Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа №813/1600/18
адміністративне провадження №К/9901/13487/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 813/1600/18
за позовом Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (далі - Івано-Франківська селищна рада), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Яворівська КЕЧ), Заступник військового прокурора Західного регіону України, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Мисливсько-рибальського господарства «Майдан»
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мікули О.І., суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.,
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2017 року Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради від 30.03.2017 № 32 «Про присвоєння поштової адреси нерухомому майну військового містечка №44 Яворівської КЕЧ-району».
Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення прийнято відповідачем з перевищенням своїх повноважень, оскільки до повноважень виконавчого комітету селищної ради не входить вирішення таких питань, як присвоєння поштової адреси нерухомому майну. Окрім цього, позивач вказав, що всупереч положенням статті 24 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) оскаржуване рішення прийнято відповідачем за відсутності документів, які б підтверджували існування військового містечка № 44, належність перерахованих у спірному рішенні об'єктів нерухомого майна військовому містечку №44, знаходження цих об'єктів саме за адресою, що їм присвоєна, наявність у заявника (Яворівської КЕЧ району) документів, які б посвідчували будь-яке її право на звернення до органів місцевого самоврядування з питаннями стосовно перерахованих у спірному рішенні об'єктів нерухомого майна.
Також, з посиланням на пункт 1.2. Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, позивач звернув увагу на відсутність документів про установлення меж земельної ділянки військового містечка №44, а також документів про розквартирування військових частин та розміщення військовослужбовців і працівників Збройних Сил України на цій земельній ділянці.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.11.2018 задовольнив позовні вимоги.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.04.2019 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. 11.05.2019 Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 28.05.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Суди встановили, що 24.03.2017 Яворівська КЕЧ звернулась до відповідача із заявою про присвоєння поштової адреси нерухомому майну військового містечка №44, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в яке входять будівлі: житловий будинок, №3 за генпланом, рік будівництва - 1969, житловий будинок, №15 за генпланом, рік будівництва - 1982, гуртожиток, №1 за генпланом, рік будівництва - 1966, кафе-бар, №2 за генпланом, рік будівництва - 1960, КПП, №18 за генпланом, рік будівництва - 1974, туалет, №19 за генпланом, рік будівництва - 1966, склад, №4 за генпланом, рік будівництва - 1967, склад, №10 за генпланом, рік будівництва - 1966, склад-навіс, №6 за генпланом, рік будівництва - 1967, склад-навіс, №8 за генпланом, рік будівництва - 1970, склад ПММ/лазня, №7 за генпланом, рік будівництва - 1966, пилорама, №9 за генпланом, рік будівництва - 1970, та на нерухоме майно військового містечка №44, яке знаходиться за адресою: вул. Майдан, 8, с. Верещиця, Яворівський район, Львівська область (в яке входять будівлі: житловий будинок, №12 за генпланом, рік будівництва - 1950, будинок рибалок, №16 за генпланом, рік будівництва - 2004, КПП, №17 за генпланом, рік будівництва - 1967, кормоцех, №13 за генпланом, рік будівництва - 1967, конюшня, №14 за генпланом, рік будівництва - 1969).
До заяви додано технічні паспорти на вищевказані об'єкти нерухомого майна, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
30.03.2017 виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради ухвалив рішення № 32 «Про присвоєння поштової адреси нерухомому майну військового містечка №44 Яворівської КЕЧ-району».
При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до Положення про Яворівську КЕЧ, затвердженого начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 01.02.2006, Яворівська КЕЧ є державною установою, яка створена Міністерством оборони України і підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню.
Яворівська КЕЧ є органом військового управління і призначена для реалізації у військових частинах та установах, дислокованих у межах відповідальності Яворівської КЕЧ, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності.
Військове містечко №44, яке знаходиться за адресою: вул. Майдан, 6, с. Верещиця, Яворівський район збудоване за рахунок коштів Міністерства оборони, що підтверджується планом вводу в експлуатацію об'єктів ВВОО Прикарпатського військового округу, затвердженими ТВО командувача військами Прикарпатського військового округу 15.10.1965; планом будівництва споруд і гідротехнічних мереж на мисливських господарствах окружної ради ВВОО Прикарпатського військового округу на 1970-1971 роки, затвердженим командувачем військами Прикарпатського військового округу 26.07.1970, інвентаризацією фондів та земель, які знаходяться на обліку квартирно- експлуатаційного управління Західного оперативного командування.
Вказане військове містечко знаходиться на земельних ділянках військової частини НОМЕР_1 , які відносяться до земель оборони.
Факт закріплення земельної ділянки, на якій знаходиться вищевказане військове містечко, за В/Ч НОМЕР_1 підтверджується наказом від 25.06.2002 № 137 Командувача військами Західного оперативного командування.
Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» на Міністерство Оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об'єктів колишнього військового-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.
Таким чином, нерухоме майно військового містечка №44 розташоване на території В/Ч НОМЕР_1 перебуває в оперативному управлінні Яворівської КЕЧ району.
До складу цього майна входять будівлі: житловий будинок, №3 за генпланом, рік будівництва - 1969, житловий будинок, №15 за генпланом, рік будівництва - 1982, гуртожиток, №1 за генпланом, рік будівництва - 1966, кафе-бар, №2 за генпланом, рік будівництва - 1960, КПП, №18 за генпланом, рік будівництва - 1974, туалет, №19 за генпланом, рік будівництва - 1966, склад, №4 за генпланом, рік будівництва - 1967, склад, №10 за генпланом, рік будівництва - 1966, склад-навіс, №6 за генпланом, рік будівництва - 1967, склад-навіс, №8 за генпланом, рік будівництва - 1970, склад ПММ/лазня, №7 за генпланом, рік будівництва - 1966, пилорама, №9 за генпланом, рік будівництва - 1970, а також: житловий будинок, №12 за генпланом, рік будівництва - 1950, будинок рибалок, №16 за генпланом, рік будівництва - 2004, КПП, №17 за генпланом, рік будівництва - 1967, кормоцех, №13 за генпланом, рік будівництва - 1967, конюшня, №14 за генпланом, рік будівництва - 1969.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оспорюване рішення виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради без належних на те правових підстав та всупереч положень статті 37 Закону № 280/97-ВР вирішив питання, які не віднесені законом до його компетенції, перевищивши тим самим надані йому Конституцією України та Законом № 280/97-ВР повноваження, оскільки в силу приписів наведеної норми матеріального права виконавчий комітет лише готує і вносить на розгляд ради відповідне питання щодо найменування (перейменування) вулиць, втім аж ніяк не вирішує його самостійно.
8. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки у спірних правовідносинах саме виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради є належним відповідачем у справі, у зв'язку із тим, що позивач оскаржує рішення саме виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради, разом з тим, такий до участі в справі судом першої інстанції залучений не був і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема, тим, що Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» добросовісно помилилось щодо визначення відповідача у цій справі, не володіючи інформацією стосовно наявності у виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради статусу юридичної особи. А заміна відповідача могла бути проведена також й за ініціативи суду. При цьому, позивач вказує на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові досліджувались факти належності спірних будівель третій особі у цій справі, які не були вказані апелянтом в якості доводів чи вимог апеляційної скарги, а також не були предметом дослідження при розгляді даної справи судом першої інстанції.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
13. Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
14. Зокрема, статтею 5 Закону № 280/97-ВР визначено систему місцевого самоврядування, яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
15. Згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
16. Повноваження, сільських, селищних, міських рад визначені у статтях 25, 26 глави 1 Закону № 280/97-ВР. В свою чергу, компетенція виконавчих органів сільських, селищних, міських рад передбачена главою 2 Закону № 280/97-ВР. При цьому, повноваження виконавчих органів, зокрема, селищних рад поділяються на власні (самоврядні) та делеговані.
17. Отже, повноваження селищної ради та виконавчого комітету селищної ради щодо прийняття рішень з конкретних питань розмежовані, і кожен з вказаних органів в межах таких (повноважень) приймає рішення/вчиняє дії, відтак, вони є окремими суб'єктами владних повноважень, дії чи рішення, яких можуть бути оскаржені.
18. Закон № 280/97-ВР до повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної рад відносить, зокрема, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами (пункт 41 частини першої статті 26 та пункт 26 частини першої статті 43).
19. Стаття 37 вказаного Закону закріплює такі власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.
20. Отже, питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.
21. При цьому, колегія суддів зазначає, що виконавчий комітет лише готує і вносить на розгляд ради відповідне питання щодо присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна на місцевому рівні, втім аж ніяк не вирішує його самостійно, без делегування на то відповідних повноважень органом місцевого самоврядування.
22. Колегія суддів зазначає, що положення статті 48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
23. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.
24. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
25. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
26. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та, вирішуючи спір за позовом про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради, пред'явленим до Івано-Франківської селищної ради не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та, за очевидної необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
27. Разом з цим, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції, оскільки частиною сьомою статті 48 вказаного Кодексу визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
28. За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача, а колегія суддів не встановила порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права.
29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 813/1600/18 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду