05 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1093/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
секретар: Мельниченко В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Черниш Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 14.05.2019 р. № Ф-1426-50,
встановив:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 14.05.2019 р. № Ф-1426-50.
04.06.2019 року ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у ньому. Пояснив, що ОСОБА_2 не є фізичною особою-підприємцем і ніколи не реєструвалась як ФОП, тому не зрозуміло чому податковий орган нарахував їй єдиний внесок.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала у задоволенні позову просила відмовити, пояснила, що позивач 24.05.2002 року була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності під прізвищем ОСОБА_3 . 27.02.2019 року позивачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, однак обов'язку щодо здійснення остаточних розрахунків зі сплати податків, зборів та єдиного соціального внеску не виконала. Враховуючи, що позивач перебуває на податковому обліку з 25.05.2002 року, було нараховано мінімальну суму ЄСВ за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року у сумі 8448,00 грн, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у сумі 9828,72 грн та за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, що становить суму заборгованості 21030,90 грн, зазначеної у вимозі про сплату боргу.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
24.05.2002 року позивач у справі ОСОБА_4 була зареєстрована Новокаховським виконкомом як суб'єкт підприємницької діяльності за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, заявою позивача та реєстраційною карткою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
27.02.2019 року позивачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, однак вимоги ст. 18 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами, внесеними згідно із Законами України 01.01.2019, №2476-VIII, № 2628-УІІІ) (далі-Закон № 2464-VI) та обов'язку щодо здійснення остаточних розрахунків зі сплати податків, зборів та єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) від провадження підприємницької або незалежної діяльності нею не виконані.
Внаслідок чого, останній нараховано мінімальну суму ЄСВ за період:
- з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року (3200*22%*12) у сумі 8448,00 грн;
- з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року (3723*22%*12) у сумі 9828,72 грн;
- за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн (4173*22%*3), що становить суму заборгованості 21030,90 грн, зазначеної у вимозі про сплату боргу від 14 травня 2019 року № Ф-1426-50.
Вирішуючи спірні правовідносини суд керувався наступними приписами законодавства.
Позивач є платником єдиного внеску у розумінні статті 4 Закону № 2464-VI (абз. 2 пункт 1 частина 1 статті 4).
За змістом частини другої статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно частини другої статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За змістом положень статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці.
Позивачем не було сплачено суму ЄСВ при поданні заяви для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця і тому в період часу з 01.01.2017 року по третій квартал 2019 року включно було нараховано штрафні санкції.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Представник позивача у судовому засіданні наголошував на тому, що позивач не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, тому ЄСВ нарахований безпідставно, однак суд не погоджується із такою позицією, оскільки податковим органом надані докази на спростування такої інформації, зокрема, заява на реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, яка була подана позивачем до ДПІ м. Нова Каховка, свідоцтво про реєстрацію та реєстраційна картка.
Крім того, суд зазначає, що одним із індивідуальних реєстраційних ознак є індентифікаційний номер фізичної особи, який як встановлено судом, належить одній особі ОСОБА_5 .
Суд не з'ясовував обставини зміни прізвища позивачки, оскільки в судовому засіданні представник позивача не спростовував того факту, що це одна і та особа.
Таким чином, оскільки позивачем не виконано свого обов'язку як суб'єкта підприємницької діяльності щодо сплати єдиного соціального внеску у встановлені законом строки, дії контролюючого органу з формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) у даній справі відповідають вимогам законодавства, у зв'язку із чим, відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст. 242-246 КАС України,
вирішив:
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 14.05.2019 р. № Ф-1426-50.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 липня 2019 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 111060000