ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 липня 2019 року № 640/7758/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання постанов протиправними та їх скасування, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32), в якому просить:
- визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 48959963 Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової Анастасії Ігорівни про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;
- визнати неправомірною та скасувати постанову від 28 березня 2019 року заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни про відкриття виконавчого провадження № 58742562 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку із тим, що відсутній об'єкт справляння виконавчого збору, а позивач не є боржником за вказаним виконавчим провадження, оскільки ніяких сум з неї не стягувалось та майно для передачі стягувачеві не присуджувалось.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2019 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
У строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач відзиву на позов не подав.
В зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, суд 08.07.2019 року перейшов до письмового провадження по справі.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2015 року по справі № 761/26965/14-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором кредиту № 380/305/07-Ж від 30.03.2007р., яка станом на 01.09.2014р. становила 328 295,84 долари США (еквівалент у гривні - 4 305 308,46 грн.), що складається з: - суми заборгованості за кредитом - 186 050,79 доларів США (еквівалент у гривні - 2 439 890,90 грн.); - суми заборгованості за відсотками - 115 784,94 долари США (еквівалент у гривні - 1 518 416,64 грн.); - пені за несвоєчасне повернення кредиту - 9 727,74 долари США (еквівалент у гривні - 127 570,66 грн.); - пені за несвоєчасне повернення відсотків - 16 732,38 долари США (еквівалент у гривні - 219 430,25 грн.) (а.с.8-15), та заборгованості за договором кредиту № 380/306/07-Ж від 30.03.2007р., яка станом на 01.09.2014р. становить 286 995,23 долари США (еквівалент у гривні - 3 763 687,56 грн.), що складається з: - суми заборгованості за кредитом - 185 582,81 доларів США (еквівалент у гривні - 2 433 753,76 грн.); - суми заборгованості за відсотками - 100 055,07 долари США (еквівалент у гривні - 1 312 133,36 грн.); - пені за несвоєчасне повернення кредиту - 455,42 долари США (еквівалент у гривні - 5 972,38 грн.); - пені за несвоєчасне повернення відсотків - 901,93 долари США (еквівалент у гривні - 11 828,07 грн.), звернути стягнення на предмет іпотеки: нежилі приміщення (в літері «А») загальною площею 107,80 кв.м., в тому числі №№ 1,2,3,4 площею 72,00 кв.м., місце спільного користування площею 35,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , включаючи всі чинні поліпшення, переобладнання та реконструкції, яке належить на праві приватної власності в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого 30 березня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1126д та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 24.04.2007 року в реєстровій книзі № 5017-266 за реєстровим № 5042П, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» встановивши початкову ціну продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна.
У зв'язку із набранням законної сили рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2015 та з метою його виконання судом видано виконавчий лист від 04.06.2015, боржником в якому визначено ОСОБА_1 .
В звязку із цим, твердження позивача про те, що вона не є боржником по вказаному вкионавчому провадженню, спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 13.10.2015 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48959963, у якій визначено, що боржник має виконати рішення суду в строк до 20.10.2015 року.
Разом із винееснням вказаної постанови, на майно позивача був накладений арешт .
В подальшому 20.09.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою А.І винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Зупинення виконавчого провадження відбулось в зв'язку із тим, що ухвалою Верховного Суду України від 03.07.2017 року по справі № 761/26965/14-ц відкрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2015 року.
Постановою від 28.11.2018 року було поновлено виконавче провадження.
28.03.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою А.І. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі заяви представника ПАТ «Укрсоцбанк» від 11.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.
27 березня 2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою А.І винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 806 899,60 грн, у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві.
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда С.Г від 28.03.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №48959963 від 27.03.2019.
З метою виконання постанови про стягнення виконавчого збору, 16.04.2019 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г винесено постанову про арешт майна та коштів позивача .
Крім того, 16.04.2019 року постановою про арешт майна боржника, накладено арешт на корпоративні права в ТОВ «Імперія С».
Вважаючи такі постанови необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
На час відкриття виконавчого провадження № 48959963 чинним був Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV«Про виконавче провадження», відтак, підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.
Відповідно до п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016, визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016.
Оскільки спірне виконавче провадження розпочалось на час дії Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV«Про виконавче провадження», суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, необхідно розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7, ч. 1 і 2 ст. 8 Закону № 606-XIV (у редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження) «виконавче провадження» як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Учасниками виконавчого провадження є, зокрема: державний виконавець, сторони та представники сторін.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
За нормою ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 і 5 ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Аналіз наведених норм свідчить, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву про повернення виконавчого документа, на державного виконавця покладається обов'язок щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі, якщо такий виконавчий збір не стягнуто.
Водночас, суд зазначає, що стягненню виконавчого збору передує реальне виконання виконавчого документа шляхом фактичного стягнення, повернення вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Як вбачається із матеріалів справи та зазначається у позовні заяві, з позивача будь-які сум заборгованості не стягувались, майно для передачі стягувачеві не присуджувалось.
Відповідно до правових позицій Верховного суду України, викладених в його постановах від 28.01.2015 року у справі № 3-27гс14, від 06.07.2015 року у справі № 6-785цс15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сама по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого документу, передбачені ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року. У той же час, у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» були передбачені випадки примусового виконання рішень, які зводяться до фактичного виконання виконавчого документу, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Тому дії державного виконавця (відкриття виконавчого провадження, направлення запитів, винесення постанови про арешт майна боржника і т.п), які не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом про стягнення заборгованості, не були достатньою підставою для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2018 року №910/1587/13, в ухвалі від 18 квітня 2018 року (номер провадження № 61-1788св17) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
При цьому, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №48959963 постанову про стягнення виконавчого збору з позивача винесено до стягнення будь-яких сум з боржника на користь стягувача, а тому, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2019 на підставі постанови від 27.03.2019 про стягнення виконавчого збору винесена відповідачем протиправно, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю;
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 48959963 Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової Анастасії Ігорівни про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;
3. Визнати неправомірною та скасувати постанову від 28 березня 2019 року заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни про відкриття виконавчого провадження № 58742562 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 9.900 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот грн) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, код ЄДРПОУ 34691374).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа