04 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
позивача: Доненко В. В., Смолдирєва О. С. (директор)
відповідача: Лєвенцов Д.С.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 20.03.2019
у складі колегії суддів: Білецької Л. М. - головуюча, Паруснікова Ю. Б., Верхогляд Т. А.
у справі № 904/3315/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ"
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 111 519 534 грн 98 коп.
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" (далі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач) про стягнення 2 006 880,00 грн штрафу, 67 416 856,65 грн відшкодування за неповернуті двигуни, 17 146 776,16 грн збитків у вигляді упущеної вигоди та 24 949 022,17 грн неустойки за прострочення повернення орендованого майна за договором оренди майна № 912 від 01.11.2016.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ними договору в частині своєчасного повернення майна з оренди, а також перевищення часу очікування двигуна для виконання його технічного обслуговування.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 у справі № 904/3315/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" 67 416 856,65 грн вартості неповернутих двигунів, 16 492 224,54 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни, 1 429 680,00 грн штрафу та 471 921,03 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 у справі № 904/3315/18 скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" 19 790 669,45 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни. В решті позовних вимог відмовлено. Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 562 621,77 грн витрат зі сплати судового збору.
Водночас, у мотивах оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, поряд з іншим, погодився з позицією суду першої інстанції щодо невірного визначення позивачем періоду заявленої до стягнення неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України зазначивши, що місцевим господарським судом обґрунтовано враховано як поважну (незалежну від волі відповідача) причину неповернення двигунів позивачеві після 29.05.2018 через накладення арешту у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у частині відмови у стягненні 67 416 856,65 грн відшкодування вартості неповернутих, зіпсованих двигунів, 1 429 680,00 грн штрафу, 5 158 352,72 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ".
В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник, з поміж іншого, посилається на невірно надану апеляційним господарським судом оцінку змісту частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, установивши наявність права на нарахування неустойки передбаченої частиною 2 зазначеної статті в залежність від факту наявності арешту на орендоване майно. Крім того скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом безпідставно зроблено висновок про неможливість одночасного стягнення штрафу за порушення орендарем строку повернення об'єкту оренди та неустойки, визначеної частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а також помилково оцінено зміст пункту 3.9. Договору щодо стягнення штрафу за несвоєчасне надання двигуна для проведення технічного обслуговування.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3315/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючого судді - Банаська О. О., судді - Васьковського О. В., судді - Катеринчук Л. Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 904/3315/18 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (у частині відмови у стягненні 67 416 856,65 грн відшкодування вартості неповернутих, зіпсованих двигунів, 1 429 680,00 грн штрафу, 5 158 352,72 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни).
27.06.2019 на адресу Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив № 3438/12 від 24.06.2019 на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ".
27.06.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2019.
04.07.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" надійшла відповідь № 72 від 02.07.2019 на відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Розглянувши 04.07.2019 в судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ", заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Як уже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" у якості доводів касаційної скарги, з поміж іншого, посилається на невірну оцінку апеляційним господарським судом змісту частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, установивши наявність права на нарахування неустойки передбаченої частиною 2 зазначеної статті в залежність від факту наявності арешту на орендоване майно.
Отже, вирішення спору у даній справі пов'язане з наданням правової оцінки змісту частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України в контексті її застосування у період накладення арешту на орендоване майно.
Водночас у процесі розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" досліджуючи правові висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, касаційним судом з'ясовано, що у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5015/4879/12 (3-70гс14) зроблено висновок, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав. При цьому, Верховним Судом України взято до уваги встановлені судами обставини, що відповідачем (орендарем) не було передано спірне майно у зв'язку з накладенням на нього арешту державним виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса та в подальшому передано на відповідне зберігання іпотекодержателю (третій особі у справі). Відтак Верховним Судом України зазначено, що висновки Вищого господарського суду України про неправомірне утримання орендарем майна та безпідставну його передачу третій особі, а також про можливість застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є передчасними.
Верховний Суд відзначає, що обставини справи № 5015/4879/12 (3-70гс14) та справи № 904/3315/18 щодо неповернення орендованого майна орендарем за наслідком припинення договору оренди (розірвання договору), а також перебування спірного орендованого майна під арештом є подібними між собою.
Так, у справі № 5015/4879/12 (3-70гс14) Верховний Суд України вказав про передчасність висновку судів попередніх інстанцій щодо можливості застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України за наявності накладення на нього арешту державним виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса та подальшого передання на відповідне зберігання іпотекодержателю (третій особі у справі).
Із змісту судових рішень першої та апеляційної інстанції у справі № 904/3315/18 слідує, що суди частково задовольнили вимогу про стягнення з відповідача неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 08.01.2018 по 29.05.2018 взявши до уваги існування ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року у справі № 215/944/18, якою було накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на об'єкти рухомого майна, які належать на праві власності позивачу, однак перебувають у користуванні відповідача та розміщені у гірничо-транспортному цеху № 1 і гірничотранспортному цеху № 2 останнього.
В обґрунтування наведеного висновку суди зазначили, що у період з 30.05.2018 (дати постановлення ухвали про накладення арешту на двигуни) по 05.07.2018 (кінцевий термін періоду нарахування неустойки) двигуни внутрішнього згорання перебували під забороною їх відчуження, розпорядження та користування ними, у зв'язку з чим не могли бути повернуті позивачу для здійснення ним правомочностей власника щодо цього майна.
Крім того, ідентичними у зазначених справах є предмет заявленого позову, а саме: вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у зв'язку з простроченням повернення предмету оренди на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Водночас, проаналізувавши конкретні обставини справи № 904/3315/18 колегія суддів касаційного суду у цій справі вважає за необхідне відступити від наведеного висновку Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального України (далі ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частинами 1, 3 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
До загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а відтак і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У світлі наведеного очевидно, що ініціювання наймачем (орендарем) майже відразу, після припинення договору оренди (розірвання договору), та виникнення у нього зобов'язання згідно із частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України негайного повернення майна наймодавцю (орендодавцю), кримінального провадження щодо зміни номерів двигунів невстановленими особами, що вчинено під час перебування зазначеного майна в користуванні орендаря у ході здійснення якого згодом накладено арешт на орендоване майно, що унеможливило повернення цього майна орендодавцю та стало юридичним фактом з яким суди першої та апеляційної інстанції пов'язали припинення періоду нарахування неустойки встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є таким, що не відповідає принципу добросовісності та чесної ділової практики, а відтак, як наслідок, порушує право наймодавця (орендодавця) на мирне володіння належним йому майном, що не узгоджується із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами пункту 7 Розділу XI Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Ураховуючи наведене, з огляду на фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, приймаючи до уваги ініціювання наймачем (орендарем) кримінального провадження в рамках здійснення якого накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування орендованим майном, що унеможливило його повернення орендодавцю та слугувало підставою для припинення нарахування неустойки встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 904/3315/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку із необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного в раніше ухваленій постанові від 19.08.2014 у справі № 5015/4879/12 (3-70гс14).
04.07.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали із зазначенням про відкладення складання повного тексту ухвали на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 294, 302, 303, 326, пунктом 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Справу № 904/3315/18 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та доданими до них документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
Л. Й. Катеринчук