10 липня 2019 р.Справа № 584/128/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 07.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Данік Я.І., вул. Кірова, 54, м. Путивль, Путивльський, Сумська, 41500, повний текст складено 14.05.19 року по справі № 584/128/19
за позовом ОСОБА_1
до Т.в.о. заступника командира роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Гриб Олексія Володимировича третя особа Департамент патрульної поліції
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Путивльського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до т.в.о. заступника командира роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Гриба Олексія Володимировича, третя особа - Департамент патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову НК F348573 від 20 січня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та закрити адміністративне провадження згідно постанови НК F348573 від 20 січня 2019 року.
07.05.2019 року рішенням Путивльського районного суду Сумської області у задоволенні позову ОСОБА_1 до т.в.о. заступника командира роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Гриба Олексія Володимировича, третя особа - Департамент патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив, що єдиним доказом вини позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП є показання приладу "TruCAM", яким зафіксована швидкість руху автомобіля ОСОБА_1 101 км/год. в населеному пункті. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам останнього про те, що похибка при вимірюванні швидкості цим приладом складає 2 км/год, тому вважає, що зазначений доказ не є безспірним підтвердженням перевищення ним швидкості більше ніж на 50 км/год. в населеному пункті. Також зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам про те, що йому було відмовлено у гарантованому Конституцією України та ст.268 КУпАП праві на правову допомогу під час розгляду питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Крім того вважає, що використання приладу "TruCAM" повинно відбуватися в автоматичному режимі, а не в ручному , як це було здійснено відповідачем.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20 січня 2019 року відносно позивача відповідачем - т.в.о. заступника командира роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Гриб Олексієм Володимировичем було винесено постанову серія НК F 348573 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.
Як вбачається з постанови, 20 січня 2019 року о 14 год. 13 хв. на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 157 км, с. Березівка водій ОСОБА_1 рухався на автомобілі "AUDI A3", реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 101 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 51 км/год, чим порушив вимоги п.п.12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху т/з "TruCAM LTI 20/20" серійний номер ТС 000521.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування вищезазначеної постанови .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування відповідачем приладу "TruCAM", яким виявлено порушення позивачем вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху( далі по тексту ПДР). Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення щодо порушення ПДР (ст.122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення, тому постанова НК F348573 від 20 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП є законною.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, а також за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху(частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно вимог п.п. б п.12.9 ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до ч.3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на пятдесят кілометрів на годину,…. , - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом "TruCAM LTI 20/20" серійний номер ТС 000521 , на якому зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням позивача зі швидкістю 101 км/год на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 157 км, с. Березівка. Вказана обставина також підтверджується і відповідним відеозаписом з приладу "TruCAM LTI 20/20" серійний номер ТС 000521.
Лазерний вимірювач швидкості "TruCAM LTI 20/20" отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA - MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Проведення повірки передбачено "Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів", затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року F193.
Відповідно до наданого свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки F22-01/11914 лазерний вимірювач швидкості руху т/з "TruCAM LTI 20/20" серійний номер ТС 000521 відповідає вимогам. Свідоцтво чинне до 25 вересня 2019 року.
Згідно з експертним висновком від 27 вересня 2018 року F04/02/03-3008, виданого Національній поліції України в лазерному вимірювачі швидкості руху т/з "TruCAM LTI 20/20" серійний номер ТС 000521 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування. Термін дії висновку до 27 вересня 2021 року.
Лазерний вимірювач швидкості "TruCam LT1 20/20" здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо здійснення фіксації правопорушення не в автоматичному режимі приладом, який має похибку 2 км. є безпідставними.
Отже, наявні в справі докази підтверджують фіксування руху транспортного засобу позивача в населеному пункті 101 км/год., тобто більше ніж на 50 км/год та, як наслідок, порушення позивачем вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху.
З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП, оскільки повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи позивача в апеляційній скарзі щодо порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи.
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову по справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У зазначених положенням Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас зазначені положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягався до адміністративної відповідальності.
Таким чином, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
У частинах 1, 2 статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці вчинення є вичерпними і може бути змінений лише законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 279, 280 Кодексу. ( рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року).
Законом України від 14.07.2015 року № 596-У11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесені зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 07.12.2018 року по справі № 286/648/17.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає доводи позивача в апеляційній скарзі про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог статті 268 КУпАП є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 07.05.2019 року по справі № 584/128/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 10.07.2019 року