Справа № 761/25190/19
Провадження № 2-з/761/394/2019
26 червня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/25190/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АЦ», ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
До провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АЦ» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2), відповідно до якого позивач просив стягнути на свою користь кошти за договором комісії та безпідставно набуті кошти.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки відповідачів.
Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом, предметом якого є матеріально-правові вимоги про стягнення грошових коштів, отриманих відповідачем 2 від позивача та сплачених позивачем на рахунок відповідача 1 на підставі договору комісії - за підібраний відповідачем 1 позивачу автомобіль. Разом з тим, відповідачі свої зобов'язання за договором комісії не виконали, автомобіль позивачу не доставили протягом тривалого часу. Відтак, відповідачі належним чином не виконали своїх зобов'язань за договором, чим порушили права позивача та у зв'язку з чим останній звернувся до суду. Ну думку позивача, відповідачі навмисно ухиляються від виконання свого обов'язку за договором комісії, а отже вжиття заходів забезпечення позову є необхідним. В разі невжиття таких заходів виконати рішення суду буде неможливо. При цьому, ціна позову 468 919, 50 грн. В якості зустрічного забезпечення просить накласти арешт на автомобіль, вартість якого він оплатив.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу стягнення коштів за договором комісії.
Разом з тим, наявність самого по собі позову, є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки відповідачів, з огляду на те, що накладення арешту, зокрема, на всі рахунки Товариства може призвести до порушення прав невизначеного кола осіб.
Крім того, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання чи утруднення виконання рішення суду відповідачами без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. При цьому, вказані в заяві заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами.
Відтак, позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеними у заяві способами, а тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/25190/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АЦ», ОСОБА_2 про стягнення коштів, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: