10 липня 2019 року справа №234/7487/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.,
суддів Блохіна А.А.,
Сіваченка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Кобець О.А.
за участю сторін по справі:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
третя особа: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 червня 2019 року в справі № 234/7487/19 (головуючий І інстанції Марченко Л.М., (повний текст рішення складено та підписано 05 червня 2019 року в м. Краматорськ) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гришина Дмитра Володимировича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гришина Дмитра Володимировича (далі - відповідач, патрульний) із позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову серії НК № 509056 від 22.04.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження по адміністративній справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач. зазначив, що під час складання постанови серії НК № 509056 від 16.04.2019 патрульний протиправно відмовив у задоволенні клопотань про надання йому можливості скористатися правовою допомогою адвоката та проведення розгляду справи відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 (а.с. 1).
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 509056 від 22.04.2019, винесену поліцейським роти № 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гришиним Д.В. відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього надіслано на новий розгляд до батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції.
Не погоджуючись з рішенням суду, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення позивачу було роз'яснено його права та обов'язки як особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за участю адвоката Сміловського Д.В., явку якого повинні забезпечити співробітники поліції. Проте, за відсутності нормативно-правового акта, який й би регламентував таку процедуру, патрульний відмовив у забезпеченні явки адвоката. При цьому, клопотання ґрунтувалось лише на припущеннях позивача, що адвокат може бути зайнятим, перебувати далеко від місця розгляду справи тощо.
За таких обставин, апелянт наголошує, що співробітниками поліції повною мірою дотримано вимог чинного законодавства, які регламентують процедуру розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення адміністративного позову (а.с. 35-38).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Згідно з матеріалами справи 22 квітня 2019 року поліцейським роти № 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гришиним Д.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії НК № 509056. Вказаною постановою ОСОБА_1 , який керував автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos TF69Y, державний номер НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним п.п. 8.4 ґ Правил дорожнього руху, а саме, керуючи транспортним засобом поблизу буд. 32 по вул. В. Стуса в м.Краматорську не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах».
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до вимог статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 2 і 3 статті 122, статті 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, № 5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", на яке посилається позивач, прийняте до внесення змін у статтю 258 КУпАП.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року провадження №К/9901/10493/18.
За таких обставин, доводи позивача про порушення відповідачем вимог ч.1 ст.276 КУпАП колегією суддів не прийняті до уваги.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем надано відеозапис з персонального технічного засобу Body-Cam: АН-00056, про використання якого містяться відповідні відомості у спірній постанові.
Суд апеляційної інстанції вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, підтверджено належними доказами.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не оспорюється сам факт порушення ним п.п. 8.4ґ Правил дорожнього руху.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що під час розгляду справи відповідачем не було дотримано вимог статей 268 та 276 КУпАП. Під час розгляду справи ним було заявлено клопотання про надання можливості скористатися юридичною допомогою адвоката Сміловського Дмитра Володимировича шляхом забезпечення відповідачем явки цієї особи на місце розгляду справи, яке не було задоволено відповідачем.
Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на початку розгляду справи про адміністративне правопорушення патрульним роз'яснено позивачу, передбачені ст. 268 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, щодо користування юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Після цього, від позивача надійшло клопотання: «Хочу скористатися правовою допомогою адвоката». Відповідь патрульного: «Будь-ласка, користуйтеся. Це Ваше право» свідчить, що відповідач не чинив перепон у реалізації права позивача на юридичну допомогу.
Разом з тим, необхідно зазначити, що в контексті спірних правовідносин право на юридичну допомогу не є абсолютним, його реалізація вимагає вчинення певних дій з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки чинне адміністративне процесуальне законодавство не визначає обов'язковість участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді справи про адміністративне правопорушення. При цьому, законодавець не обмежує вказану особу в способі отримання юридичної допомоги, як то особиста участь представника, консультація за допомогою телефону або іншого технічного засобу тощо.
При цьому, як вбачається з відеозапису, позивач не вчинив жодної дії на реалізацію свого права на юридичну допомогу.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Отримання допомоги адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не обов'язком органу (посадової особи), що притягає до такої відповідальності. Ані Конституцією України, ані будь-яким іншим законом співробітникам поліції не надано повноважень щодо забезпечення явки адвоката або іншого фахівця у галузі права для участі в розгляді цієї категорії справ.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.
Окрім цього, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надіслав справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції на підставі п. 2 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конструкцією вказаної норми визначено, що за результатом розгляду справи про оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Таке формулювання свідчить про те, що для застосування цього пункту необхідним є встановлення факту притягнення особи до адміністративної відповідальності органом (посадовою особою), яка не має на це повноважень, тобто некомпетентним органом (посадовою особою).
У спірних правовідносинах, поліцейський роти № 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гришин Д.В. є особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення та виносити відповідні рішення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність нового розгляду цієї справи компетентним органом.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 23, 33, 286, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 червня 2019 року в справі № 234/7487/19 - задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 червня 2019 року в справі №234/7487/19 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Гришина Дмитра Володимировича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в справі - відмовити.
Повне судове рішення складено та підписано 10 липня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 10 липня 2019 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Г. Гаврищук
Судді А. А. Блохін
І.В. Сіваченко