1/285
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 липня 2019 року № 640/6933/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
рішення про застосування штрафних санкцій
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 квітня 2019 року №Ф-119 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04 квітня 2019 року №0025974205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04 квітня 2019 року №0025984205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що з 05 лютого 2019 року по 18 лютого 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу №806 від 22 січня 2019 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 25 лютого 2019 року №417/26-15-42-05/ НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті, позивачем 21 березня 2019 року було подано відповідні заперечення та повідомлено про бажання прийняти участь в їх розгляді. Проте, у зв'язку з несвоєчасним отриманням повідомлення від відповідача, позивач був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді вказаних вище заперечень.
Крім того, позивач у позовній заяві послався й на те, що з відповіді про розгляд заперечень від 01 квітня 2019 року вбачається, що заперечення позивача відповідачем не були враховані, а також відповідачем, за твердженнями позивача, протиправно змінено висновки, викладені у акті та викладено їх у новій редакції.
08 квітня 2019 року позивачем отримано оскаржувані вимогу та рішення, з якими позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з тих підстав, що перевірка була призначена й проведена безпідставно та протиправно.
Також, позивач у позовній заяві зазначив про те, що у відповідача були відсутні повноваження перевірки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки, як стверджує позивач, Державна фіскальна служба України та її територіальні органи не є органами доходів і зборів у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з огляду на невідповідність законодавчому визначенню цього терміну через відсутність за функції забезпечення формування державної податкової і митної політики.
Крім того, позивач вказує на те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки його діяльності, як фізичної особи, оскільки відповідно до пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право проводити перевірки, у тому числі, у фізичних осіб-підприємців, а тому, враховуючи, що позивач не діяв в якості підприємця, то, за його доводами, відповідач не мав права здійснювати його перевірку.
Обґрунтовуючи свої позовній вимоги позивач також послався й на порушення процедури проведення відповідачем перевірки та винесення наказу про її проведення.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідачем на підставі наказу від 22 січня 2019 року №806 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, як фізичної особи-платника податків, за наслідками проведення якої складено акт від 25 лютого 2019 року №417/26-15-42-05/2747000219 та встановлено порушення вимог податкового законодавства та вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем було дотримано вимоги діючого законодавства та процедуру її проведення. Тобто, за твердженнями представника відповідача, під час проведення перевірки позивача відповідач діяв у спосіб та порядок, визначені законодавством, у межах наданих йому повноважень.
Стосовно повноважень на проведення перевірки позивача, представник відповідача зазначив, що до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів ДФС та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» №311 від 06 серпня 2014 року утворено територіальні органи Державної фіскальної служби України та визначено правонаступників територіальних органів Міністерства доходів і зборів, зокрема, територіальні органи Державної фіскальної служби України.
Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що перевірка позивача була проведена саме як фізичної особи-підприємця, а не фізичної особи, що підтверджується загальними положеннями акта перевірки від 25 лютого 2019 року №417/26-15-42-05/ НОМЕР_1 .
Також представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на наявність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваної вимоги та рішень на підставі виявлених порушень вимог законодавства позивачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 січня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві видано наказ №806 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», зі змісті пункту 1 резолютивної частини якого вбачається, що перевірка призначена з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року (Т.1, арк. 20).
25 лютого 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року №417/26-15-42-05/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення, у тому числі, вимог пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, а саме не подання, подання за невстановленою формою звітності з єдиного соціального внеску за 2016-2017 роки та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, що призвело до заниження сум нарахувань по єдиному соціальному внеску на загальну суму 135475,12 грн (Т.1, арк. 23-44).
21 березня 2019 року позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві направлено письмові заперечення на вказаний вище акт від 25 лютого 2019 року (Т.1, арк. 45-56).
Як вбачається з наданої суду копії повідомлення №40209/К/26-15-42-05-28 від 25 березня 2019 року, позивача запрошено до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на 29 березня 2019 року на 11 годину 00 хвилин для розгляду заперечення на акт позапланової перевірки. Вказане повідомлення отримано позивачем 02 квітня 2019 року (Т.1, арк. 57,58,59).
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було розглянуто заперечення позивача на акт №417/26-15-42-05/2747000219 від 25 лютого 2019 року та надано відповідь за вих. №43734/К/26-15-42-05-28 від 01 квітня 2019 року, відповідно до якої за результатами розгляду відповідачем висновки акта перевірки викладено в новій редакції, а саме зазначено, що за документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи-платника податку ОСОБА_1 встановлено порушення, у тому числі, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, а саме не подання, подання за невстановленою формою звітності з єдиного соціального внеску за 2016-2017 роки та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, що призвело до заниження сум нарахувань по єдиному соціальному внеску на загальну суму 135475,12 грн (Т.1, арк. 60-65).
04 квітня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119У, відповідно до якої станом на 04 квітня 2019 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 135475,12 грн (Т.1, арк. 67).
Також, 04 квітня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийняті рішення №0025974205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 35281,14 грн та рішення №0025984205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340,00 грн (Т.1, арк. 72).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (надалі - ПК України).
Так, відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Абзацом 1 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У відповідності до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до відомостей з діловодства спеціалізованого суду 07 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі №640/3972/19 та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80534021).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ;
- визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Рішення суду у справі №640/3972/19 станом на день розгляду даної адміністративної справи не оскаржено.
Так, під час розгляду адміністративної справи №640/3972/19 судом було встановлено, що контролюючим органом не доведено наявності підстав для надіслання запиту та не спростовано факт отримання відповідачем пояснень та підтверджуючих документів від позивача, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 .
Враховуючи той факт, що дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №806 від 22 січня 2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визнані судом протиправними, а також з урахуванням того, що оскаржувані в даній адміністративній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119У від 04 квітня 2019 року, відповідно до якої станом на 04 квітня 2019 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 135475,12 грн, рішення №0025974205 від 04 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 35281,14 грн та рішення №0025984205 від 04 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340,00 грн, винесені саме на підставі висновків акта №417/26-15-42-05/2747000219 від 25 лютого 2019 року, складеного за результатами проведення такої перевірки позивача та на підставі розгляду заперечень позивача на акт, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними оскаржуваних вимоги та рішень, як таких, що прийняті на підставі наказу про проведення перевірки та дій щодо її проведення, які визнані судом протиправними.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119 У від 04 квітня 2019 року, рішення №0025974205 від 04 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення №0025984205 від 04 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» протиправними та їх скасування.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1710,97 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1710,97 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04 квітня 2019 року №Ф-119 У.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0025974205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 квітня 2019 року.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0025984205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 04 квітня 2019 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1710,97 грн (одна тисяча сімсот десять гривень 97 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова