Справа № 755/1658/19 Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7016/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
10 червня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.
Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
14 березня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про вселення та визначення порядку користування квартирою.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про вселення та визначення порядку користування квартирою до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції від 15 березня 2019 року, представник відповідача подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що підстави відмови у прийнятті зустрічного позову, викладені в мотивувальній частині ухвали, є незаконними, а ухвала, такою, що постановлена з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову, оскільки не взяв до уваги те, що два позови є взаємопов'язаними, учасниками спору є ті ж самі особи, предметом спору за обома позовами є одне і те ж нерухоме майно, а також задоволення зустрічного позову відповідно виключає задоволення первісного позову, який у повному обсязі не визнає ОСОБА_2 . Зустрічний позов та відзив на первісний позов надійшли до суду 14 березня 2019 року, але направлені до суду вчасно без пропуску строку для його пред?явлення, а саме 12 березня 2019 року, що підтверджується квитанцією про відправлення рекомендованого листа.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року посилаючись на те, що адвокат ОСОБА_1 оформила ордер 26 березня 2019 року на надання правової допомоги ОСОБА_2 на підставі договору, укладеного з юридичною особою приватним підприємством, яке здійснює комерційну діяльність, а не адвокатську, тому на підставі п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 як особі, яка не мала права підписувати скаргу.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги. Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, до суду апеляційної інстанції подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив врахувати доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що у строки для подання відзиву на позовну заяву відповідачем не подано зустрічного позову, до того ж, спільний розгляд первісного та зустрічного позову є недоцільним, оскільки це призведе до порушення принципів оперативності та своєчасності розгляду справи і невиправдано ускладнить судовий розгляд.
Проте до таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику - частина 3 статті 194 ЦПК України.
Аналіз процесуальної норми статті 193 ЦПК України вказує на те, що законодавець встановив часові межі подання зустрічного позову, так і умови пред'явлення зустрічного позову, а саме: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним та доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності, обґрунтовуючи свої доводи тим, що він є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , інша 1/3 частина вказаної квартири належить його бабусі ОСОБА_2 (відповідач у справі). Посилаючись на те, що частка відповідача в спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі, відповідач не користується своїм майном і спільне користування з ним є неможливим, так як між ними існують неприязнені відносини, просив на підставі статей 319, 365 ЦК України припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ним, ОСОБА_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнути з нього на користь відповідача компенсацію вартості частки у розмірі 232 900,00 грн., внесених ним на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності (а.с. 56-58).
14 березня 2019 року судом першої інстанції зареєстрований відзив на позовну заяву під № 16931, поданий представником відповідача ОСОБА_1 (а.с. 79-100)
Того ж дня, під номером 16851 зареєстрована зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 ( а.с. 102-105).
Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з такого:
Відповідно до частин першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Днем вручення судового рішення є, зокрема: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення - частина 6 статі 272 ЦПК України.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності (а.с. 56-58). Роз'яснено відповідачу, у тому числі, право подати відзив на позовну заяву не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 56-58).
Зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 28 лютого 2019 року (а.с.65).
Відповідно до статті 123, 124 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, визначений днями, закінчується через визначену кількість днів в останній день строку.
За правилами статті 123, 124 ЦПК України встановлений ухвалою суду від 19 лютого 2019 року п'ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідачеві ухвали про відкриття провадження у справі мав закінчитися 15 березня 2019 року.
Відповідно до фіскального чеку та відстеження пересилання поштового відправлення через офіційний чат-бот ДП «Укрпошти» за штрихованим кодовим ідентифікатором 0205500718669 встановлено, що представник відповідача ОСОБА_1 здала зустрічний позов на пошту 12 березня 2019 року (а.с. 119).
Згідно із частиною шостою статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином, зустрічна позовна заява подана відповідачем ОСОБА_2 у строки, визначені судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги законодавства, не врахував можливості здачі відповідачем документів на пошту в установлений судом п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали й дійшов помилкового висновку про подачу відповідачем зустрічного позову з пропуском строку, передбаченого статтею 193 ЦПК України.
Також колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що прийняття зустрічного позову є недоцільним з тих підстав, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову призведе до порушення принципів оперативності та своєчасності розгляду справи і невиправдано ускладнить судовий розгляд.
За положеннями статті 2, 193 ЦПК України сумісний розгляд є доцільним, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
З матеріалів справи вбачається, що за пред'явленим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 матеріально-правова вимога зводиться до припинення права власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнання за ним, ОСОБА_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 стосуються вселення та визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та обґрунтовані тим, що будучи власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 вона має право на користування квартирою, однак онук ОСОБА_3 перешкоджає їй у користуванні власністю, не впускає в квартиру, повністю заволодів та користується квартирою.
Отже, предметом спору за обома позовами є реалізація співвласниками права власності на частку у спільному майні, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, основний та зустрічний позов є взаємопов'язаними, оскільки виникають з одних правовідносин, учасниками спору є ті ж самі особи та задоволення зустрічного позову може вплинути на результат розгляду первісного позову, а тому спільний їх розгляд є доцільним.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про відмову у прийняті зустрічного позову ОСОБА_2 не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи позивача про те, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України як особі, яка не мала права підписувати скаргу, є безпідставними. При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції здійснювалась перевірка відповідності повноважень представника ОСОБА_2 вимогам статті 60, 62 ЦПК України, норми яких передбачають, що представником у суді може бути адвокат або законний представник; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. На підтвердження своїх повноважень на ведення справи в суді від імені ОСОБА_2 до матеріалів апеляційної скарги адвокатом ОСОБА_1 долучено ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (а.с.121, 122). Згідно з положеннями статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки, у тому числі з правом підпису та подачі документів в суд.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 липня 2019 року.
Головуючий
Судді: