25 червня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8464/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)
у справі № 160/8464/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування наказу і постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог (а.с.103), просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області №846-І від 05.10.2018 «Про призначення інспекційного відвідування»;
визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області №ДН1662/250/НП/СПТД-ФС/677 від 01.11.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в сумі 372300 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 5 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 Порядку про здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачено виключний перелік підстав для проведення інспекційного відвідування за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів. З наданого відповідачем копії листа Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 13112/05-26 від 22.06.2018 вбачається, що Пенсійний фонд проаналізував перелік страхувальників, яким видано у 2017 році дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів устаткування підвищеної небезпеки, та виявлено страхувальників, у яких відсутні звіти до органів ДФС, або звіти подавалися востаннє набагато раніше, ніж страхувальник отримав дозвіл. Позивач вказує, що ця інформація не може бути підставою для проведення інспекційного відвідування, оскільки не передбачена п. 5 Порядку 295, у зв'язку з чим відповідачем неправомірно видано наказ від 05.10.2018 №846-І. Крім того, є помилковим висновок відповідача про перешкоджання позивачем проведення інспекційного відвідування у зв'язку з відсутністю його о 15 год. 17.10.2018 за адресою проживання. В акті не міститься посилання на будь-які положення, які надають право на інспекційне відвідування за місцем проживання фізичної особи-підприємця, в акті та постанові протиправно зазначено адресу проживання позивача як адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 , оскільки в ЄДРПОУ визначено його місце проживання. Відповідачем не здійснювалось інспекційне відвідування місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області №ДН1662/250/НП/СПТД-ФС/677 від 01.11.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в частині суми штрафу 361131,00 грн. В іншій частині відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 846-І від 05 жовтня 2018 року про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та направлення від 16 жовтня 2018 року № 367 видані на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, тому у відповідача були законодавчі підстави для прийняття спірного наказу №846-І від 05.10.2018 та проведення інспекційного відвідування позивача з питання виявлення фактів використання праці неоформлених працівників та порушення Закону України «Про оплату праці».
Судом за встановлених у справі обставин також зроблений висновок, що відсутність позивача за адресою проживання (зазначеною в ЄДР) є створенням перешкод у проведенні інспекційного відвідування в розумінні Порядку № 295 .
По суті прийнятої відповідачем постанови №ДН1662/250/НП/СПТД-ФС/677 від 01.11.2018 судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за недопущення посадових осіб до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, при цьому відповідачем невірно застосовано абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України, тоді як належало застосувати абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП України, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку сума штрафу повинна була становити 3* 3723,00 грн. = 11169,00 грн., де: 3 - коефіцієнт (трикратний розмір); 3723,00 грн. - мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач наполягає на тому, що отримана відповідачем від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інформація не може бути підставою для проведення інспекційного відвідування, оскільки не передбачена п. 5 Порядку 295, у зв'язку з чим, відповідачем неправомірно видано наказ від 05.10.2018 № 846-1 про проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 .
Також позивач вважає неправомірними висновки відповідача та суду першої інстанції, що відсутність позивача за місцем проживання є свідомим створенням перешкод у проведенні інспектором праці інспекційного відвідування, оскільки законодавчі та нормативні акти, на які посилається відповідач в Акті, не мають будь-яких положень, які дають право проводити інспекційне відвідування за місцем проживання фізичної особи-підприємця. Відповідачем не здійснювалось інспекційне відвідування місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні цих вимог. В апеляційній скарзі вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про неможливість застосування до позивача санкцій, передбачених абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, оскільки інспекційне відвідування є формою перевірки з питань додержання законодавства про працю, за не допуск до якої передбачена відповідальність статтею 265 КЗпП.
Представники сторін у судовому засіданні надали пояснення щодо правових позицій на підтвердження своїх доводів та заперечень по суті спірних відносин.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає зазначити таке.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 05.10.2018 відповідачем виданий наказ №846-I «Про призначення інспекційного відвідування», яким вирішено провести з 16 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для прийняття означеного наказу стала інформація Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, викладена в листі від 22 червня 2018 року № 13112/05-05/26, згідно якого Пенсійний фонд проаналізував перелік страхувальників, яким видано у 2017 році дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів устаткування підвищеної небезпеки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107, та виявлено страхувальників, у яких відсутні звіти до органів ДФС, або звіти подавалися востаннє набагато раніше ніж страхувальник отримав дозвіл.
Посилаючись на Закон України «Про інформацію» та Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.217 № 295, позивач зазначає, що така інформація органу Пенсійного фонду України не може бути підставою для проведення інспекційного відвідування, оскільки не передбачена п.5 Порядку № 295.
Апеляційний суд погоджується з судом про помилковість таких висновків позивача.
Відповідно до положень ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.3 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України №386/2011 від 06.04.2011, одним з основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.
Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п.7 Положення).
Відповідно до пп.5 п.6 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказ Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883, проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.
Також повноваження державних інспекторів Держпраці та територіальних державних інспекцій визначені конвенцією Міжнародної організації праці,ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі».
Згідно з пп. «а» п.1, п.2 статті 12 Конвенції міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 11.07.1947 №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Контрольні заходи на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст.16 Конвенції).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку № 295).
Згідно пп.6 п.5 Порядку № 295, на який посилається позивач, інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
В спірному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, наказ про інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю прийнятий за результатами аналізу інформації, отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, щодо можливого порушення позивачем законодавства про працю.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача, підтриманими судом першої інстанції, про правомірне призначення наказом від 05.10.2018 № 846-І інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , оскільки дії відповідача з прийняття означеного наказу в повній мірі відповідають приписам пп.3 п.5 Порядку № 295, який не містить обмежень щодо джерел інформації та її змісту, отримання якої органом контролю за додержанням законодавства про працю може стати підставою для інспекційного відвідування, окрім того, що доступ до такої інформації має бути не обмежений законодавством.
Інформація, що міститься в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 22 червня 2018 року № 13112/05-05/26, за своєю суттю не підпадає під інформацію з обмеженим доступом в розумінні Закону України «Про інформацію», на який посилається позивач, тому могла бути використана відповідачем при вирішенні питання про проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .
Стосовно висновків суду першої інстанції по суті прийнятої відповідачем постанови №ДН1662/250/НП/СПТД-ФС/677 від 01.11.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в сумі 372300 грн. на підставі абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 265 КЗпП України встановлена відповідальність за порушення законодавства про працю.
За правилами ч.1 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 6 ч. 2 ст.265 КЗпП України);
вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 7 ч. 2 ст.265 КЗпП України).
Отже, підставою для застосування штрафу, передбаченого абз. 7 ч. 2 ст. 256 КЗпП, є недопущення до перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні при проведенні перевірки з питань виявлення порушень.
За позицією відповідача, оскільки предметом інспекційного відвідування в спірному випадку є питання додержання позивачем законодавства про працю, тобто, позивачем не допущено відповідача до інспекційного відвідування як виду перевірки саме з питань виявлення порушень додержанням законодавства про працю, такі дії позивача охоплюється саме складом правопорушення, передбаченого абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Як встановлено судом, не спростовано сторонами, фактичні обставини полягають в тому, що у період з 16 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні на підставі наказу Головного управління від 05.10.2018 та направлення від 16.10.2018 № 367 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою, зазначеною позивачем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1.
Інспекційне відвідування здійснити не вдалось у зв'язку з відсутністю позивача за адресою: АДРЕСА_1 , в період виходу за цією адресою посадової особи відповідача, про що складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 17.10.2018 №ДН1662/250/НП.
При цьому судом першої інстанції з'ясовано і підтверджено сторонами, що до перевірки інспектором праці встановлено зв'язок з позивачем та повідомлено, що буде проведено інспекційне відвідування та які документи необхідно підготувати.
