги ГУ ПФУ в Херсонській області, вкладеної в листі від 18.01.2019 року, останнім винесено розпорядження від 23.01.2019 року, яким призупинено виплату позивачу пенсійного забезпечення згідно Акта від 18.01.2019 року.
Позивач вважає наведені дії органу ПФУ протиправними, такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, що і стало підставою для його звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ст. 4 Закон № 1058).
Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
- на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
- у разі смерті пенсіонера;
- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
- в інших випадках, передбачених законом.
Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Жодних з перелічених у вказаній вище статті обставин та інших обставин наявність яких давала б право позбавити позивача його конституційного права на пенсійне забезпечення, судом під час розгляду справи не встановлено.
Відповідач зупиняючи виплату позивачу пенсійного забезпечення посилався на приписи п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону № 1058, згідно яких застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Суд вважає наведені посилання помилковими, так як неподання до органу ПФУ відомостей, передбачених положеннями пункту 3 ч. 2 ст. 16 Закону № 1058, не може бути підставою для зупинення пенсійних виплат. Такі підстави передбачені виключно ст. 49 Закону № 1058.
За тим, не виплачуючи позивачу пенсію, відповідач порушив вимоги ч. 1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з 01.02.2019 року виплату позивачу пенсії припинено за відсутності законодавчо встановлених підстав, чим порушено його право на отримання пенсійного забезпечення.
Крім того, суд вказує на те, що інформація, яка надійшла до відповідача від органів ДМС та є підставою для винесення розпорядження про зупинення позивачу виплати пенсії від 23.01.2019 року, станом на момент прийняття рішення по даній справі у матеріалах справи відсутня, що у свою чергу підтверджує висновок суду про безпідставність зупинення виплати позивачу пенсійного забезпечення.
В той же час, суд звертає увагу на положення ст. 47 Закону № 1058, якими передбачено, що пенсія виплачується щомісяця органами ПФУ у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, тобто у даному випадку позивачу мало бути нараховане та виплачене пенсійне забезпечення за лютий місяць 2019 року до 25.02.2019 року.
На виконання наведеної норми ОСОБА_1 територіальним органом ПФУ поновлено пенсійне забезпечення з 01.02.2019 року, та 15.02.2019 року нараховано і виплачено пенсію за лютий 2019 року в сумі 7944,29 грн., що підтверджується рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №965230144071, витягом зі списку № 1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.02.2019 року.
Відтак, відповідачем виплачено пенсію ОСОБА_1 за лютий 2019 року в строк, передбачений ст. 47 Закону № 1058, у зв'язку із чим, його право на належне пенсійне забезпечення хоча й було порушене незаконним зупиненням пенсійних виплат, проте вчасно поновлене відповідачем.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу пенсії за лютий 2019 року, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача компенсації є похідною від вищенаведеної вимоги, суд вважає цю вимогу такою, що має бути залишена без задоволення.
Разом з тим, з приводу зобов'язання відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5 передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
На підтвердження розміру моральної шкоди, позивачем не надано жодних документальних підтверджень, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що має бути залишений без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати у даному випадку не відшкодовуються.
Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 112010200