2 липня 2019 року м. Київ
Справа № 760/12830/17
Провадження: № 22-ц/824/2303/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.11.2015 року о 16:40 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Київ по вул. Народного Ополчення, 9 порушив вимоги ПДР, внаслідок чого скоївзіткнення з автомобілем марки «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2016 року притягнено ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу, була застрахована ПАТ «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» на підставі договору (полісу) № АІ8958371 від 13.11.2015 року. З метою отримання страхового відшкодування завданої відповідачем майнової шкоди, він звернувся до страховика із заявою вх. № 1507 від 11.07.2016 року. Здійснивши розрахунок страхового відшкодування по даному страховому випадку на підставі висновку № 737/15 від 02.06.2016року, страховик встановив вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача у розмірі 22911,65 грн. (без ПДВ), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу розмір страхового відшкодування склав 8646,80 грн. (без ПДВ). 26.07.2016 року зазначена сума коштів у розмірі 8646,80 грн. була перерахована на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування Дочірнє підприємство «Авто-Київ». Однак, фактична вартість відновлюваного ремонту пошкоджень, отриманих автомобілем позивача внаслідок зіткнення з автомобілем відповідача, згідно з розрахунком-фактурою та акту виконаних робіт, наданих станцією технічного обслуговування Дочірнє підприємство «Авто-Київ», склала 37929,67 грн. Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування Дочірнє підприємство «Авто-Київ» 29282,87 грн., що становить різницю між фактичною вартістю відновлюваного ремонту автомобіля позивача та сумою страхового відшкодування, раніше перерахованого страховиком на рахунок станції технічного обслуговування ДП «Авто-Київ» (37 929,67 грн. - 8646,80 грн. = 29282,87 грн.).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 14 264,85 грн.
В іншій частині позовувідмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення с ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 14264,85 гривень та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що заява про страхове відшкодування від 11.07.2016 року у справі № 1.102.15.05565 по страховому полюсу АІ8958371 від 13.11.2015 року не є належним доказом для визначення шкоди внаслідок настання страхового випадку. Вказувала, що ДТП сталась 25.11.2015 року, в той час як висновок, на який посилається позивач, складено 02.06.2016 року, через півроку після вчинення ДТП. Зазначила, що судом першої інстанції в порушення вимог цивільно-процесуального законодавства не залучено ПАТ «СК «АХА Страхування» в якості 3 особи. Судом першої інстанції не досліджено строк експлуатації автомобіля позивача, не встановлено коефіцієнт його фізичного зносу відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, не зазначено обставин щодо розміру застосованого коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, що безпосередньо впливає на обсяг відповідальності відповідача відповідно до вимог ст.. 29 Закону України «Прообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі,
Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 січня 2019 року вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідно до статті 360 ЦПК України учасники справи не скористались.
Апеляційна скарга містить клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Підстав для задоволення даного клопотання немає, оскільки доводи апеляційної скарги стосуються оцінки наявних у справі письмових доказів та застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, за правилами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхова компанія відшкодовує витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 29, 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, суму яка припадає на коефіцієнт фізичного зносу, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу. Саме ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, винної у заподіянні шкоди.
Відтак, страхове відшкодування, виплачене ОСОБА_3 , було розраховано СК «АХА «Страхування» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що акт виконаних робіт АКТО1601866 від 16.06.2017 та рахунок фактури № АКС - 001430 від 26.05.2016, згідно яких вартість виконаних робіт ремонту транспортного засобу марки «SeatIbiza» д.н.з. НОМЕР_2 становить 37 929,67 грн., оскільки хоч вони і підтверджені квитанціями, але були виписані у травні 2016 року та червні 2017 року, тобто більше, ніж через півроку після дорожньо-транспортної пригоди, та з них взагалі не вбачається чи пов'язані вони з відновлювальним ремонтом чи ні, та за який саме ремонт вони були виписані. А отже, у суду відсутня можливість встановити причино - наслідковий зв'язок між шкодою, яка була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26 листопада 2015 року, та витратами, які підтверджені наданими позивачем рахунком-фактурою та актом виконаних робіт. За таких підстав, суд стягнув з відповідача на користь позивача різницю між вартістю відновлювального ремонту і сплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 14 264,85 грн., з розрахунку 22 911,65 грн. - 8646,80 грн., прийнявши в якості належного доказу - заяву про страхове відшкодування від 11.07.2016 у справі №1.102.15.05565 по страховому полюсу АІ8958371 від 13.11.2015 на підтвердження збитків, що були заподіяні позивачу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 26.11.2015року о 16:40 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», д.н.з НОМЕР_1 рухався в м. Києвіпо вул. Народного Ополчення, 9 тапорушив вимоги ПДР, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «Seat Ibiza», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адмінстративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ8958371 від 13.11.2015 року
Як вбачається із заяви про страхове відшкодування від 11.07.2016 року у справі № 1.102.15.05565 по страховому полюсу АІ8958371 від 13.11.2015 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Seat Ibiza», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 22911,65 грн., розмір страхового відшкодування за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу безумовної франшизи складає 8646,80 грн. (а.с. 34).
Такий розрахунок погоджений із ОСОБА_3 про свідчить його підпис у даній заяві.
26.07.2016 року сума страхового відшкодування - 8646,80 грн. була перерахована на рахунок ДП «Авто-Київ» згідно платіжного доручення № 256 871 від 26.07.2016 року (а.с. 11).
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на рахунок-фактуру № АКС-001430 від 26.05.2016 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту склала 37 929,67 грн. та акт виконаних робіт АКТО1601866 від 16.06.2017 року, згідно якого загальна вартість фактично виконаних робіт щодо ремонту автомобіля «Seat Ibiza» д.н.з. НОМЕР_2 склала 37 929,67 грн.
ОСОБА_3 було перераховано на рахунок ДП «Авто-Київ» 29282,87 грн., що підтверджується квитанціями №№ 23841017 та 23846529 від 12.06.2017 року.
Суд першої інстанції умотивовано не прийняв до уваги такі документи з огляду на те, що рахунок фактура № АКС-001430 щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля виданий ОСОБА_3 - 26 травня 2016 року, а акт виконаних робіт № АКТО1601866 наданий - 16 червня 2017 року, що свідчить про розрив у часі між настанням ДТП та виписаними рахунками, який становить більше ніж 6 місяців.
При цьому, акт виконаних робіт та рахунок-фактура свідчать про виконання певних ремонтних робіт та використання визначеного переліку запчастин, разом з тим доказів, що ці роботи були необхідними саме для відновлення автомобіля після ДТП, яка сталася 26 листопада 2015 року за участю ОСОБА_2 , не надано.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність таких доказів.
Перевіряючи доводи скаржника про те, що наявна в матеріалах справи заява про страхове відшкодування від 11.07.2016 року у справі № 1.101.15.05565 також є неналежним доказом для визначення розміру завданої шкоди в результаті ДТП та не може бути покладена в основу судового рішення, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору(ст. 95 ЦПК України).
Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач подав письмові докази, які суд першої інстанції оцінив відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивачем рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року про часткове задоволення позову не оскаржене.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК), тобто, обов'язок доказування необґрунтованості вимог позивача в даному випадку лежить саме на відповідачеві.
Відповідач повинен був подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом…
Однак, ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, посилався на відсутність належних та допустимих доказів у справі, зокрема, висновку або розрахунку страхового відшкодування, при цьому, ним на спростування обґрунтованості вимог позивача жодних доказів суду не надано, будь-яких клопотань (про витребування доказів, призначення експертизи) відповідно до принципу змагальності в суді першої інстанції не заявлено.
Відповідач не скористався своїм правом щодо надання чи витребування доказів, які б свідчили про відсутність підстав для стягнення з нього матеріальної шкоди та жодним чином не навів мотивів і аргументів на спростування розрахунку розміру страхового відшкодування, який було виплачено страховою компанією відповідно до заяви про страхове відшкодування від 11.07.2016 року, а тому висновок районного суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 , який визнаний судом винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, завданої позивачу шкоди відповідно вимог ст. 1194 ЦК України є обґрунтованим.
За правилами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхова компанія відшкодовує витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, тобто власник, якому була завдана майнова шкода, отримує від страховика лише часткове відшкодування, яке не покриває реальну вартість виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, атому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення .
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль