01 липня 2019 р.Справа № 440/945/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Донець Л.О.,
Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, повний текст складено 16.04.19 року) по справі № 440/945/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
15 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач) в якому просив суд здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 58% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» отримує з 01.04.2014 року пенсійні виплати довічно. Зазначає, що підставою звільнення зі служби в органах внутрішніх справ є хвороба та вислуга років на день звільнення складає 27 років 3 місяці 25 днів, безперервний стаж на день звільнення з органів внутрішніх справ складає 18 років 6 місяців. Повідомляє, що при виході на пенсію, позивачу нараховано 52 % від грошового забезпечення з урахуванням вислугу років, що становить 27 років: 50 % за вислугу 25 років та додатково по 1 % за кожний рік понад 25 років. Вважає, що з 01.01.2016 має право на включення до розрахунку пенсії 5 %, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак відповідачем було відмовлено у встановленні пенсії, розмір якої складає 58 % до грошового забезпечення, чим порушив п. «а» ст. 13 Закону України «Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що за наказом від 18.04.2014 № 45 ос позивач був звільнений з органів внутрішніх справ на за п. "б" ст.64 (через хворобу, в запас) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС на підставі рапорту позивача від 08.04.2014, подання командира СВ «Титан» УДСО від 18.04.2014 та свідоцтва про хворобу від 17.04.2014 № 211-С, виданого військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області.
Відподно до змісту свідоцтва про хворобу №211-С 17.04.2014 військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області за розпорядженням УКЗ УМВС України в Полтавській області здійснено медичний огляд позивача та встановлкано, що він є непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
З 19.04.2014 позивачу призначена пенсія за вислугу років, розмір якої складає 52 % відповідних сум грошового забезпечення.
10.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою з про перерахунок пенсії з 01.01.2016 за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 58 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням 5% до основного розміру пенсії по хворобі.
Листом від 15.01.219 № 115/Д-03 відповідач, посилаючись на норму ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повідомив позивача, що підстави для встановлення пенсії у розмірі 58 % відповідних сум грошового забезпечення відсутні, оскільки позивач звільнений зі служби через хворобу у запас, а не у відставку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за фактичними обставинами справи та нормативним регулюванням спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача з 01.01.2016 здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 58 % відповідних сум грошового забезпечення є необгрунтованими, у розумінні п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року.
Згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Пунктом "а" статті 13 вказаного Закону визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) в запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.
Пунктом "б" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Під час розгляду обставин справи встановлено, що відповідно до наказу № 45 ос від 18.04.2014 позивач звільнений із військової служби у запас за станом здоров'я за статтею 64 пункту "б" Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 16).
З огляду на це, колегія суддів, вважає, оскільки позивача звільнено зі служби не у відставку, а в запас у зв'язку з хворобою, то відповідно до наведених норм він не має права на призначення пенсії у розмірі 58 % відповідних сум грошового забезпечення, яка призначається звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач, був звільнений за статтею 64 п. "б" за станом здоров'я - саме у запас, тому відсутні правові підстави для встановлення 58 % відповідних сум грошового забезпечення позивачу.
Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки жодних підстав для встановлення позивачу 58% відповідних сум грошового забезпечення у відповідача не має.
За наведеного, відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивачу від 15.01.2018 діяв правомірно та в межах чинного законодавства, а саме Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта на підтвердження протиправності дій відповідача під час винесення оскаржуваної відмови у встановленні пенсії, розмір якої складає 58 % відповідних сум грошового забезпечення, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовані матеріалами справи, відповідно вірно оцінені та вмотивовано відхилені судом першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок», то колегія суддів акцентує на тому, що відповідно до преамбули даного Закону, цей Закон визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, у зв'язку з закінченням проходження якої позивач набув право на пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року по справі № 440/945/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.О. Донець
Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик
Повний текст постанови складено 10.07.2019 року