Іменем України
09 липня 2019 року м. Кропивницький
справа № 383/1128/18
провадження № 22-ц/4809/727/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Єгорової С.М., Чельник О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області у складі судді Замши О.В. від 10 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
встановив:
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 22 серпня 2011 року ОСОБА_1 отримала від нього кошти в розмірі 50 000 грн., що підтверджується власноручно складеною нею розпискою.
Вказав, що дані кошти були надані ним в рахунок майбутньої орендної плати згідно умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 13.11.2012 року. За домовленістю з ОСОБА_1 він не сплачував їй щорічну оренду плату, оскільки вона її отримала всю достроково в розмірі 50 000 грн. Проте, у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до нього про розірвання вказаного договору оренди землі через систематичне невиконання договору, а саме - не сплату орендної плати. У зв'язку з чим він був вимушений повторно сплатити їй кошти за оренду землі за період з 2012-2016 роки в сумі 23 889,12 грн., що підтверджується копіями поштового переказу. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року договір оренди землі від 13 листопада 2012 року було розірвано.
Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що ОСОБА_1 безпідставно отримала кошти в розмірі 50 000 грн. Оскільки у добровільному порядку повертати їх відмовляється, просив стягнути з неї на його користь вказану суму коштів.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2019 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема вказує, що вона дійсно отримала кошти в розмірі 50 000 грн., але не в рахунок майбутньої орендної плати за договором, а за використання позивачем її земельної ділянки за період 2005-2011 роки.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.08.2011 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50000 грн., що підтверджується власноручно складеною нею розпискою. У вказаній розписці, відповідач вказала, що у подальшому ніяких претензій до землі мати не буде./а.с.42/.
Дана розписка була предметом дослідження як доказу сплати орендної плати у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі. Згідно висновку суду викладеному у рішенні Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.06.2017 року, яким було розірвано договір оренди землі від 13.11.2012 року, укладений між сторонами щодо земельної ділянки, площею 8,05 га, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, вказана розписка не є належним та допустимим доказом на підтвердження сплати орендної плати, оскільки вона не містить даних щодо призначення цих коштів, а саме плати за оренду землі /а.с.11-12/.
22.08.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 50000 грн., однак кошти відповідачем повернуті не були /а.с.13, 14/.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані іншими спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України ).
На підтвердження своїх доводів про те, вказані кошти вона отримала за використання позивачем її земельної ділянки за період 2005-2011 роки, ОСОБА_1 будь-яких доказів суду не надала.
Враховуючи, що ОСОБА_2 , передаючи ОСОБА_1 50000 грн. вважав, що ці кошти є сплатою за оренду плату земельної ділянки, а рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.06.2017 року встановлено, що дані кошти не можуть такими вважатись в силу умов договору оренди землі, вбачається, що отримання даних коштів ОСОБА_1 суперечило змісту і меті орендних правовідносин, що склались між сторонами.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки він відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновкам суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: