Справа № 755/6274/18
"08" липня 2019 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення страхового відшкодування,
ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просила: «стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на свою користь суму коштів в розмірі 9802,15 грн., яка включає: 6800,00 грн. - розмір страхового платежу; 1833,78 грн. - пеня за період з 08.03.2017 року по 29.03.2018 року; 216,00 грн. - 3% річних за період з 08.03.2017 року по 29.03.2018 року; 952,37 грн. - інфляційні втрати за період з 08.03.2017 року по 29.03.2018 року, та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.»
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09 січня 2016 року мала місце дорожньо транспортна пригода за участю транспортних засобів - автомобіля «ЗАЗ» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля «ДЕУ» д/н НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .. На підставі постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Оскільки цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Нова», позивач звернувся до страховика винної особи з заявою про виплату страхового відшкодування, кА згідно акту виконаних робіт № ЗН-0001178 від 06 грудня 2016 року становить 6800,00 грн.. Однак на момент звернення з цим позовом до суду, відповідач не виплатив страхове відшкодування, за таких обставин, позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
07 травня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 275 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн. (а.с.8)
Як встановлено у мотивувальній частині постанови суду: «Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_2 09 січня 2016 року о 20 год. 30 хв. по вул. Велика Васильківська в м. Києві керуючи автомобілем «ВАЗ 21213» державний номер НОМЕР_1 , при перестроюванні не переконався в безпеці свого маневру, що призвело до зіткнення з автомобілем «Део Ланос», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та пошкодження обох транспортних засобів, чим водій ОСОБА_2 порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху України, в якій зазначено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч. Тобто водій ОСОБА_2 вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КпАП України».
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ» д/н НОМЕР_1 застрахована на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а.с. 14, 15).
Позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 6 800 грн.
Підставами для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування позивач зазначив про настання страхового випадку, а також, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить у розмірі 100 000,00 грн.
На підтвердження позовних вимог позивач надав акт виконаних робіт № ЗН-0001178 від 06 грудня 2016 року на загальну суму 6 800,00 гривень. (а.с.13)
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» (в редакції від 28 грудня 2015 року) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно із ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 09 грудня 2015 року) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (в редакції від 28 грудня 2015 року) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 09 грудня 2015 року) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з пунктом 9.1. статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди житло, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 34.1 статі 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
07 грудня 2016 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 11).
Згідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 зазначеного закону Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно п. 37.2 ст. 37 зазначеного закону рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 09 грудня 2015 року) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Судом встановлено, що 09 січня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ««ВАЗ 21213» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Део Ланос» д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність автомобіля «ВАЗ 21213» застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Нова». 07 грудня 2016 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" із заявою про виплату страхового відшкодування, яке до теперішнього часу не виплачено.
З урахуванням положень ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд приходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Позивачем заявлено позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення пені за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1833,78 грн.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені, яка сплачується за кожен день прострочення, полягає в тому, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожним днем (місяцем) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» (в редакції від 28 грудня 2015 року) страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно ст. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 09 грудня 2015 року) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З урахуванням положень п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1833,78 грн. підлягає стягненню, виходячи з такого розрахунку.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування повністю: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "НОВА» на користь ОСОБА_1 , пеню за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1833,78 гривень, які розраховано позивачем за період з 08 березня 2017 року по 08 березня 2018 року з урахуванням вимог п.п. 36.1, 36.2, ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрати за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 952,37 грн. та трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 216 грн.
У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при безпідставній відмову у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 жовтня 2014 року при розгляді справи № 6-113 цс 14 зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки, зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Річні проценти, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання, і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що 07 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає виплаті страхове відшкодування у розмірі 6 800,00 грн.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають стягненню з 07 грудня 2016 року.
Отже з урахуванням встановленого індексу інфляції та суми простроченого грошового зобов'язання у розмірі 6800 грн., інфляційні втрати складають у розмірі 952,37 грн.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Так, з урахуванням прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 6800 грн. та строку прострочки - за період з 07 грудня 2016 року по 29 березня 2018 року три відсотки річних складають 216,00 грн.
За встановлених обставин позовні вимоги частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з "Страхова компанія "НОВА" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 549, 625, 979, 980, 981, 990 ЦК України "Про страхування" (в редакції від 28 грудня 2015 року), Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 09 грудня 2015 року), ст.ст. 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264 - 265, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення страхового відшкодування ,- задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот ) грн. 00 коп., пеню за час прострочення виконання зобов'язання за період з 07 грудня 2016 року по 29 березня 2018 року у розмірі 1833 (одна тисяча тридцять три) грн. 78 коп., інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов'язання за період з 07 грудня 2016 року по 29 березня 2018 року у розмірі 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 37 коп., три відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язання за період з 07 грудня 2016 року по 29 березня 2018 року у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "НОВА» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 гривень.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Боржник: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА», юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.