Позивач в телефонному режимі підтвердив місце проведення інспекційного відвідування за адресою, зазначеною ним в ЄДР (51200, Дніпропетровська область , АДРЕСА_1 ), але на час запланованого інспекційного відвідування позивач на телефонні дзвінки не відповідав, за вказаною адресою був відсутній.
Відповідно до п.16 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Отже, фактичні дії відповідача підпадають під положення наведеної норми, і як вірно зазначено судом першої інстанції, є створенням перешкод у проведенні інспекційного відвідування, висновки відповідача про неможливість проведення інспекційного відвідування позивача у зв'язку із свідомим створенням перешкод у проведенні інспектором праці інспекційного відвідування шляхом відсутності суб'єкта відвідування за місцем проживання та адресою, зазначеною в ЄДР визнані судом першої інстанції правильними.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про позивача, зокрема, адреса: АДРЕСА_1, така адреса, в силу приписів вищенаведених норм, вважається місцезнаходженням фізичної особи-підприємця, тому дії відповідача щодо виходу для здійснення інспекційного відвідування за адресою позивача зазначеною в ЄДР: 51200 АДРЕСА_4 , є правомірними.
Твердження позивача, що підприємницька діяльність ним здійснюється за іншою адресою, внаслідок чого вихід інспектора за адресою проживання позивача є протиправним, апеляційний суд не приймає, оскільки жодні докази на підтвердження визначення позивачем місця проведення господарської діяльності у встановленому порядку позивачем не подані.
З цього приводу слід також зауважити, що позивач як фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткуванні, має дотримуватись вимог ст. 298 Податкового кодексу України та зазначати в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обов'язкові відомості, у тому числі «Місце провадження господарської діяльності».
Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПК України).
До реєстру платників єдиного податку вноситься, зокрема місце провадження господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПК України).
У разі зміни місця провадження господарської діяльності фізична особа-підприємець має повідомити відповідний орган не пізніше 20 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Отже, в спірному випадку мало місце створення позивачем перешкод у проведенні інспекційного відвідування, що призвело до неможливості такого відвідування.
Разом з тим, апеляційний суд вважає помилковим висновок відповідача, що вказані дії позивача підпадають під обставини, що є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, оскільки диспозиція цієї правової норми передбачає наявність відповідних дій при проведенні перевірки, а, як встановлено вище, перевірка (інспекційне відвідування) не відбулась.
Таким чином, є відсутніми підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тому постанова №ДН1662/250/НП/СПТД-ФС/677 від 01.11.2018 є протиправною, підлягає скасуванню.
Встановивши факт протиправності оскаржуваної постанови, суд першої інстанції одночасно дійшов висновку, що в даному випадку сума штрафу має бути визначена у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, як то передбачено абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду помилковим, таким, що зроблений судом поза межами наданих йому Кодексом адміністративного судочинства України повноважень, оскільки в ході розгляду спору щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд не наділений правом перекваліфікувати визначені суб'єктом владних повноважень дії особи при притягненні цієї особи до відповідальності і приймати інше рішення, підміняючи таким чином відповідний орган, повноважний приймати певні рішення.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).
Повноваження суду при вирішенні справи встановлені ст.245 КАС України, відповідно до частини 1 якої при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення, які суд може прийняти у разі задоволення позову, визначені в ч.2 ст.245 КАС України. Вказана норма та інші норми Кодексу адміністративного судочинства України не дають адміністративному суду повноважень визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт (рішення) чи окремі його положень та приймати інший по суті акт (рішення).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судове рішення ухвалено з судом першої інстанції з помилковим застосуванням норм права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні апеляційної скарги Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області відмовити.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 160/8464/18 скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області №ДН1662/250/НП/СПТД-ФС/677 від 01.11.2018 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в сумі 372300 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко