Справа № 359/2713/19 Головуючий у І інстанції Журавський В.В.
Провадження №22-ц/824/8730/2019 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
09 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Приходька К.П., Журби С.О.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, повернення майна переданого за недійсним правочином, -
у березні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1041;
- визнати недійним договір купівлі-продажу садового будинку від 03 травня 2017 року, укладений 03 травня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1040;
- застосувати до правовідносин правила ч.1 ст.216 ЦК України;
- визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,4805 га, яка розташовується на території АДРЕСА_3;
- визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на садовий будинок під номером АДРЕСА_1 .
Одночасно із зверненням до суду з позовом, представником позивача ОСОБА_7 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,4805, яка розташована в АДРЕСА_3, а також заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо даного садового будинку та земельної ділянки до вирішення справи у суді.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказував на те, що спірне нерухоме майно належить до спільного майна подружжя, проте було відчужено без згоди та відома позивача ОСОБА_3 , яка наразі оспорює правомірність договорів купівлі-продажу укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та просить застосувати наслідки недійсності правочину. Послався при цьому на обґрунтовані побоювання позивача щодо можливого повторного відчуження спірного майна, що може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно:
- садовий будинок АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,4805 га, яка розташована в АДРЕСА_3. В решті вимог заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі, однак вважає, що оспорюванню ухвалою суду порушено його права та законні інтереси, через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити новуухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначив, що він - ОСОБА_8 є власником садового будинку та земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 грудня 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В., та зареєстрованих в реєстрі за номерами 1539 та 1540 відповідно. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на момент звернення ОСОБА_3 до суду із даним позовом, єдиним власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_9 .
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не з'ясував, хто являється власником спірного майна.
Вказує на відсутність доказів про порушення з його боку прав позивача, оскільки ніхто з позовною заявою або іншими претензіями до нього не звертався та правовстановлюючі документи - договори купівлі-продажу не оспорював.
ОСОБА_3 та інші учасники справи відзиву на апеляційнку скаргу не подали.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили задоволити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 01 квітня 2019 року як незаконну.
Інші учасники справи належним чином повідомлялися про час розгляду справи, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Постановлюючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанціївиходив з того, що позивачем пред'явлено позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, а також застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення майна, переданого за недійсним правочином, тому існує загроза утруднення виконання рішення суду або його невиконання у разі якщо ОСОБА_5 будуть вчинені дії спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони зроблені без належного з'ясування обставин, що мають значення по справі, та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що на час розгляду справи спірний садовий будинок та спірна земельна ділянка можуть бути відчужені, що значно може ускладнити виконання рішення суду у випадку ймовірного задоволення позову ОСОБА_3
Проте, із матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що 21 грудня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,4805 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .
Також, 21 гудня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу садового будинку між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,4805 га, кадастровий номерНОМЕР_1 .
Тобто, на час звернення ОСОБА_3 із даним позовом до суду та постановленняухвали про забезпечення позову, спірна земельна ділянка та садовий будинок уже були відчуженні відповідачем ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 згідно договорів купівлі продажу.
ОСОБА_1 не був визначений позивачем як відповідач, правомірність набуття ним права власності на нерухоме майно ніким не оспорюється, тому судова колегія вважає, що накладення судом арешту на належне ОСОБА_1 майно, за відсутності до нього вимог, порушує права останнього, як власника майна, передбачені законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не перевірив статус спірного майна, не з'ясував, чи перебуває спірне майно у власності відповідача , у зв'язку з чим постановив незаконну ухвалу.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову апеляційний суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з викладених вище підстав, а саме з огляду на відсутність посилань у заяві на наявність спору із власником майна ОСОБА_1 щодо правомірності набуття останнім права власності на спірне нерухоме майно.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 про забезпечення позову по даній справі - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 10 липня 2019 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Приходько К.П.
Журба С.О.